Якщо у вас з’явилася щонайперша думка «чи це не рак грудей?» – жодного самолікування, жодних знахарів. Негайна консультація у фахового лікаря-мамолога (mamma з латинської «груди»). Наслідок зволікання – фатальний. В інтерв’ю для Гал-інфо хірург-мамолог Ярослав Голдун(Львівський регіональний онкоцентр) розповів, як до нього прийшла жінка, якій «цілитель» ставив на груди п’явки…
За статистикою, в Україні кожні 30-40 хвилин діагностують рак молочної залози, і кожної години від цієї хвороби помирає жінка. У Львівській області щороку через рак молочної залози передчасно йде із життя приблизно 400 жінок. При цьому у 30% випадках рак виявляють на пізніх стадіях. Як це пояснити: з одного боку очевидний масовий страх перед цією хворобою, з іншого – жінки не кваплять йти до лікаря?
Я боюсь, що статистика, яка була названа вище, може бути й гіршою... У чому тут річ? Насамперед необізнаність суспільства із проблемою, і з тим, коли і до кого слід звертатися. Спрацьовує хибна логіка. А для чого йти до лікаря, коли у мене нічого не болить? Але рак починає боліти коли це вже третя, четверта стадія, це вже надто пізно…. Через таке легковажне ставлення до власного ж здоров’я, відсоток запущеного раку у нас, на жаль, є дуже великим.
Друга причина - ми так і не відновили систему регулярних профілактичних оглядів. За Союзу дуже багато соціальних благ надавалось за місцем праці. Зокрема, на заводах та фабриках оглядалися жінки. Такими профілактичними щорічними заходами було охоплено, щонайменше, понад 50% жіноцтва. Так от, розгалужену систему соціальних послуг, прив’язану до місця праці, було зруйновано. Замість цього нічого іншого не запропоновано. Негативні наслідки цього грандіозно перерозподілу соціальних благ особливо гостро проявились у сфері охорони здоров’я. Скажімо, у справі профілактики ракових захворювань ми тепер можемо покладатись хіба що на свідомість людини. При цьому достукатися до цієї свідомості не так легко. Наприклад в Ізраїлі заохочують жінок проходити періодичне обстеження стану молочної залози тим, що за все платить держава. Відгукується не більше як 50% жінок.
Третя причина. У нас дуже слабко працює первинна ланка – це лікарі, які в районах (за місцем проживання) напряму спілкуються з пацієнтами. Це сімейні лікарі, терапевти, фельдшера, акушери. Один приклад. Торік у складі відповідної комісії я побував у одному з районів області – найбільш запущеному щодо захворюваності на рак грудної залози. Здавалося б, район недалеко від Львова…, має велику районну лікарню, і тут раптом у мене на прийомі пацієнтка, у якої виявляємо рак четвертої стадії! Вже нічим допомогти не можемо, тільки полегшити страждання. Просимо показати її медичну карту та всіх інших, у яких запущений рак грудної залози… Звісно, ці документи одразу «губляться», але згодом ми знайшли «спільну мову». І я таки побачив медичну карту цієї пацієнтки. Виявляється, вона регулярно зверталась до терапевта, їй міряли тиск, слухали серце, вона лікувалася від запалення легень… і жодного запису, що у жінки є проблема з грудною залозою, хоча це вже було видно навіть візуально. Це вже був розпад залози…
З огляду на такий стан речей, яких правил слід дотримуватися, щоб уникнути такої трагічної розв’язки?
Загалом ці правила давно відомі, їх тільки слід частіше повторювати. Кожна жінка дітородного віку 1 раз в рік повинна пройти огляд у мамолога та гінеколога. Після сорока-сорака п’яти років це слід робити обов’язково, до того ж у такому віці вже треба один раз на рік проводити обстеження на мамографі.
Водночас хочу наголосили, що і молодим жінкам все ж таки слід взяти за правило щороку проходити такі огляди, оскільки, на жаль, за останні 5-6 років ми фіксуємо захворювання на рак грудної залозу у щораз молодших вікових групах.
Також треба розуміти, що рак – це не гостре захворювання, це не апендицит, який формується за лічені години. Це процес, який розвивається роками. Вважається, що від формування ракової клітини до утворення пухлини, завбільшки півтора сантиметра, яку можна виявити клінічно, може пройти від 2 до 6 років.
