У неділю, 7 квітня, на Львівщині відбулися проміжні вибори до Львівської обласної ради. Серед найважливіших показників цих виборів слід вирізнити два, що можуть визначати політичні процеси в близькому і далекому майбутньому.
|
Район |
Явка виборців на місцевих виборах, 2010 р., % |
Явка виборців на проміжних виборах до облради, 2012 р., % |
|
Бродівський |
67 |
43,5 |
|
Городоцький |
70 |
57,5 |
|
Кам’янко-Бузький |
67,5 |
46,53 |
|
м.Львів |
49, 83 |
12 |
|
Сколівський |
70 |
43 |
|
Яворівський |
55 |
39,56 |
Явка виборців була значно нижчою, аніж на виборах 2010 року.
Перший показник: найнижчою була явка серед міського населення та молоді
Пояснень цього може бути кілька. 1. Брак інформації про вибори. Проміжні вибори не стали топ-темою ЗМІ, не було масово біл-бордів, не роздавали газет та листівок. Навіть ВО «Свобода» працювала у звичайному режимі: ні наметів, ні листівок.
2. Невдала мобілізаційна кампанія. Найуспішнішим у мобілізації виборців виявися В. Саган («УДАР»), що дістав Городоцький округ у спадок від Я. Дубневича, отож, ресурс дозволяв. Інші кандидати не змогли так активізувати виборця.
3. Розчарування виборців та протестні настрої. Виборці не прийшли голосувати – міське населення особливо, бо налаштовані більш радикально, не вірять у силу виборів, не вірять політичним партіям, не вірять у місцеве самоврядування. Не йшли на вибори, бо не сприймають систему в цілому, а не якусь конкретну партію чи якогось лідера.
4. Покоління, представникам якого за 40 років, сільське населення та невеликий відсоток молодих, що взяли участь у виборах, розуміють вибори як обов’язок громадянина, можливість висловити громадянську позицію, впливати на ситуацію. Ті, хто не йдуть на вибори, – це здебільшого вибори для них стали інститутом безнадії. Не вірять вони, що це той спосіб, в який їх почують.
Другий показник: кандидати, які здобули другі позиції. Це, напевно, найпоказовіший результат виборів
Конкурентом для опозиційних партій, які звикло називають об’єднаними, стали не ідеологічно близькі сили, не ті, що мають давню політичну історію на Львівщині (як-от НРУ, УРП тощо), а Партія регіонів.
Причини цього явища: 1. Кандидати від Партії регіонів у більшості випадків були очільниками районних адміністрацій або чиновники цих структур, вони мали безпосередній вплив на працівників державних закладів, які часто і є найдисциплінованішими та найбільш залежними. Тому за означенням такі кандидати могли легко «мобілізувати» свій електорат;
2. Адміністративний тиск – суттєво посилився і перетворився у шантаж: кандидати – чиновники фактично казали, ми будемо виконувати свої службові обов’язки щодо вас добре (надамо допомоги, посприяємо ремонтам, перекриємо школу), якщо ви за нас проголосуєте.
3. Голосування за місцем перебування: за браком уваги ЗМІ джентльменської норми - 5% від числа виборців – не дотримувалися, кількість виборців, які подали заяви для голосування на дому перевищила в районах 6%. І, як не дивно, більшість із тих голосів була за провладних кандидатів. Кажуть, (КВУ підтвердити не вдалося) у багатьох випадках за такі голоси пропонували гроші.
Наслідки
По-перше, такі результати дуже підходять Партії регіонів – заявити про себе, що вони другі на Львівщині – це не абищо. Разом з тим, це підтвердження слушності введення мажоритарної системи – мажоритарники від партії влади можуть перемагати навіть на опозиційній Львівщині.
По-друге, при загальній апатії, зростанні зневіри та таких собі періодичних зливах протестних настроїв можна контролювати явку виборців, а при низькій явці – легко вигравати вибори.
По- третє, адмінресурс і надалі залишається ключовим ресурсом. За умов невисоких і не дуже певних доходів населення він дає результат.
По-четверте, опозиційні партії повинні зрозуміти: ті гасла, ті форми комунікації, які вони пропонують народу, нині їм дають 12% виборців (показник міста). Якщо вони потребують більше – самі партії потребують змін.
Оксана Дащаківська, виконавчий директор ЛОГО КВУ.
