Про «План Маршала» для України знову активно заговорили наприкінці березня поточного року в рамках розширеного саміту Європейської народної партії, що відбувся на Мальті, в якому взяв участь президент Петро Порошенко.
Під час цього заходу політики ЄПП обговорили з президентом України напрямки економічної допомоги Києву. Доопрацьований економічний проект, який можна назвати «Литовський план», буде представлений під час листопадового саміту «Східне партнерство».
Історія «Плану Маршала»
Із публікацій в Інтернеті можна дізнатись, що у вересні 1944 року під час Другої Квебекської конференції його учасники запропонували «План Моргентау», який передбачав поділ Німеччини на ряд маленьких країн, взяття важливих промислових районів під міжнародний контроль, ліквідацію важкої промисловості, демілітаризацію, а найголовніше – перепрофілювання Німеччини в аграрну країну.
Як тільки деталі «Плану Моргентау» стали відомі пресі, план зазнав гострої критики у США і Британії. Цим скористалось міністерство пропаганди Пауля-Йозефа Геббельса, який на той час іще не покінчив життя самогубством, і заявило, що «єврей Моргентау має намір перетворити Німеччину в картопляне поле». А газета «Фелькішер Беобахтер» гостро розкритикувала зазначений проект у статті «Рузвельт і Черчіль погодились із єврейським убивчим планом».
Після фактичного провалу «Плана Моргентау», американський державний секретар Джордж Маршалл запропонував у 1947 році свою «Програму відновлення Європи». План вступив у дію в квітні 1948 року, а в його практичній реалізації взяли участь 17 європейських країн. «План Маршалла» передбачав таке відродження післявоєнної Західної Європи: відновлення економіки, усунення торгових бар'єрів між країнами, модернізацію промисловості європейських країн, витіснення комуністів із владних структур і розвиток економіки Європи в цілому. На базисі «Плану Маршала» і був створений нинішній Європейський Союз.
Проект економічного відновлення України
Так званий «План Маршалла» для України – це ініціатива українських, європейських і американських політиків, прозахідних лобістів і політтехнологів, в якій передбачалось створення програми економічних реформ для України. Мета – вивести Україну із економічної зони пострадянських країн назагал, а економічного паразитування Москви зокрема.
У 2006 році в адміністрації президента Віктора Ющенка почали обговорювати український варіант «Плану Маршала», а в 2007 році вже був створений документ «Розвиток мікроекономіки і соціального підприємництва в Україні», в розробці якого взяла активну участь британська інституція «People-Centered Economic Development». Цей проект передбачав такі чотири складові: сприяння розвитку «Соціального підприємництва», «Створення малих підприємств і мікрокредитна підтримка», «Реформа служби соціального захисту дітей» і «Розвиток Інтернету». Після 2010 року пропозицію від «People-Centered Economic Development» згорнули через відомі причини.
Проект Тімоті Гартон-Еша
У вересні 2014 року британський історик Тімоті Гартон-Еш опублікував свою програму 10-річного плану економічного відновлення для України. Він запропонував назвати свій проект «План Меркель» з поваги «до європейського політика, яка відіграє ключову роль у вирішенні цього конфлікту». Проект мав три програмні напрямки – військовий, політичний та економічний.
Військовий компонент передбачав постачання Україні технічних устаткувань та озброєння, а також готовність НАТО провадити дзеркальну гібридну війну проти Москви, оскільки Кремль «здійснює гібридну агресію не тільки в Україні, але також і в інших слабких точках Євросоюзу».
Політичний напрям. Як один із простих у реалізації політичних кроків Тімоті Гартон-Еш пропонував запровадження безвізового режиму України з ЄС.
Економічний напрям. Економічна підтримка з боку ЄС «повинна допомогти Україні створити процвітаюче суспільство».
Проект Бернар-Анрі Леві
У жовтні 2014 року Бернар-Анрі Леві, політичний журналіст і філософ, запропонував свій «План Маршалла» для України, в якому пропонував три головні напрями:
▪ світовий економічний форум за аналогом щорічного форуму в Давосі, який необхідно проводити в Києві з метою сприяння економічного розвитку України;
▪ для захисту інвесторів від ризиків створити в Україні спеціальну страхову компанію, яку б фінансували страховики країн-учасниць ЄС та українські олігархи;
▪ велику європейську позику в формі боргових зобов'язань державного казначейства України, які матимуть гарантії ЄЦБ і МВФ.
