До місцевих виборів деякі політичні сили приготували виборцям цікаве ноу-хау – американську заморську «штучку» праймеріз. Однак впровадження цієї процедури звелось до недолугої карикатури на демократію та звичайнісінької піар-технології.
Це модне іноземне слово сьогодні можна часто почути від місцевих представників Блоку Юлії Тимошенко, «Єдиного центру» та «Сильної України», які запевняють, що праймеріз – це дуже демократичний елемент західних політичних систем, суть якого полягає в тому, що кандидати на виборні посади від партій більше не призначаються одноосібнопартійними лідерами завдяки родинним чи дружнім зв’язкам або ж в обмін на хабарі, а виборці самі визначають, хто від даної партії кандидуватиметься на виборну посаду.
І ось вищезгадані партії пропонують українцям взяти участь в «прозорому» та «демократичному» процесі – особисто проголосувати за кандидата, який достойний стати кандидатом до місцевих органів влади. На перший погляд, видається, що ця ідея дуже справедлива, свідчить про відкритість партії, її справжню демократичність, довіру до громадян та вигідно виділяє її на фоні інших партій, «корумпованих та недемократичних». Мовляв, нарешті люди стали щось вирішувати в цій країні, партії більше не будуть самовільно ставити в списки кандидатів «потрібних» та багатих людей, тепер народ сам визначить, хто достойний стати кандидатом. Приблизно так подають ідею праймеріз українцям, наголошуючи на високому рівні демократичності цього елементу західних демократій на українському політичному грунті. Проте гарна демократична ідея в західній політичній теорії, виявляється дешевою піар-кампанією в українській політичній практиці.
Адже насправді «праймеріз», що проводяться деякими українськими партіями немає нічого спільного зі справжніми американськими праймеріз, а при детальнішому розгляді виявляються звичайнісінькою бутафорією, яка зовсім не відповідає вимогам та принципам демократичних виборів і жодним чином не впливатиме на формування списків кандидатів до місцевих рад.
Не вдаючись в детальний аналіз деталей всіх трьох «праймеріз», що проводяться різними партійними організаціями, наведемо лишеодин приклад «праймеріз» від Блоку Юлії Тимошенко, який нещодавно проводився у Львові, і яскраво характеризує інші так звані українські «праймеріз».
На львівських площах стоять палатки з символікою БЮТ, в яких хлопці та дівчата пропонують будь-якому перехожому проголосувати за одного з двох кандидатів на право кандидуватися від БЮТ до місцевої ради. Цей «виборчий процес», який насправді є звичайнісінькою піарною кампанією, просто вражає своєю халатністю та театралізацією демократії, яку партійні активісти намагаються видати за «врахування до думки народу».
У цих так званих палатках для голосування, відкритих для стороннього ока, не має ніякого контролю за тим, хто одержує невеликі листочки для голосування – «бюлетені», і скільки разів будь-який перехожий може «проголосувати», адже бютівські агітатори запрошують «голосувати» кожного, хто пройде біля їх палатки, і навряд чи серед них усі володіють фотографічною пам’яттю на обличчя. В США існують багато різновидів праймеріз, але загальноприйнятим вважається участь у голосуванні саме членів чи активних прихильників даної партії, а участь будь-якого перехожого у доборі партійних кадрів є для західних демократій нонсенсом. В українських реаліях будь-хто може скільки завгодно ходити та голосувати, і ніхто не питається документів чи симпатій так званих «виборців», що в свою чергу призводить до викривлення справжніх результатів волевиявлення партійних членів БЮТ, чи навіть жителів окремого району. Тобто подібне голосування є не репрезентативним, а отже не демократичним. Подібні акційні вистави навіть не дотягують не те що до американських праймеріз, а навіть до норм соціологічного опитування, оскільки там повинна бути строго визначена вибірка та категорії респондентів.
«Бюлетені» кожен перехожий заповнює на місці та віддає в руки бютівським агітаторам, і мало хто знає, що з тими бюлетенями потім стається. Незрозуміло, чи ці листочки надійдуть до «лічильної комісії» та будуть правильно підраховані, адже жодні спостерігачі та представникиЗМІ за бютівським «праймеріз» безпосередньо не спостерігають… Єдиним аргументом у демократичності та прозорості виборів є «чесне слово» місцевих керівників БЮТ.
Неясною для перехожих є процедура висунення кандидатів для участі у бютівських «праймеріз», адже зазвичай висить два обличчя, зокрема в наметі БЮТ на Площі Митній, представленні кандидатами бізнесмен та бюрократка, тож «виборці» мусять вибирати одного з двох. Невже лише два колишніх чиновника із солідним списком «жирних» посад в біографії хочуть стати депутатами БЮТ від цілого району? А ветерани УПА, викладачі, лікарі, інженери, які, можливо, є серед членів партії «Батьківщина», треба розуміти не хочуть, оскільки їхніх облич серед учасників «праймеріз» у цьому наметі чомусь не було. Тож, де ота розрекламована демократичність в доборі кандидатів на виборні посади в «демократичних праймеріз», якщо громадяни мають такий обмежений вибір з непрозорою системою висування кандидатур?
Проте не все так страшно «демократично» у БЮТ. Громадяни зможуть долучитися до публічного обговорення кандидатів в депутати у засобах масової інформації. Після врахування результатів обговорення БЮТ буде здійснювати відбір кандидатів у виборчий список. Усіх кандидатів остаточно повинні затвердити загальні збори партії «Батьківщина», тобто у нашому випадку «праймеріз» зовсім не є визначальним голосуванням, не прямою волею виборців, а всього на всього рекомендаційним побажанням. Тобто керівництво партії і далі зберігає за собою право за старою класичною схемою партійних зборів самостійно призначати «достойних» кандидатів на посади.
Отже, на підставі простих відвідин бютівського намету для «праймеріз» можна зробити висновок, що ніяких справжніх виборів та добору гідних кандидатів на основі врахування думки громадян в БЮТ нема. Є лише незграбна та непрозора пародія на демократію, яка у своїй суті є звичайнісінькою піар-технологією, що має на меті переконати українців, що начебто керівництво БЮТ вже не набирає в партійний список невідомо за які заслуги різноманітних грошовитих «тушок», а почало демократичні реформи в партії.
Валерій Майданюк, політолог.
