Балотуючись до Львівської обласної ради в одному із мажоритатарних округів, Мирон Янків депутатом не став. Трагедії з цього не робить, бо вважає, що кожен на своєму місці може прикласти максимум зусиль, аби зробити Львівську область більш заможною та привабливою.
Отож, про виборчі баталії в інтерв’ю з першим заступником голови Львівської ОДА Мироном Янківим.
- Мироне Дмитровичу, місцеві вибори, якими вони були з Вашого огляду, як кандидата в депутати обласної ради?
- На мою думку, і я в цьому абсолютно переконаний, вибори на Львівщині пройшли демократично, з дотриманням усіх міжнародних стандартів. Звичайно, було багато негативних моментів під час виборчого процесу, але це все було пов’язане із недоліками в законодавстві про місцеві вибори.
Так, вибори були складними. Але складність їх полягала у тому, що лише до обласної ради балотувались 42 партійні осередки та сотні мажоритарників, а ще були вибори депутатів рад міст обласного і районного значення, депутатів районних рад, депутатів сільських та селищних рад, а також сільських, селищних та міських голів. Населенню було важко розібратись із новими правилами виборів, із тією кількістю кандидатів у депутати. У результаті цього маргінальні політичні сили перетворились на домінуючі у новоствореній обласній та інших радах, а колись надзвичайно впливові та відомі бренди втратили свою популярність і відійшли на дальній план політичної розстановки в області. Але такий хід подій має і дуже негативні наслідки. Найголовніший з них, це зниження професійного рівня депутатського корпусу, котре полягає у тому, що до складу Львівської обласної ради не потрапила велика кількість відомих представників інтелігенції та громадськості.
- Ви не перемогли, взагалі виглядає непереконливою перевага Вашого конкурента, всього лише десять-двадцять голосів? Ви визнали свою поразку?
- Вибори є вибори. Демократичність виборів полягає саме у тому, що результат виборів стає відомий лише після їхнього завершення. Вплинути на цей результат можуть лише виборці у день свого волевиявлення. Інша справа, що виборці повинні були б оцінювати кожного кандидата у депутати комплексно, враховуючи його досвід роботи у державних управлінських структурах, знання, якими він володіє та зможе використати для розвитку регіону, який він відстоюватиме у найвищому представницькому органі області. Але із думкою виборців потрібно рахуватись.
Виборчий процес завершився, а життя триває далі. Я займаю надзвичайно відповідальну посаду першого заступника голови Львівської облдержадміністрації, тому часу для розслаблення у мене немає. Настрій у мене робочий. Зараз у Львівській області накопичилось дуже багато справ та заходів, які необхідно вирішувати за моєї безпосередньої участі, або участі тих управлінь облдержадміністрації, які знаходяться у сфері моєї відповідальності.
Так, наприклад, серед найважливіших завдань, якими зараз займаюсь, це питання передачі цілісного майнового комплексу Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» до сфери управління Українського інституту національної пам’яті.
- Чи не пробували Ви через суд домогтися перерахунку голосів?
- Ні! Хоча було багато телефонних дзвінків і прохань від обурених виборців Моршина. Вважаю, що як високопосадовець, представник влади, не міг цього робити. Якщо б я на це пішов, то не уникнув би безпідставних звинувачень у використанні службового становища, яке політичними опонентами інкримінувалося б як адміністративний ресурс.
- Ви балотувались в одному з мажоритарних округів м. Моршин. Чи були якісь амбітні плани щодо покращення умов курортного міста?
- У місті Моршин я був єдиним кандидатом, який прийшов до виборців із стратегічною програмою розвитку міста. Я вважаю, що кожен кандидат у депутати повинен був підготувати та подати на розсуд виборців чітку програму розвитку території, від якої він балотувався в депутати. Ця програма повинна містити власне бачення кандидата у депутати на перспективу та стратегію розвитку регіону. Але, окрім цього, кандидат у депутати повинен мати чітке розуміння того, як через інститут обласної ради, впливати на реалізацію політики щодо регіону, інтереси якого він представляє.
