Сьогодні, 31 травня, під стіни Львівської національної галереї мистецтв прийшла сестра покійного львівського художника Мирослава Ягоди — Марія Дика. Жінка від імені своєї родини вимагає відповідей від керівництва галереї — Тараса Возняка щодо посмертної виставки, яка триває у залах музею. Каже, що приходитиме щодня, поки не отримає відповідей.
“Рік тому, у березні 2018 року, помер мій брат — Мирослав Ягода. Згідно з чинним законодавством відповідно до свідоцтва про прийняття спадщини єдиним спадкоємцем творчих напрацювань брата стала наша мати — Віра Запісоцька. Вона задля збереження творчості свого сина почала відшукувати його твори. Через свій вік та поганий стан здоров’я вона доручила мені цю справу. Тому сьогодні я тут.
Цьогоріч навесні ми від знайомих з Польщі дізнались, що з 21 березня по 6 червня у Львівській галереї мистецтв триватиме перша посмертна ретроспективна експозиція Мирослава Ягоди. Насправді було диво почути про це не від організаторів заходу, а від людей, непричетних до того. Адже відома загально світова практика, коли на урочисте відкриття подібних виставок запрошують родину автора робіт. Проте жодних дзвінків, листів-запрошень на відкриття ми не отримували.
І тут виникає перше запитання: чому не проінформували родину автора, про підготовку та проведення виставки та чому не запросили нас на відкриття виставки? І я вже не говорю про те, що, як з’ясувалось згодом, під час відкриття і до тепер в одному із залів експозиції Галерея мистецтв транслює фільм 10-річної давності про Мирослава Ягоду, на що ми не давали згоди. Безумовно, що без нашого дозволу не могла і не може відбуватися жодна виставка митця, а тим більше реставрація його картин.
На цьому історія тільки набирала обертів.
Своє занепокоєння щодо автентичності картин, представлених на виставці, висловив друг та учень Мирослава — Роман Туркало. Своє враження від побаченого від детально висловив у своєму пості на Фейсбуці.
“На моє величезне здивування, перше полотно яке я побачив на виставці, а саме назване "Новий рік" і датоване 2014 роком, я бачив вперше. В цей період Мирослав вже мало малював, але писав дуже багато поезії. Тому якщо б він над ним працював, я б точно не зміг це не помітити. Бо він показував мені всі свої нові роботи … Крім основного, ще такі дрібниці як вирвані символи, на цій роботі, з інших його картин, кольорова гамма, тематика, композиція і глянцевість (я не бачив в нього жодної полакованої роботи і одного разу ми навіть розмовляли про це, що лакують ті хто хоче дорожче продатись, чи щось таке)... ”, - написав Мирослав Туркало у своїй ФБ-сторінці.
Отож, маємо ще одне запитання: хто надав на експозицію роботу "Новий рік", яку зняли з виставки, проте яка досі лишається в каталозі? Нехай Тарас Возняк як гендиректор Галереї пояснить походження даної роботи.
Рефлексія Романа Туркала підштовхнула ще на одне запитання: чому реставраційні роботи, завданням яких є зберегти, чи відновити автентичний вигляд роботи автора, були зроблені не належним чином? Йдеться, як мінімум, про нанесення на полотно верхнього шару лаку, що є грубим порушенням технології роботи Мирослава Ягоди, тобто іншими словами, нищення твору.
Моя мама скерувала ряд інформаційних запитів до Львівської галереї як від свого імені як громадянки, так і попросивши адвокатської допомоги. Запити були скеровані до членів Наглядової ради, до Міністерства культури. Щодо останнього, то відповідь ми отримали, але за змістом вона була як відписка. Там зазначалось наступне: “За результатами розгляду інформуємо, що Ваше звернення ... направлено за належністю питання до Львівської національної галереї мистецтв ... як до закладу культури, в якому відбулося відкриття ретроспективної виставки живопису і графіки...”. Тобто по суті жодної відповіді ми не отримали.
Не менш цікава стаття вийшла і на сайті Коридор.
Більш того, занепокоєна ситуацією, яка склалась довкола виставки Мирослава Ягоди, 3 квітня Зоряна Гребенюкова теж написала на ім’я керівництва звернення з проханням дати відповіді на запитання. Я з нею нещодавно розмовляла і вона сказала, що відтоді не отримувала відповіді.