Є ще одна причина, чому молодим жінкам слід регулярно навідуватись до мамолога. Рак – це, як правило, гормональне захворювання. Тобто, зростання ракових клітин стимулюється власними гормонами жінки. Часто ці гормональні зрушення призводять до утворення у молочній залозі доброякісних гіперплазій. Їх стан треба регулярно контролювати, бо є чималий ризик переродження цих утворів у рак. Тому при найменших симптомах – біль у грудях, поява якогось вузлика – негайно до лікаря! По-перше, не треба лякатись, бо це не обов’язково може бути таким небезпечним захворюванням, як рак. По-друге, слід зрозуміти, що важливим є контроль і вчасна діагностика. Рак – це не вирок. Адже у понад 95% випадків діагностуваного раку на ранніх стадіях, після вчасно отриманого лікування, люди довго і комфортно живуть.
Як бути жінці, яка вважає, що у районній лікарні їй не зможуть надати якісної медичної послуги. Чи має вона право звернутися до обласного онкоцентру напряму. Чи все ж таки обов’язково потрібне скерування від лікаря первинної ланки.
Спеціалізоване мамологічне відділення є тільки у Львівському обласному онкологічному диспансері (онкоцентрі). Подібне окологічне відділення є в залізничній лікарні, але йому притаманне галузеве спрямування, тому більшість пацієнтів-залізничників лікується в онкоцентрі.
Окрім цього обласний онкоцентр має у Львові два поліклінічні кабінети. Один на вулиці Єфремова 59, другий на вул. Гашека, 2а, де консультують пацієнтів лікарі-мамологи, які ведуть постійний прийом. Отож, не обов’язково мати якесь скерування. Достатньо прийти в поліклініку і записатися на прийом. З цього питання немає жодних проблем, було б бажання.
Хотів би застерегти жінок від спокуси самопризначення обстежень. Часто трапляється, що приходить жінка і просить зробити їй мамографію і все…. Її не цікавить консультація лікаря, нічого, тільки мамографія! В цьому випадку хочу наголосили ось на чому. У жінок до сорока років мамографію ми практично не застосовуємо, бо вона малоінформативна: щільність тканини грудної залози у такому віці є досить висока і, як наслідок, можлива значна похибка у трактуванні цього обстеження, особливо без консультації та огляду мамолога.
Якщо жінці понад сорок років, то, знову ж таки, спершу слід прийти на огляд до лікаря-мамолога. Скажімо, у Львові є декілька медичних закладів, в тому числі міський мамологічний центр, де роблять мамографію всім, хто б не прийшов. Але там немає фахівців-мамологів, які б могли на місці після опису мамограми лікарем-рентгенологом, оглянути пацієнтку і виконати при потребі діагностичну процедуру (пункцію), для постановки або заперечення діагнозу. Адже онкологічний діагноз ставиться під мікроскопом, а не мамографічно. По даних мамографії його можна тільки запідозрити. Звісно ж, що всі сумнівні випадки на рак звідти скеровують до онкоцентру, але не завжди всі пацієнтки після цього скерування звертаються за консультацією та допомогою до фахівця. Бувають випадки, що пацієнтки приходять і через рік, а це все втрачений час.
У чому тут небезпека. Провівши таку мамографію без консультації лікаря-мамолога і почувши від людини у білому халаті, що «у вас все гаразд, ідіть додому», звичайно, жінка заспокоїться… Конкретний приклад. Кілька днів тому до нас звернулась одна пацієнтка, у якої при пальпації було виявлено незначне ущільнення. Її скерували на мамографію, яка нічого підозрілого не показала. Після повторного огляду пацієнтки була виконана пункція ущільнення грудної залози, для цитологічного дослідження під мікроскопом, на якому було запідозрено онкологічну патологію. Пацієнтка була прооперована, і під час операції при терміновому дослідженні пухлини, яка була видалена, діагностували рак. Отже ця пацієнтка була прооперована на першій стадії, ще навіть до моменту клінічних проявів раку. Її шанси на одужання дуже високі.
Доклінічне виявлення раку – що це таке?
Це мета онкологів всього світу. Це той стан, коли лікарі ще не можуть виявити захворювання при пальпації. Чому це так важливо. Є така залежність: якщо ми виявляємо рак на першій стадії (це пухлина до двох сантиметрів і без ураження лімфовузлів) то 95% жінок, які отримали лікування, будуть жити більше 5 років без рецидивів і метастазів. А це визнаний у світі критерій того, що жінка повністю одужала. Тобто, далі лікування зводиться до щорічних оглядів.
У вашій практиці були випадки, щоб ставались рецидиви після 5-річного терміну?
Так. Для прикладу - в однієї жінки після мастектомії ( видалення молочної залози) минуло 25 років, стався рецидив у ділянці післяопераційного рубця. Нажаль це онкологія… Вона може рецидивувати та давати метастази. Однак чим раніше діагностована пухлина, тим меншим є відсоток смертності.
Які фактори ризику захворювання на рак грудної залози?
