Львівські тенісисти Ольга Романишин та Павло Кулабухов успішно виступили на Кубку України з тенісу, що завершився Святопетрівському, що під Києвом. Павло Кулабухов підтвердив свій норматив майстра спорту, посівши підсумкове друге місце в одиночних змаганнях чоловіків, а Ольга Романишин вперше виконала норматив майстра спорту України, вигравши в дуеті з кримчанкою Мариною Колб парні змагання жінок. Про свою тенісну кар’єру, кубок України, а також про батька-шахіста Ольга Романишин розповіла в інтерв’ю Гал-інфо.
Олю, як готувалися до Кубка України? Які завдання ставила перед собою?
До кожного турніру готуюся у звичному режимі: фізична підготовка, ігрові тренування та заняття у тренажерному залі. На жаль, погодні умови не дозволяли тренуватися щодня. Відповідно, інколи виникають проблеми де тренуватися, і хто буде твоїм спаринг-партнером. На Кубок України їхали заради ігрової практики. Мала багато травм, тому не можу похвалитися, що останнім часом брала участь у багатьох серйозних турнірах. Часто буває так, що на тренуванні вдається усе, а виходиш на матч, і розумієш, що там уже усе по-іншому. Дуже хотілося мати нарешті ігрову практику і відповідно навіть не думала про те, щоб виконати норматив майстра спорту. Якщо відверто, то зробити це на Кубку України є непросто, оскільки треба ввійти у фінал і через брак ігрової практики не було впевненості, що все складеться успішно.
Не було боязні провалити турнір через відсутність ігрової практики?
Якби це сталося, нічого страшного не було б. Якби я їхали на Кубок України з чіткою метою, а саме виконати норматив майстра спорту, мені б нічого не вдалося. Прогнозую, що я б програла. В одиночному розряді вийшло трішки гірше, дійшла до третього кола, а у парі усе склалося на відмінно.
Чому не склалося в одиночному розряді?
На мою думку, той матч, у якому програла, я грала краще, аніж у тих, що виграла. У тенісі буває такий парадокс. У програному матчі я не змогла дотиснути суперницю в окремих геймах і, мабуть, це через відсутність ігрової практики. А загалом матч склався на користь суперниці.
Чи не було стратегії перед турніром, мовляв, зробити ставку саме на парні змагання і всі сили кинути туди?
На Кубку України грала і в одиночному розряді, і в парному, і в міксті. В трьох сітках старалася грати на максимумі, не було ставки на якийсь конкретний вид.
Вихід до фіналу у парному розряді – це був, мабуть, більше, аніж успіх.
Звісно. Фінал для мене складався краще, аніж попередні матчі. Моєю метою у фіналі було просто отримати задоволення від тенісу. Грати у такому матчі – це уже престижно. Закономірно з партнеркою виграли у суперниць перший сет, вигравали у другому з рахунку 3:1, однак програли 7:5. На тай-брейку ми одразу пішли у відрив і довели матч до перемоги.
Чи залишилась задоволеною рівнем своєї гри?
Особливо у фіналі парного розряду. Вдалося показати найкращу гру у порівнянні з усіма іншими парними матчами. Навіть якщо були якісь невдачі в одиночному розряді чи міксті, чудово розуміла, що повинна викластись на максимумі у наступному матчі і тоді все буде добре. Невдачі потрібно забувати швидко.
Що скажеш про Марину Колб, з якою ти виграла турнір? Чи грала з нею у парних турнірах раніше?
Ні. Моя напарниця Марина Колб родом з Криму, однак уже тривалий час живе і вчиться у Львові. Буквально місяць тому грала з її старшою сестрою. Зазвичай сестри Колб грають парні змагання разом, однак на Кубку України грала лише Марина. Чесно кажучи, не відчувалося якогось дискомфорту, грати було дуже комфортно. Зовсім не думала про те, що можуть між нами виникнути якісь непорозуміння.
Які тенісні плани після того, як ти стали майстром спорту України?