Проте працівник прес-служби Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницький Василь Мицько, який сьогодні вийшов до мене, намагався запевнити мене, що відповідь Зоряні була цього понеділка вже надіслана рекомендаційним листом.
Чому взагалі виникає стільки питань щодо автентичності творів та їх легальності? Не варто забувати про те, що наприкінці вересня 2016 року, ще коли мій брат був живий, пограбували його майстерню. Це приміщення розташовувалось поблизу Академії ветеринарної медицини у Львові.
Тоді 30 вересня відкрили кримінальне провадження за фактом крадіжки майна. Відтоді жодних зрушень розслідування не зробили: ані картин, ані крадій, ані підозрюваних не вдалось знайти. Було лише опитано свідків. Але це окреме питання до правоохоронних органів та до українського законодавства загалом.
Та ми не полишаємо надій на встановлення справедливості та на віднайдення вкраденого. Враховуючи той факт, що наша матір є правонаступницею творів Мирослава, а отже потерпілою у цьому провадженні варто вважати її. З цього приводу ми звернулись до слідчого СВ Личаквського ВП ГУ НП у Львівській області В.В. Драгомирецького.
У зв’язку з цим треба дізнатись, що було зроблено Галереєю для унеможливлення експонування робіт, що були викрадені з майстерні Мирослава Ягоди кілька років тому, про що були публікації у ЗМІ? У наших інформаційних запит є і таке питання, яке особливо стосується графіки.
Зрозумійте нас правильно, ми нікого не звинувачуємо, ні на кого не наговорюємо, ми тільки як громадяни, як родичі Мирослава хочемо отримати відповіді на питання, які нас хвилюють, от і все. А саме ми хочемо знати про походження та датування кожного твору, виставленого на експозицію та в каталозі виставки (детальний опис творів); який правовий статус робіт Мирослава Ягоди, які експонуються на виставці; який правовий статус робіт Мирослава Ягоди, що за словами керівництва, були передані художником особисто галереї? Чому не вказано, скільки і які із робіт Мирослава Ягоди, що експонуються, є на депозиті у Галереї?
Нас також цікавить, чому немає біографії художника на експозиції та в каталозі, натомість є лише художня інтерпретація (мемуари)? Дивує ще й той факт, що немає аналітичного та критичного наукового тексту щодо творчості Мирослава Ягоди, натомість є лише короткі рефлексії кураторів.
Для нас не менш важливо отримати відповідь на запитання щодо того, чому на експозиції та в каталозі не вказано, до якої колекції належить кожен твір (назвати власників колекцій), що експонується? І чи здійснювалася перевірка і підтвердження наявності права власності у колекціонерів на картини Мирослава Ягоди, що експонуються? Якщо так, тоді нехай Галерея надасть копії відповідних правочинів!”.
Тож, чи є ризик того, що через виставку, через відсутність датування та інформації про походження творів, шляхом вписування у каталог робіт, які, ймовірно, були викрадені чи взагалі не належать пензлю автора, можна дати зелене світло легалізації робіт задля збільшення вартості картин та подальшого їх продажу. Питання залишається відкритим.
Суперечливу виставку Мирослава Ягоди в Палаці Потоцьких передчасно закрили
Нагадаємо, що 21 березня у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького відкрилась перша посмертна ретроспективна виставка Мирослава Ягоди. Експозицію формували Тарас Возняк, Галина Хорунжа і Станіслав Сілантьєв. Вони об’єднали понад сотню знакових творів художника: від ранніх із так званого «чорного періоду» (друга половина 1980-х років) до частини останніх робіт, створених у 2010-х.
Довідка.
Мирослав Ягода народився 23 серпня 1957 року у с. Гірник Львівської області. У 1986 році закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові за фахом «художник». Учасник багатьох виставок і перформенсів – поетичних, живопису, графіки. Окрім того, автор поетичних збірок «Черепослов» (2001), «Дистанція нуль» (2004), «Сяймо» (2007), «Паралельні світи» (2011). Останні роки життя був відлюдником. Але у 2014 році в галереї Дзиґа провів виставку-продаж своїх творів для допомоги українським військовим. Помер 12 березня 2018 року.Ф