Моя програма розвитку Моршина була опрацьована з урахуванням мого досвіду дипломатичної роботи у державах, які входять до складу Європейського співтовариства. У ній були запропонована стратегія розвитку міста Моршин на основі досвіду таких держав, як Польща, Болгарія та країни Прибалтики. Мої опоненти на цих виборах таких програм розвитку не мали, вони оперували лише лозунгами загальноукраїнського рівня, які стосувались мови, національної єдності та діяльності влади на центральному рівні. Дуже часто опоненти застосовували заборонені, нечесні та брудні методи боротьби проти мене на цих виборах, але я не хотів би згадувати про це. І надзвичайно прикро, що використання таких методів боротьби, дозволило їм ввести виборців Моршина в оману і потрапити до обласної ради.
Я усвідомлюю, що більшість виборців приймали рішення емоційно, багато з них не змогли детально ознайомитись із моєю передвиборчою програмою, яка носила прагматичний характер, яка була скерована на те, щоб відпрацювати концепцію подальшого стратегічного розвитку Моршина і вирішити найболючіші питання міста. Велику увагу у моїй програмі було приділено вирішенню питань із водо- та теплопостачанням міста, розвитку інфраструктури, проблем, пов’язаних із земельними відносинами. Окрім цього, я звертав увагу на питання соціального захисту пенсіонерів та осіб, які потребують державної допомоги та опіки. Основними пунктами моєї програми у цій сфері були створення мережі соціальних аптек та соціальних магазинів, а також забезпечення сучасними медичними технологіями, автотранспортом та лікарськими засобами міської лікарні Моршина.
- Так виглядає, що програв не Мирон Янків, а Моршин?
- У цій ситуацій немає переможених та переможців. Виборець свій вибір зробив і його поважаю. На займаній посаді в облдержадміністрації я звичайно зможу багато зробити для розвитку Моршина, але, знаючи можливості найвищого представницького органу області, міг би набагато швидше та ефективніше розв’язати ці проблеми.
Скажу Вам так, що якщо б виборці довірили Миронові Янківу представляти їхні інтереси у Львівській обласній раді, то Моршин від цього лише б виграв.
- Ви перший заступник голови ОДА, Ваш мінімальний програш свідчить про те, що адмінресурс, про який так посилено говорили перед виборами не застосовувався?
- Звичайно, що ні. Жодного адміністративного ресурсу з мого боку, чи з боку облдержадміністрації під час цих виборів не було і не могло бути. Більше того, я вважаю, що на Львівщині, в місті Моршин та на Стрийщині вибори пройшли демократично та відповідно до загальноприйнятих світових стандартів.
- Чи не пов’язуєте свій програш із тим, що Ви були висуванцем від Партії регіонів, яка не зовсім сприймається виборцями Львівщини?
- Безперечно, що коефіцієнт поправки на це потрібно зробити. Виборці завжди більш негативно та більш критично сприймають представників влади. Впевнено можу Вам сказати, що якби я балотувався від іншої партії, то результат був би зовсім інший, я впевнено виграв би ці вибори. Але я свідомо зробив цей вибір, оскільки багато років пропрацював на державній та дипломатичній службі, знаю особисто нинішнього Президента та вірю, що його програмні засади зуміють покращити соціально-економічне становище України. Саме тому, на усіх своїх зустрічах із виборцями я представляв не лише свою програму, а й програму Президента України та Уряду.
Можливо завдяки цьому, серед 17 партійних осередків, які брали участь у виборчому процесі в місті Моршин, Партія регіонів зайняла непогане п’яте місце, трохи поступившись популярній на Львівщині «Нашій Україні» та випередивши такі відомі національно-патріотичні бренди, як Народний рух України, Конгрес українських націоналістів, Пору, Європейську партію та Сильну Україну.