Саміт G-20 у Брісбені
Наприкінці 2014 року, 15-16 листопада, на тлі сильної геополітичної та економічної нестабільності у світі, в австрійському місті Брісбен відбувся ІХ саміт лідерів країн «Групи 20». Головними політичними питаннями саміту були:
▪ боротьба з терористами «Ісламської держави»;
▪ боротьба з лихоманкою Ебола;
▪ сприяння українській боротьбі проти агресії Кремля.
Під час саміту обговорювали і проект економічної допомоги Україні після завершення війни на Донбасі.
Проект Фірташа-Леві
У березні 2015 року Дмитро Фірташ і Бернар-Анрі Леві створили неурядову організацію «Агентство модернізації України», до складу якої увійшли видатні європейські політики. На підставі попередніх домовленостей фахівці ряду європейських аналітичних центрів, разом із «Федерацією роботодавців України», розробили концепт із вивчення ситуації в економіці України і потреб кожної із галузей у необхідних для неї фінансових ресурсів. Для початку реформ у рамках «Плану модернізації України» пропонували створення «Українського фонду відновлення», капітал якого повинен був становити $300 мільярдів.
Ініціативу Фірташа-Леві підтримали Джон Вітінгдейл – представник парламенту Великобританії, Франсуа Олланд – екс-президент Франції, а також начебто і президент Петро Порошенко, принаймні так стверджував Бернар-Анрі Леві. Водночас Арсеній Яценюк, екс-прем'єр-міністр України, дистанціювався від цього проекту, назвавши його спробою зупинити в Україні економічні реформи.
Проект Бундестагу
У квітні 2015 року німецька громадська організація «Marshallplan für die Ukraine» зареєструвала у Бундестазі петицію «Außenpolitik – Einrichtung eines Marshallplans für die Ukraine». Автори вимагали від Бундестагу реалізацію економічного плану допомоги Україні, аргументуючи свою позицію тим, що ключ до мирного розвитку Європи знаходиться саме в Україні.
У лютому 2016 року Карл-Георг Вельман – німецький політик (партієць ХДС), голова Німецько-Української парламентської групи у Бундестазі та заступник голови ГО «Німецько-Український Форум» – повідомив про розробку в Німеччині «Плану Маршалла для України».
Проект Кубілюса, Кіркіласа і Вайтекунаса
Новий проект або «Литовський план» із питань довгострокової економічної допомоги Україні, який офіційно підтримала Європейська народна партія, представлять у листопаді в Брюсселі. Попередньо під час конференцій його обговорять у Берліні, а потім у Лондоні з метою доповнити раціональними додатками. Автори проекту розповіли, що після офіційного затвердження ця економічна програма матиме назву «Новий європейський план для України».
Інвестиційне майбутнє України
Провідні міжнародні аналітики передбачають подальше падіння глобальних ринків. Так, наприклад, у США очікують падіння на фондовому ринку до 5%, на європейських ринках – до 15%, а на занадто «розігрітих» азійських ринках – до 20%. Відповідно, більшість світових економічних гравців шукатимуть геополітично спокійні та прибуткові територіальні локалізації. Для тих сміливців, які ризикнуть входити на ринок України, необхідно створити належні умови на практиці, а не тільки на словах і щирих запевненнях.
Головним базисом довгострокової інвестиційної програми для України повинна стати людина із її природними здібностями і можливостями для самореалізації, а фінансова стабілізація та економічне зростання – похідними. Щоби громадяни були вільними і заможними, вони повинні мати доступ до кваліфікованої та високооплачуваної праці. Настав час нарешті переформатувати залишки пострадянської затратної господарки України в економіку високотехнологічну, а відтак і високодохідну.
