Слухай онлайн
Культура

Роберт Фріпп – неоднозначний і загадковий геній гітари ХХ ст.

У неділю, 16 травня, 75 років виповнилося кумиру багатьох шанувальників прогресивного року, гітарному генію, гітаристу легендарної рок-групи «King Crimson» Роберту Фріппу.

З такої нагоди кореспондент Гал-інфо Адам Лозинський підготував для вас матеріал про одного із найвпливовіших та найзнаковіших музикантів-новаторів другої половини ХХ століття

Увійшовши в неділю зранку в Facebook, я натрапив на новину про те, що гітаристу, творцю і єдиному постійному учаснику однієї із моїх найулюбленіших груп King Crimson Роберту Фріппу виповнилося 75 років. Відверто вам зізнаюся, що, хоч і багато років є великим прихильником старої рок-музики, знаю дні народження лише деяких своїх улюбленців. І ось уродини Фріппа надихнули написати матеріал про нього.

Роберт Фріпп – музичний інтелектуал, гітарний новатор, експериментатор та педагог, який ставився до мистецтва гри на гітарі не просто як до технічного процесу, а як до цілої глибинної філософії. Лише інкарнації його легендарної прогрессив-рок групи «King Crimson» чого варті! А я вже не кажу про десятки інших проєктів, до яких він долучився. Загалом Фріпп взяв участь у створенні приблизно семиста музичних альбомів. Також він є винахідником особливого гітарного строю, власної техніки гри медіатором на гітарі та звукового методу «фріппертронік», який переріс у так звані «саундшафти» (як ландшафти – тільки звукові). А ще він розробляв звуки для операційної системи «Windows Vista»! Ну і звісно, що низка авторитетних видань про гітару та рок-музику внесли Фріппа до своїх списків найвеличніших та найвпливовіших гітаристів. 

Фріпп ніколи не грав на сцені навстоячи, а зазвичай сидів, та ще й часто у тіні. Як писав дослідник його творчості та біографії Ерік Тамм, «у пресі Фріпп має репутацію людини, ретельно приховує свої емоції, холоднокровного і врівноваженого - якоїсь механічної диво-іграшки».

Звісно, що переповідати усю біографію і детально описувати творчий шлях гітариста сенсу немає, адже цьому присвячена низка книг і рецензій, але про головні віхи творчості все ж сказати варто.

Народився Фріпп 16 травня 1946 року в м. Уімборн Мінстер (графство Дорсі, південний захід Англії) в сім'ї торговця нерухомістю. Першу гітару Роберт отримав у 1957 р. Ази музики хлопчині пояснила піаністка і вчителька музики з «Армії порятунку» Кетлін Гартелл, а на гітарі його вчив грати Дон Страйк, з яким він займався три роки. З 14 років Роберт вже сам починає давати уроки гри на інструменті. І навіть навчання в університеті не заважає йому займатися музикою. Заради кар’єри професійного музиканта Фріпп кидає виш.

У 1967-му з братами Пітером і Маклом Джайлзами він створює групу «Giles, Giles and Fripp», з якими записує альбом, а у 1968-му створює «King Crimson». Їхній дебютний альбом «In the Court of the Crimson King», який вийшов у 1969-му став одним із найвпливовіших у прогресивному рокові. У ньому переплелися елементи психоделійного року з джазом, блюзом і класичною музикою, що дало одну з формул формування майбутнього стилю.

King Crimson проіснував до 1975-го. За той час постійно змінювався склад музикантів. У 1972-му році сформувався потужний склад, з яким було записано три альбоми:  «Larks' Tongues in Aspic», «Starless and Bible Black» і «Red». До Фріппа приєдналися басист-вокаліст Джон Веттон, ударник Білл Бруфорд та скрипаль Девід Кросс, а також інші тимчасові музиканти. Цей склад і ці три альбоми багатьма прихильниками та критиками вважаються найкращими в доробку групи та Фріппа зокрема. Проте сам гітарист у 1974-му розчаровується в музичній індустрії, захоплюється вченням російського філософа-містика Георгія Гурджиєва і розпускає «King Crimson».

Паралельно з «King Crimson» Фріпп записується із піаністом Кейтом Тіппетом, групою «Van Der Graaf Generator та з ембієнт-композитором Браяном Іно. Співпраця з останнім стала проривом у музиці та звучанні, адже саме в ній був розроблений метод запису «фріппертронік». Разом вони записали два спільних альбоми «(No Pussyfooting)» у 1972-му та «Evening Star» у 1974-му. 

З 1974 по 1977 Фріпп взяв паузу в музиці, хоча в 1976-му його затягує до себе Пітер Гебріел, який раніше співав у «Genesis», для запису свого дебютного сольного альбому. Також Роберт допомагає іншим гуртам та виконавцям. Зокрема у 1977-му Фріпп разом з Іно беруть участь у записі альбому Девіда Боуі «Heroes».

