Про різноманітність настільних ігор Гал-інфо розповів журналіст, мандрівник, учасник українсько-російської війни, військовий інструктор та розробник настілок Андрій Мочурад.
Як розповів Андрій, настільні ігри можуть нести таку ж користь, як лекція чи тренінг. Вони можуть мотивувати, навчати, знайомити з якоюсь темою, підказувати як правильно вчинити.
Загалом світ настільних ігор можна умовно розділити на три категорії. До першої відносяться так звані розважальні ігри (Party Game), їх основне завдання - це позитивні емоції за короткий час. Для прикладу до таких ігор можна віднести популярну гру розроблену років 20 тому - “Риболов”, ця гра розповідає про всю рибу, яка водиться в водах України. Її можна зіграти за 15-20 хвилин, внаслідок чого гравець буде знати назви риби, яка риба є ціннішою для рибалок тощо.Розроблену в 20му році. Або ігри на кшталт Мафія, хоча це не зовсім настілка, зате зовсім Party Game.
Party Game хоч і мають якийсь наратив, але вони нічого не навчають. Вони мають низький поріг входження, вони легенькі, в них може грати велика кількість людей і вони граються швидко.
З іншого боку існують ігри-тренінги. Це довготривалі ігри, в яких моделюють певні життєві процеси. Внаслідок них людина набуває ігрового досвіду. Це звичайно не реальний досвід, але він вже й не повністю теоретичний. Це вже щось середнє між теорією та практикою і більшого досвіду можна набути лише на реальних діях та вчинках. А якщо говорити для прикладу про військові дії, про психологію, про побудову команди, то помилка в реальності буде коштувати дуже дорого.
“Для прикладу, ми розробляли настільну гру, яка вчить будувати команду, що працює над IT проєктами. Гра, яка допомагає тімбілдитись, визначити психотип, і так далі. Більшість таких ігор, по-перше, займають багато часу, по-друге, вони переважно потребують тренера, який буде спільно з вами працювати з цим інструментом і проводити це навчання або тренінг”, - розповів Андрій.
Андрій Мочурад зазначає, що ігри-тренінги важливі саме наявністю кваліфікованого тренера, який на основі цієї гри проводить навчання. Адже навчання в процесі гри набагато цікавіше чим слухати звичну лекцію.
“Ці тренінги потребують фахового тренера, багато часу та сталу компанію. Це те, що ідеально заходить під корпоративне навчання. Це те, що ідеально заходить під ознайомлення з глибокою темою.
Однак дуже часто, коли ми до прикладу працювали з освітянами, від нас очікували, що викладач прийде, покладе коробку на стіл, і весь урок нічого не буде робити. Так не працює, так не буває. Не можна покласти підручник, покласти фільм, покласти будь-який інструмент і піти. Тренер з коробки не вилізе. Так не буває”, - додав Андрій.
Розробка таких ігор є набагато дорожчою за Party Game, адже вони повинні відображати реальність і життєву будувати модель, яка через гру буде пояснювати, як це питання працює в реальному житті.
“Наприклад такі ігри це найпростіший варіант молодим депутатам чи політикам пояснити, що вони можуть робити, що не можуть. Був один грантовий проєкт - веб гра, де можна було побути молодим депутатом чи головою сільської ради. До тебе приходять різні персонажі, ти можеш приймати якісь рішення. Робиш щось протизаконне, в тебе падає рейтинг“, - розповів Андрій.
І відповідно між згаданими вище двома типами настільних ігор стоїть третій тип - ігри з глибоким наративом, які мають певну навчальну функцію. До прикладу таких ігор Андрій відносить настілку “Галичина”, яку він розробив до 100-річчя утворення ЗУНР.
“Граючи в гру “Галичина”, ви навряд чи навчитеся стріляти з гармати, чи мотивувати бійців до бою. Ви навіть не вивчите ранги, які є у військових. Людина не вивчить ні військової справи, ні тактики, ні географії. Вона не вивчить цього в грі, яка є про історію. Але вона може трішки краще вивчити історію.
Для розробки цієї гри, ми тісно працювали з істориками. В нас там немає вигадок. Ми деякі карточки перемалювали по вісім раз, щоби все було історично достовірно. Тобто мова йде про цінність через історичність, тому що це не фентезі”, - розповів Андрій.
Відповідно створення навчальних ігор доволі важка і кропітка історія. Першим етапом якої є наратив. Потрібно визначити що в цю гру треба закласти.
“З цією ж грою “Галичина” я декілька років тему вивчав. Я прочитав всю мемуаристику, яка стосувалася українсько-польської війни. Це на хвилинку приблизно 21 книжка. Я спілкувався з всіма істориками, які в Україні займалися даною темою. Власне стосовно цієї гри мені говорили, що вперше бачать монографію в такому оригінальному стилі. Відповідно питання входження в тему — це дуже по-різному”, - поділився своєю історією розробник гри “Галичина”.
Далі йде випрацювання гіпотез, з якими механіками буде працювати гра. Це займає не менше двох-трьох тижнів. Після того, в сумі до місяця часу, вивчення чи взагалі механіка гри підходить під наратив. І не менш як місяць йде формат креативу, щоб визначити те, що точно має бути в грі й отримати перший прототип. Далі йде тестування гри.
“В результаті рахуємо. Мінімум місяць для того, щоб зрозуміти, що хочемо отримати, покреативити та запроєктувати. Місяць на базове тестування прототипу. Місяць на мінімальну художню обробку. І місяць поліграфії. Швидше, між п'ять місяців, серйозний продукт видати неможливо”, - зазначив Андрій Мочурад.
Також Андрій поділився планами на майбутнє. Серед яких, розробка та випуск нової гри про сучасну російсько-українську війну, та про речі та спостереження які він як військовий побачив на цій війні.
“Я прекрасно розумію, що це в тому числі моя психологічна потреба, потреба інших хлопців. Це спосіб розповідати про те, що ми пережили в тому числі. Ця гра стосується сучасних бойових дій і людей. Зокрема в ній буде акцент на медицину. Якщо в бойовому підрозділі вміють користуватися тактичною медициною, є евакуація і так далі, то в тебе персонажі не гинуть, а вертаються назад в колоду. Якщо ти цього не зробив, в тебе гинуть хлопці, загинула достатньо велика кількість хлопців, всі програли. Не один гравець, а всі гравці програли. Тобто в тому числі там закладено наратив, що такі речі відбуваються. Ми можемо втратити дуже класних фахівців через те, що ми не налагоджуємо медицину.
Там є багато інших цікавих народив, але про це ми будемо розповідати пізніше”, - розповів Андрій на завершення розмови.