Чи уряд України, Верховна Рада і адміністрація Петра Порошенка зуміють впоратись із цим викликом, побачимо після оприлюднення остаточної версії «Нового європейського плану для України» та перших кроків його реалізації. А для довіри міжнародних інвесторів до українського ринку потрібно зробити найнеобхідніше:
▪ завершити судову реформу, яка б забезпечила безпристрасний розгляд і справедливий захист бізнес-інтересів у суді;
▪ завершити податкову реформу, яка б систематизувала прозору фінансову діяльність підприємств, а також остаточно нівелювала причини для безпідставного тиску на бізнес;
▪ завершити пенсійну реформу, щоби Пенсійний фонд перестав бути «чорною дірою» в українській економіці, а ще краще – взагалі перестав бути;
▪ завершити приватизацію державних об'єктів із допуском іноземного капіталу, що дозволить започаткувати системний бізнес;
▪ оптимізувати законодавство, яке б сприяло залученню міжнародних інвесторів у довготривалі проекти.
Саме за такими діями і можна буде оцінити справжню готовність парламенту, адміністрації президента і уряду до реформи української економіки, її незворотного переходу від бюрократично-планової та олігархічно-перехідної моделей до ринкової.
Тим часом у Брюсселі, напередодні Дня Конституції України, в приміщенні представництва Литви в ЄС відбулась презентація «Литовського плану». Авторитетні політики Литви разом із українськими парламентарями – Ганною Гопко і Остапом Єдинаком – формують міжнародну коаліцію навколо ідеї економічного відновлення України. Промотори проекту переконані, що для його успіху необхідно заручитись підтримкою ЄС і США, а також пропонують рівень щорічних інвестицій у розмірі 5 мільярдів євро впродовж шести років. Такий обсяг інвестицій сприятиме зростанню української економіки орієнтовно до 5-6% щороку.
Андрюс Кубілюс, який одночасно є радником президента Петра Порошенка, розповів, що над планом економічної допомоги Україні працює з 2014 року. Станом на сьогодні, з метою популяризації проекту, ініціативна група вже зустрічалась із провідними політиками у Вашингтоні, Берліні й Брюсселі. Планує представити проект і під час липневої Лондонської міжнародної конференції, присвяченій Україні, а потім знову відвідає Париж, Рим, Вашингтон і Берлін ще до листопадового саміту «Східне партнерство».
Остаточне рішення стосовно обсягу інвестицій для України буде відоме після офіційного затвердження «Литовського плану». Тому що, наприклад, автори проекту будівництва «Rail Baltiса» запитували 313,3 мільйона євро, однак на розвиток європейської мережі залізничного транспорту із спеціального бюджету ЄС, який становить 1,8 мільярда євро, отримали трішки більше третини – 110,5 мільйона євро.
P.S.
Цікаво, що з приводу "Плану Маршала" для України у соціальний мережі вкотре виникла чвара поміж навколополітичними інтелектуалами. Олег Пономар – канадський комівояжер плодів кавових дерев, а у вільній від торгівлі час блогер і оглядач політичних подій, напосів на Олексія Мінакова – теж блогера, політичного оглядача і цифрового спеціаліста (Digital specialist), що Мінаков на шпальтах «Радіо Свобода» переписав без посилання на нього, на Пономаря, чи то думку, чи ідею про так званий «План Маршалла» для України. Цифровий експерт обурився, що ідея економічної допомоги Україні не належить виключно Пономареві, а статистика, використана у статті для «Радіо Свобода», викладена у вільному інтернет-просторі, тож нею може скористатись будь-хто.
Олексій Мінаков пише: «Стосовно претензії блогера Олега Пономаря до цієї статті. Вважаю неприпустимою «приватизацію» відомим блогером публічної інформації із загальнодоступних джерел щодо цифр і дат, яку блогер вважає власною, ексклюзивною та інсайдерською. Відповідно, на даний момент виглядають незрозумілими претензії пана Пономаря до даної статті».
Майже 140 тисяч інтернет-свідків фейсбучної спільноти Олега Пономаря гаряче підтримали претензії свого гуру до автора «Радіо Свобода». Непомітно було, аби хтось із цього сонму адептів делікатно вказав своєму наставникові, що він і справді не єдина зірка першої величини на політично-аналітичному небосхилі України, що поруч із ним є десятки професійних експертів. Загалом непоганий політичний оглядач Олег Пономар інколи видимо страждає через брак визнання.
Ярослав Левків.
(Перше фото - ілюстративне, kp.ua).