Як я вже говорив, основним фактором появи та розвитку ракових клітин є внутрішні жіночі гормони. Другий фактор – це спадкова схильність організму до появи онкологічних захворювань. Тобто, якщо рак був у мами, то це не означає, що ця хвороба обов’язково буде у її доньок, але є спадкова схильність.
Наступний фактор – спосіб життя. З якого віку у жінки почалася менструація, коли закінчилась, скільки було абортів, чи родила і в якому віці – це фактори ризику.
При цьому найбільший ризик захворіти є у жінок у віці 45-75 років. І тут наявні два піки 45-49 років, і 70-74 роки. Це світова статистика.
Як відомо, рак грудей посідає перше місце поміж онкологічних захворювань у жінок не тільки в Україні, а й в світі. Так, щорічно у світі діагностується близько 1 млн нових випадків на це захворювання (15 тисяч з них – в Україні). При цьому в США, і в країнах Західної Європи наявна тенденція до зростання. Медики стверджують, що людство на порозі показника 1,5 млн захворювань в рік. Можливо, рак грудної залози – це плата за «західний» комфорт. Відомо, що в бідних країн Африки ця проблема не стоїть так гостро?
Я б говорив не стільки про комфорт, скільки про спосіб життя. Розумієте, серед лікарів-науковців одностайної думки щодо причин виникнення раку грудної залози нема. Однак вже добре відомо, що активним стимулом для розвитку ракових клітин є жіночі гормони. Це так зване гормональне навантаження на молочну залозу. Йдеться про два основні жіночі гормони: естроген і прогестерон. Рівень насиченості ними молочної залози у 20-30 разів вищий, ніж крові. Тобто, ці гормони мають здатність акумулюватися у грудній залозі і викликати відповідні зміни. І груди зазнають гормонального навантаження протягом усього дітородного віку, від 12-13 років до 49-50. При цьому у період вагітності, а потім і під час лактації - годівлі грудьми, настають так звані гормональні «канікули», коли рівень гормонів різко знижується. Це триває приблизно два роки. А тепер подивімось на країни Африки чи азійські країн. Там жінки, зазвичай, народжують 5-6 дітей – одне за другим. Отже, період гормональних «канікул» на протязі життя триває досить довго. З іншого боку, лікуватися від раку «методом» народженням дітей, як то часто у нас радять на побутовому рівні, – це сумнівний порятунок. Адже дитина повинна бути бажана, планована. І тут спостерігається інша крайність – аборти, гормональні контрацептиви, що є характерними для розвинутих країн.
Порівняно низький показник раку грудної залози в Японії. Одні експерти пояснюють традиційним для японців рибним раціоном, інші добре розвинутою системою ранньої діагности. 30% «запущеного» раку, притаманного Україні, це правдива статистика?
Як на мене ця цифра трохи занижена. Я думаю, реально вона дещо більша. До того ж треба мати на увазі, що цей показник помітно різниться серед міського і сільського населення. Зокрема, у нас в області. У сільських мешканців він, знову ж таки, вищий.
Рак грудної залози обтяжений складними психологічними факторами. Груди це символ жіночості. Судячи з вашої практики, дилема «померти чи втратити груди», - вона реальна чи надумана.
Скоріш надумана. Один з останніх випадків. Пацієнтці 27 років, діагностовано рак грудної залози на ранній стадії, при цьому була можливість провести так звану органозберігаючу операцію, яка дозволяє зберегти молочну залозу. Пацієнтка сама наполягла на тому, щоб видалити всю молочну залозу. І це непоодинокі випадки.
Популярні нині операції зі збільшення грудей - вони не несуть загрози?
Ні, прямого зв’язку нема. Більше того, вживлення імплантантів розглядають сьогодні як один із можливих післяопераційних варіантів відновлення грудей. В онкоцентрі є можливість проведення таких операцій. Однак більшість жінок покищо відмовляються від цього. Щодо масштабу цих відмов. У мамологічному відділенні Львівського обласного онкологічного диспансеру щороку проводиться до 1000 оперативних втручань на молочній залозі. Підчас розмови з одним із пластичних хірургів, який покликався на досвід московського центру – 6 000 операцій. Там вирішили розпочати програму післяопераційного відновлення грудей. Погодилося тільки 5% пацієнтів.