Я пригадую собі надзвичайно емоційне запитання однієї з мешканок міста Моршина, яке прозвучало на зустрічі виборців з кандидатами у депутати в Палаці культури: «Ви ж працюєте на високій посаді і можете використовувати цю посаду для розв’язання проблем Моршина, для чого Вам балотуватись до обласної ради? Можливо краще дати шанс попрацювати там якомусь іншому вихідцю із Моршина?». Це питання змусило мене зрозуміти, що емоційні та ідеологічні моменти для виборців були вищими, ніж питання прагматизму, що виборці Львівщини у своїй більшості голосували не розумом, а серцем.
Цю тезу також підтверджує й те, що на цих виборах до Львівської обласної ради по мажоритарній системі не пройшов не лише Мирон Янків, але й такі відомі на Львівщині представники патріотичних сил, як заступник голови Народного руху України, колишній міський голова Львова та міністр Уряду Юлії Тимошенко Василь Куйбіда, голова обласного осередку партії «Наша Україна» та чинний голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, відома громадська діячка та представниця Європейської партії України Лариса Федорів, Голова КУНу України Микола Пшевлоцький та багато інших відомих постатей. Тому ще раз підкреслюю, що на цих виборах серед основних критеріїв відбору кандидатів виборцями бралися не особистісні чи професійні характеристики, а якісь інші чинники…
- Що можете сказати про результати виборів на Львівщині? Чи здатні сили, які пройшли до обласної ради змінювати ситуацію в області, економічну передовсім?
- Якщо проаналізувати увесь виборчий процес, то стає зрозумілим, що під час цих виборів у Львівській області домінував протестний електорат. Народ у своїй більшості зневірився у всіх «помаранчевих» партіях і почав шукати треті сили, які, на його думку, зможуть змінити життя на краще. Саме цим можна пояснити настільки вдалий результат ВО «Свобода» та партії Арсенія Яценюка «Фронт змін». Але слід також зазначити, що до обласної ради пройшла велика кількість тих депутатів, які зможуть консолідуватись та створити прагматичну та дієву більшість.
Тепер усім народним обранцям потрібно усвідомити одне, не зважаючи на партійну символіку і кольори, їм потрібно об’єднуватись, консолідуватись та розпочати продуктивну роботу задля потужного розвитку Львівщини. Я розумію, що більшість депутатів потрапили до обласної ради на хвилі критики. Критикувати завжди легше, ніж творити. Але зараз необхідно забути про усі чвари, непорозуміння та звинувачення. Необхідно спільно, ще раз наголошую – спільно, починати працювати. Хочу запевнити усі політичні сили, що обласна державна адміністрація готова співпрацювати із будь-якою партією.
Дуже важливий аспект, на якому я хотів би зробити найбільший акцент. Це результат Партії регіонів на Львівщині. Я вважаю, що цей результат є більш ніж задовільний. Скажу більше, результат дуже хороший, оскільки проходження «партії влади» до рад усіх рівнів на Львівщині може свідчити лише про одне, про зростання довіри населення до цієї політичної сили. До прикладу, в обласній, міських та районних радах буде працювати більше 180 депутатів від Партії регіонів. Львівщина стала більш лояльною до влади, а це призведе до покращення стосунків із нашими партнерами інших регіонів України. Це дасть нам змогу консолідовано співпрацювати із партійними елітами задля залучення додаткових інвестицій в економіку нашого регіону та досягнення найвищого розвитку Львівщини.
Такий результат Партії регіонів у Львівській області робить нас ближчими із усією нашою Вітчизною та дає можливість втілити на практиці гасло «Схід і Захід разом». Я підкреслюю ще раз, лише спільними та сконсолідованими зусиллями ми зможемо досягти найбільшого успіху у розбудові України.