Через два тижні планую поїхати на турнір до Словаччини та Польщі. Там будуть турніри, призовий фонд яких складе 25 тисяч доларів. Втім, наразі не можу точно сказати чи візьму участь у цих турнірах, оскільки можу туди не відібратися. Не усе залежить від мене. Мені необхідно подати заявку на участь, а список учасниць організатори уже визначатимуть відповідно до рейтингу тенісисток.
Як тобі вдається поєднувати навчання в університеті, окрім занять тенісом?
Уже звикла зі школи. З семи років грала на різних турнірах, відповідно поєднувати теніс і навчання навчилася уже давно. Маю хорошу пам’ять, тому все запам’ятовую дуже швидко (сміється). Зараз навчаюся в університеті ім. І. Франка на факультеті міжнародних відносин. Викладачі знають про мої заняття тенісом. Часто після змагань запитують що я награла на турнірі (сміється), бажають успіхів перед наступним стартом.
Хороша пам’ять передалася від батька? (Олег Романишин – відомий львівський шаховий гросмейстер – Авт.)
Можливо.
Чи розділяєш шахові захоплення батька?
Звісно. Коли була менша, вчилася грати в шахи. На змаганнях не грала, тому оцінити свій рівень гри в шахи мені буде важко. Свого часу навіть вивчала якісь дебюти, але насправді ніколи на це не мала достатньо часу.
Батько не наполягав на тому, щоб ти займалася шахами?
Ні. Батьки грають багато років в теніс, тому коли ще була маленька, бігала по корті, подавала м’ячі. Одного дня батько запитав мене чи хочу я грати в теніс, і з цього усе і почалося. В 5 років я уже була на секції. Батько дуже любить теніс, тому підтримував мене завжди. Теніс він добре знає як вид спорту, тому давав мені багато цінних порад. Він завжди радіє моїм успіхам і завжди (!) аналізує кожне моє тренування.
Батько ретельно слідкує за твоєю тенісною кар’єрою. Чи слідкуєш ти за його шаховою кар’єрою?
Так. За турнірами слідкую, але його партії не аналізую (сміється).
Чи були між вами конфлікти інтересів, якщо говорити про теніс та шахи?
Коли грала в парі з татом в теніс, то бували випадки, що могла сказати, щоб не вчив мене грати. Втім, це рідкісні і поодинокі випадки. Здебільшого, до нього прислухаюся. Він добре розбирається у спортивній психології. Коли стаю старшою, то більше усвідомлюю, що до його порад у дитинстві потрібно було прислухатися більше, ніж я це робила.
Батько більше хотів, щоб ти займалася шахами чи тенісом?
Тим, що мені буде подобатися. Я б не змогла грати в шахи професійно, це не моє. Але про це говорити однозначно не можу, оскільки ніколи не грала на змаганнях.
Що спільного між шахами та тенісом?
Тактика та стратегія. Голова потрібна і там, і там. В тенісі, можливо, як і в шахах, потрібно шукати слабкі сторони в суперника і їх використовувати. Про теніс недаремно кажуть, що це шахи в русі.
Наскільки далеко ти хочеш зайти у професійному тенісі?
Хотілося б викластися на максимумі, а там уже як вийде. Усе залежить від багатьох факторів, в тому числі і від здоров’я. Для прикладу, у мене було багато травм. Були випадки, що одна травма зупинила кар’єру на рік, інша – на вісім місяців.
Що тебе спонукає не опускати рук і продовжувати грати?
Коли мала операцію на коліні, в теніс не грала рік. Ходила в університет, вчилася, але чогось мені бракувало. Звісно, мова йде про теніс. Я ним живу.
Чи були моменти, коли ти через травми хоітла завершити кар’єру?
Таких моментів було кілька. Для прикладу, у 15 років хотіла кинути грати в теніс, оскільки хотіла грати на барабанах, після чого – на гітарі. На щастя, це була юнацька дурість, тому це швидко пройшло. Звісно, такі моменти були, але не шкодую про те, що завжди приймала рішення йти далі.
Богдан Пастернак, Гал-інфо
