На початку березня у Києві відбувся 11-ий звітно-виборчий з’їзд федерації шахів України, головним питання якого було обрання президента ФШУ на наступні чотири роки.
У результаті відкритого голосування керувати українськими шахами знову довірили Віктору Капустіну. Що цікаво, Віктора Капустіна уже втретє переобрали на посаду очільника федерації шахів України.
Львів’янин Олександр Прохоров, міжнародний арбітр, тренер та майстер ФІДЕ, також претендував на цю посаду, однак не отримав відповідної підтримки голосів. Незважаючи на це, молодий та амбітний арбітр з оптимізмом дивиться у майбутнє. Про причини спробувати очолити федерацію шахів України та своє бачення розвитку цього спорту в Україні Олександр розповів в ексклюзивному інтерв’ю Гал-інфо.
До виборів президента ФШУ готувався ретельно, - починає розмову Олександр Прохоров. – У своїй програмі намагався вказати своє бачення розвитку цього виду спорту в Україні. Перш за все, мова йде про розвиток дитячо-юнацьких шахів та маркетинг. На жаль, аналізуючи звіти ФШУ, виглядає так, що ми живемо лише за гроші міністерства молоді та спорту України. Ми чекаємо того моменту, коли держава виділить кошти і нам залишається дочекатись, коли зможемо їх освоїти. Особисто знаю чимало заможних людей, які б відгукнулися на пропозицію про допомогу, але вони чекають тільки цей моменти, коли до них хтось звернеться. Таких людей є достатньо. Чимало бізнесменів, для прикладу, самі грають в шахи і їх розвиток для них не є не важливим. Потрібно через рекламу та через промоцію показувати їм віддачу. Ця програма також може діяти і в різних областях України. Там, до слова, також здебільшого розраховують лише на державні кошти. Нам потрібно навчитися шахи продавати, а це уже маркетинг. Якщо навчимося це робити – буде стрімкий розвиток. Можливо, зараз і є меценати шахів, але цих людей ми не знаємо. Вони не є на видному місці на тих чи інших турнірах. Іншими словами, вони не отримують зворотньої реклами.
З Ваших слів зрозумів, що залучення потенційних спонсорів і було одним з Ваших головних завдань у програмі кандидата на посаду президента ФШУ.
Так. Нам потрібно думати як залучити шахи через IT-компанії, через ігрові сервери тощо. Мені вдалося це донести людям під час представлення своєї програми, але я розумів, що чимало членів виконкому мають звужений на це погляд. Вони дотримуються совкової тенденції, мовляв, є президент федерації, а він бізнесмен і саме він має давати гроші. Якщо президент федерації грошей не дає, то ми їх візьмемо в держави. Вважаю, від цього нам потрібно відходити. Президент ФШУ не обов’язково повинен бути бізнесменом. Європейські шахові федерації – яскравий цьому приклад.
Чи потрібно, на Вашу думку, омолоджувати команду Федерації шахів України?
Так. Я з повагою ставлюся до старших і поважних людей, але їм потрібно зрозуміти, що потрібно дати шанс себе реалізувати молодим працівникам. Молодь зможе на пульсі тримати усі події, які відбуваються і в Україні, в і світі зокрема. Молодь має більше енергії та мотивації.
Якою була реакція на представлення Вашої програми у членів федерації під час виборів?
Я реально оцінював усю ситуацію і розумів, що шансів перемогти на виборах у мене немає. Чомусь деякі люди навіть мене окреслили як технічного кандидата, у фейсбуку навіть писати, що я проросійський кандидат. Можливо, це через те, що є арбітром ФІДЕ, а його керівником є росіянин. Для мене важливо було донести до людей свою програму. Якщо деякі пункти з моєї програми будуть втілені в життя, буду вважати, що я уже допоміг українським шахам. Дуже хотілося показати громадськості що саме відбувається в середині федерації шахів України. Станом на сьогодні це дуже закрита структура. Чимало людей розчаровані її роботою. Своєю програмою я намагався довести реальність того, що можна забрати радянські принципи в роботі і зробити позитивні зміни.
З Ваших слів зрозуміло, що Ви готові до того, що деякі пункти з Вашої програми, м’яко кажучи, можуть «поцупити».
Це нормально. Я їх також «поцупив» у Європі. У багатьох країнах, де мені вдалося побувати, намагався взяти ті моменти, яких власне нам і бракує. Звичайно, ця програма могла бути ширшою. Якщо теперішнє керівництво до них прислухається, буду вважати, що я уже зробив частину своєї справи. На мою думку, зараз немає розвитку шахів в Україні, а відтак потрібно вливати свіжу кров.
Чи не були думки закрити очі на усі сучасні проблеми та не брати участь у виборах, тим більше тоді, коли Ви для себе розуміли, що шанси на перемогу дорівнюють нулю?
У шахах пройшов своєрідну школу, побував у багатьох шахових країнах, тому вважаю, що здобутими знаннями потрібно ділитися. Звісно, було б простіше сконцентруватися на роботі ФІДЕ, однак я вирішив по-іншому. Свої ідеї хотілося б втілити в життя не тільки на обласному, а на всеукраїнському рівні.
Кажуть, в Україні існує клубний чемпіонат України, однак насправді про нього у ЗМІ дуже мало інформації. Чи реально щось змінити у цьому напрямку?
Робота зі ЗМІ та офіційний сайт Федерації також потребують глобальних змін. Наявність англійської версії на офіційному сайті ФШУ, вважаю, є обов’язковою. Щодо клубного чемпіонату України, то його проводять по коловій системі в залежності від кількості команд-учасниць. З усієї України у ньому беруть участь 10-12 команд. Гросмейстерів у лізі майже немає, грає багато першорозрядників, тому рівень бажає бути кращим. Найсильніша команда – харківська «Юракадемія». Втім, харків’яни вигравши чемпіонат України, не їдуть на чемпіонат Європи, а це, погодьтеся, проблема. Головна причина – відсутність фінансування. На жаль, цих коштів і ніхто не шукає. Для чого вигравати чемпіонат України і не їхати грати на клубний чемпіонат Європи? При правильному підході до роботи клубний чемпіонат України можна вивести на зовсім інший рівень та добитися того, щоб сильніший клуб України представляв державу на значно вищому рівні.
Довідково
Олександр Прохоров - радник комісії ФІДЕ по програмах та швейцарській системі, голова Львівської міської федерації шахів, міжнародний арбітр ФІДЕ, міжнародний організатор ФІДЕ, тренер ФІДЕ, майстер ФІДЕ, майстер спорту України.
P.S. ІА Гал-інфо готова надати слово кожній зацікавленій стороні.
Богдан Пастернак, Гал-інфо