- Ви маєте багатий досвід спілкування з усіма колами Львівщини, знаєте багатьох політиків, партійних лідерів, співпрацюєте і дружите з багатьма відомими львівськими особистостями, громадськими організаціями. Цікаво, кого би Ви бачили на посаді Голови Львівської обласної ради? Хто може стати справді консолідуючою фігурою в новому складі ЛОР?
- Вибори Голови обласної ради – будуть надзвичайно важливою подією. Бо наступний етап розвитку Львівщини повинен стати етапом подальшої реалізації її стратегії, а також подальшого розвитку стратегічних галузей економіки та соціальної сфери Львівщини. Тому, від того, кого ми оберемо, залежатиме і напрям – конфронтація, політиканство, критика і недовіра, або консолідація, вирішення прагматичних перспективних завдань розвитку області. На мою думку, майбутньому голові важливо буде вміти побудувати ефективну модель співпраці обласної ради і обласної державної адміністрації, а також області з Президентом і урядом. Крім того, майбутній голова має бути авторитетною особистістю, за ним не повинно бути жодних «грішків». Він має сприйматися усім політичними силами, громадськими організаціями. Тому я не можу однозначно сказати про когось одного. В новому складі я бачу багато поважних кандидатур, які мають політичний досвід, а також досвід роботи в органах влади як на рівні області, так і на загальнодержавному рівні. Крім того, звісно, доведеться зважати і на те, які політичні сили сьогодні домінують в обласному Парламенті. Тому є багато кандидатур. Серед них, представники ВО «Свобода» Тягнибок, О.Панькевич або Ірина Фаріон. Знаю ще по викладацький роботі в Університеті ім. І.Франка Степана Івановича Кубіва, який дуже швидко виріс у відомого банкіра, науковця, а останні роки і політика – депутата обласної ради, тому у нього є всі підстави керувати Львівською обласною радою. Бачу Мирослава Сеника який був головою облради попередньої каденції. Головою обласної ради міг би стати і Валерій П’ятак, який має великий досвід роботи в органах влади як у міській раді Львова, так і в Львівській ОДА. Шанс на підтримку депутатів матиме і Василь Куйбіда – він багато років пропрацював мером Львова, був депутатом ВР, займав посаду міністра регіонального розвитку і будівництва України. Достатньою для головування в облраді повагою користується і Олександр Сендега – він має великий досвід роботи в органах самоврядування, очолював Львівську ОДА, зараз працює на відповідальній посаді в паливно-енергетичному комплексі. Чому б не Тарас Федак? Я його знаю давно, знаю як професійного державного службовця, який багато років займався розвитком промислово-транспортного потенціалу області. Привабливою кандидатурою могла би бути кандидатура Дейнеки Анатолія, який багато років очолює лісову галузь Львівщини, є професійним фахівцем не лише в цій сфері, але і як багатолітній депутат обласної ради, знає, як би мала працювати облрада. Великий досвід роботи в облраді має і генерал Михайло Дзудзь. Консолідуючою фігурою, на мою думку, могла би стати кандидатура Тараса Батенка. Можливо, це і не повний перелік. Це те, що спало мені зараз на думку. Тому, можливо, серед цього переліку знайдуться ті особистості, які є достойними для обрання їх на посаду голови Львівської обласної ради і змогли б зреалізувати модель консолідованого функціонування представницької і виконавчої гілок влади в області.
- Мироне Дмитровичу, що хотіли би сказати виборцям, які підтримали Вас і тим, які за Вас не голосували?
Я вдячний усім тим, хто проголосував за мене, хто повірив мені, але водночас, хотів би висловити щиру вдячність і тим, хто голосував за інших кандидатів. Я розумію, що ці виборці оцінювали кандидатів за іншими критеріями, ніж хотілося б мені. Але я поважаю їхній вибір і обіцяю, що не зважаючи на те, що я не потрапив до обласної ради, я зроблю усе можливе, щоб пришвидшити розвиток Моршина, Стрийщини та Львівщини загалом.
- Дякую за інтерв’ю.
- Дякую і Вам!
Розмову вів Іван Хас.
