Нещодавно представники 12 громад зі всієї України зібралися в Українському католицькому університеті у Львові, щоб навчитися залучати кошти для власного розвитку. Серед них були також громади, які розташовані у прифронтовій зоні.
Гал-інфо поспілкувалося з представниками Мирівської та Марганецької громад, що розташовані у Нікопольському районі Дніпропетровської області, та дізналось, як вони живуть та розвиваються попри постійні обстріли.
Війна залишила без води
Мирівська сільська територіальна громада належить до Нікопольського район на Дніпропетровщині. Вона розташована поблизу Каховського водосховища, тож страждає не тільки від постійних обстрілів, а й зазнала проблем з водопостачанням через знищення росіянами ГЕС. Крім того, через бойові дії громаду покинуло близько 30% населення.
“У нашій громаді через обстріли постраждала амбулаторія, була розбита помпова станція, яку, на щастя, вже вдалося реставрувати. Також ми залишились без централізованого водопостачання через підрив Каховської ГЕС”, – розповідає представниця громади Наталія Біленко.
Вона додає, що зараз у різні старостати привозять воду волонтери, а також вдалося відновити одну з помпових станцій та налагодити співпрацю з одним з комунальних підприємств, яке постачає технічну та очищену воду мешканцям громади.
“Спочатку ми тоннами розвантажувати пляшкову воду та розвозили її по громаді. Далі благодійні організації забезпечили нас очисними системами, тобто будь-яка технічна вода очищається і люди можуть її набрати. Пільговим категоріям населення ми підвозимо воду. Тому зараз фактично маємо воду. Не так, як би хотілося, можливо, не в тій кількості, але вона в нас є. Хоча це і велика проблема насправді, особливо в сільській місцевості, де люди тримають господарство”, – ділиться інша представниця громади Таїсія Строган.
За словами жінок, основні фінанси громада отримувала через надходження від сільського господарства. Тепер бюджет значно страждає, бо лише кільком великим підприємствам вдається без надмірних втрат продовжити роботу.
Разом з тим у громаді значно постраждала школа. До початку повномасштабного вторгнення у приміщенні навчального закладу зробили ремонт, облаштували котельню та обладнали прості для дошкільнят. У цій школі могло навчатися близько 150 дітей, але через атаку росіян вона стала непридатною для освітнього процесу.
“Зараз ми облаштуємо укриття в тих закладах, які в нас вціліли, щоб забезпечити хоча б змішану форму навчання. Оскільки наша громада розташована в прифронтовій зоні, ми маємо гарантувати безпеку нашим дітям. На це ми витрачаємо великий відсоток коштів, залучаємо волонтерів та благодійні організації, бо це одна з основних наших потреб”, – зауважує Таїсія Строган.
Загалом громада має великі потреби в будівельних матеріалах, адже люди просто не встигають лагодити житло через постійні обстріли. На деяких територіях обстріли фактично не припиняються, тож проблематично навіть зібрати людей для того, щоб передати їм гуманітарну допомогу, адже велике скупчення людей – це надто великий ризик.
Наразі представниці громади планують вчитися залучати кошти грантодавців, щоб мати можливість обладнати укриття в освітніх закладах та забезпечити своїх мешканців будівельними матеріалами. Жінки зізнаються, що жити в умовах постійних обстрілів – важко, але вони мають для кого старатися.
Щоденні обстріли руйнують громаду
Марганецька міська об'єднана територіальна громада – це об'єднана територіальна громада теж у Нікопольському районі Дніпропетровської області.
Вона також потерпає від щоденних обстрілів. Раніше росіяни переважно застосовували артилерію, а зараз тероризують людей дронами. У громаді є поранені, багато будівель пошкоджено.
“У нас напружена ситуація, але люди все одно повертаються до громади. Частина, звичайно, виїздить теж, але в основному це родини з дітьми, які хочуть гарантувати їм більшу безпеку. Загалом ми живемо та розвиваємось попри все. Усі пошкоджені об'єкти ремонтуються. Особливу красу не робимо, але намагаємось своєчасно відновлювати”, – розповідає Ілля Коляда, головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Марганецької міської ради.
Водночас він додає, що через бойові дії наразі призупинило свою діяльність підприємство, яке видобувало марганцеву руду. Цей комбінат був головним місцем працевлаштування мешканців у громаді, тож велика кількість людей залишилася без роботи, а надходження у бюджет вагомо скоротилися.
Щодо ситуації з водою, оскільки громада також відчула на собі наслідки трагедії на Каховській ГЕС, вона наразі має лише постачання технічної води з іншого місцевого водосховища.
“Паралельно у нас будують нову лінію водопостачання. Ми маємо надію, що цього року вона вже запрацює і мешканці отримуватимуть чисту воду”, – каже Ілля Коляда.
Загалом же у громаді попри важку ситуацію безперебійно працює вся сфера обслуговування. Медичну допомогу можна отримати без проблем, а комунальні служби підтримують чистоту, не дивлячись на постійні руйнування.
“Найбільший виклик для нас – укриття для навчальних закладів. Кожен другий такий заклад у громаді постраждав від обстрілів. До нас долітає снаряд за 28 секунд. Цього часу об'єктивно мало, щоб встигнути спустити дітей в укриття. Це дуже швидко, хоч і система оповіщення чітко налагоджена. Тож нам критично потрібні бомбосховища та укриття, щоб діти мали можливість займатися та навчатися безпечно”, – ділиться представник громади.
Крім того, ремонту та відновлення у громаді потребують заклади, які приймають людей похилого віку, адже вони теж постраждали.
Натомість проблем з гуманітарною допомогою у громаді немає. Волонтери та благодійні організації забезпечують мешканців усім необхідним. Як зазначає директорка комунального закладу дошкільної освіти №10 "Оленка" Марганецької міської ради Наталія Зозуля, йдеться не тільки про продукти, а й про одяг, гігієнічні набори, техніку та навіть деякі предмети побуту.
Загалом представники громади зізнаються, що війна принесла багато викликів, але вони планують залучати фінансування та продовжувати розвивати громаду, адже життя не зупиняється.
Олеся Філоненко