Треба розуміти, що коли жінці ставлять діагноз рак грудної залози – це для неї шок. Але згодом пацієнтка дуже скоро проходить через переоцінку цінностей. І жодна, у кого була повноцінна сім’я, діти та терпеливий і відповідальний чоловік, не просила щоб ми за всяку ціну відновили груди. Була у мене одна пацієнтка. Молода, симпатична, все життя в спорті, але нажаль довелось видалити молочну залозу. Вона собі не уявляла, як буде жити без грудної залози. Ми домовились, що коли через три роки не буде рецидивів і ознак продовження хвороби, то ми повернемося до цього питання. Увесь цей час її чоловік буквально не відходив від неї. І ось через три роки я кажу, що тепер можна зробити пластичну операцію з відновлення грудей. «А навіщо?, - відповіла вона, я й без того щаслива і мені нічого не бракує». Тому страх втрати молочної залози, це не причина відмови від операції. Інша річ, що деколи жінкам з таким діагнозом доводиться відмовлятися від можливості народити дитину, щоб зберегти своє життя. Часом ми вимушені застосовувати або хімічну, або хірургічну кастрацію, як один з допоміжних методів лікування.
Якщо говорити про методи лікування раку грудної залози, то оперативне втручання – це найефективніший спосіб?
Саме так, на перших стадіях раку радикальне операційне втручання найефективніше. Якщо захворювання запущене, то, звичайно, як і у цілому світі, монолікування немає. Застосовується і хіміотерапія, а також променева терапія і гормонотерапія. Вид лікування залежить від того, в якій стадії поступає пацієнтка.
Наскільки це дороге лікування. У вашому відділенні ціну називають до операції чи після?
Скажу так - я не чув, щоб у нашому відділі хтось комусь говорив, скільки треба дати грошей за операцію. Я розумію причину вашого запитання. Нажаль чомусь так є, що в часи нестабільності в державі, щоб відвернути увагу суспільства від важливіших проблем, починають шукати відьом…
Скільки ця операція коштує в платних клініках?
У приватній клініці ЛІСОТ, що під Києвом, операція з видалення грудної залози коштує приблизно, якщо я не помиляюсь, до 5 тисяч доларів. Але наголошую, це їхній приватний бізнес. У нас у відділенні гроші за операції ніхто не вимагає. І жодній пацієнтці у нас ніхто не сказав, що немає ліків. Медикаменти закуплені, більшість – з них – вітчизняні. Звісно, якщо людина має змогу купити імпортні ліки – це її право.
Яка зарплата у хірурга-мамолога?
Приблизно 2 тис. гривень.
Це ж очевидна диспропорція.
Так, але ці диспропорції у нашому суспільному житті на кожному кроці і розв’язувати їх треба системно. А світова практика така – лікування від раку є дуже дорогим. У нас був в гостях організатор Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик, американець українського походження Алекс Гутмахер. Ви знаєте, що співачка Квітка Цісик і Алекс Гутмахер познайомились у клініці, де лікувались від раку. Алекс видужав. Він назвав ціну лікування – 750 тис. доларів. Це страхова медицина.
Чи намагаються жінки займатися самолікуванням?
На жаль так. Найвідоміші закордонні компанії вкладають у протиракові дослідження мільярди доларів, а наші люди думають, що рак можна вилікувати чистотілом… Або ж п’явками. У Львівській області якась мода на п’явки. Ними лікують все. Саме так! Одного разу до мене прийшла жінка, яка хотіла перебороти рак за допомогою п’явок. Її груди були сині від укусів. Як не прикро, у неї була діагностована пізня стадія раку. Прошу назвати прізвище того пройдисвіта, який ставив вам п’явки. Не назвала, тільки сказала, що на прощання той негідник, інакшого слова не доберу, запевнив її, що начебто він зробив усе від нього можливе, «витягнув хворобу нагору» і що, мовляв, далі треба йти до хірурга. А це четверта стадія! Я вже не кажу, що за ті сеанси хвора заплатила не одну сотню гривень, але найгірше те, що втрачено час. До того ж, коли є підозра на рак – то жодних п’явок. Адже п’явки сприяють розрідженню крові, а це ризик того, що ракові клітини скоріше будуть поширені в організмі. Не меншу шкоду жінкам приносять поради з чистотілом і іншими «народними засобами». Це кам’яний вік і просто міф, який не має жодних достовірних обгрунтувань. Ні в одній цивілізованій країні до такого ніхто не прислухається.
Власне, рак – це дуже тяжке захворювання, а самолікування призводить тільки до одного – до втрати дорогоцінного часу.
Очевидно, вам доводилось лікувати людей, які були приречені. Що означає для вас особисто смерть пацієнта?
Для лікаря це, звичайно, тяжкі відчуття. Починаєш думати, аналізувати, можливо, щось можна було зробити по-інакшому… Дуже гірко, коли приходять молоді жінки, а зробити вже нічого не можна. Останній випадок - жінці було 39 років… Це завжди трагедія. Тому я не втомлююсь повторювати, рак – це не вирок, але зволікати не можна ні хвилини.
Дякуємо за розмову.
Розмову вів Андрій Возний.