11 вересня 1978 р. Фріпп почав так званий «Шлях до 1981-го», який передбачав повне заперечення законів музичної індустрії, які передбачали штампування і просування однотипних артистів, а також отримання мегаприбутків із цього. Наступного року він їде в турне з Фріппертроніками і випускає альбоми «Exposure» і «God Save the Queen/Under Heavy Manners».

Також він створює «Лігу Джентльменів - групу у стилі танцювального new wave, яка з квітня по листопад 1980 р. здійснила турне Англією та Америкою і видала один альбом.

У 1981-му Фріпп формує новий склад «King Crimson» разом з колишнім ударниом гурту Біллом Бруфордом, басистом Тоні Левіном і гітаристом-вокалістом Едріаном Бель’ю. Ця формація спочатку мала називатися «Discipline», проте Фріпп вирішив, що це все ж той самий «King Crimson». Цей склад виявився напрочуд стійким і записав три альбоми: «Discipline», «Beat» і «Three Of A Perfect Pair», які тяжіли до «нової хвилі», хоч і містили в собі складні розміри та звукові експерименти. У 1984-му Фріпп знову розпускає «King Crimson».

Паралельно зі своїм основним дітищем Фріпп продовжує брати участь у записах альбомів своїх колег: Іно, Боуі, Девіда Сильвіана та інших. Зокрема записує два альбоми з гітаристом легендарної групи «The Police» Енді Саммерсом – «I Advance Masked» (1982) та «Bewitched» (1984).

У 1985-му Фріпп розпочинає викладати курс «Guitar Craft» в «Американському товаристві додаткової освіти» (ASCE), де застосовує новаторський підхід до викладання гри на гітарі. Тут Фріп вчить людей грати неординарні вправи, змінювати стрій, відчувати ритм, займатися у групах та індивідуально, релаксувати тощо. Зібрана ним формація у тому ж році видає «The League Of Crafty Guitarists – Live!»

У 1986-му Фріпп одружується із панк-співачкою та акторкою Тойєю Віллкокс, чим викликає певне спантеличення у громадськості. Згодм пара стала записувати спільний матеріал у рамках проекту «Sunday All Over The World».

90-ті роки стали для Фріппа черговим витком експериментів. У 1994 році він починає використовуючи оновлену версію «фріппертроніки» - із застосуванням цифрових технологій. Так він записує цикл альбомів під загальним іменем  "soundscapes" (трапляються переклади "саундшафти", "звукові ландшафти").

У 1991-му Роберт вирішує знову зібрати «King Crimson» і на місце вокаліста запрошує колишнього фронтмена групи «Japan» Девіла Сильвіана. Фріпп раніше записував гітару для кількох сольних альбомів останнього. Проте Сильвіан відмовився від такої пропозиції. Натомість він запропонував Фріппові зробити окремий спільний проект. І  у 1993-му виходить їхній спільний лонгплей під назвою «The First Day», а згодом – альбом реміксів «Darshan (The Road to Graceland)» та концертник «Damage». 

У 90-тих Фріпп співпрацює з виконавцями електронної музики, зокрема з «The Future Sound of London» i «The Orb». Проте найвизначнішою подією стає чергове відродження «King Crimson», яке вдалося зробити з музикантами складу зразка 80-тих (Бель’ю, Бруфорд, Левін), а також ударником Петом Мастелотто і гітаристом Треєм Ганом. Так, група стала працювати в форматі подвійного тріо і випустила у 1995-му альбом «Thrak».

Новий склад у другій половині 90-х набував цікавих трансформацій: Фріпп із деякими учасниками (зазвичай у форматі квартету чи тріо) давали концерти, де грали імпровізовану інструментальну музику з елементами індастріалу та електроніки. Ці формації були лише додатком до «King Crimson» і тому Фріпп назвав їх «ProjeKcts». Всього їх було п’ять. Але саме вони визначили формат і звучання «King Crimson» у 2000-них

На початку нового століття  група знову стає квартетом, але цього разу йдуть Левін і Бруфорд. Формація видає два альбоми - «The ConstruKction Of Light» у 2000 р. та «The Power To Believe» 2003-му – завмирає до 2007-го. Після цього знову концертує, а у 2010-му Фріпп оголошує про розпад на невизначений період.

Проте гітарист продовжує допомагати іншим музикантам. Зокрема цікавою є його колаборація з саксофоністом Тео Тревісом, у рамках якої музиканти записали декілька альбомів.

У 2011-му Фріпп з музикантами «King Crimson» та за участі вокаліста-гітариста Джакко Джакшика видає альбом «A Scarcity of Miracles: A King Crimson ProjeKct», зроблений у стилі 60-тих. У 2013-му цей склад стане новою інкарнацією легендарної команди, яка з деякими змінами функціонуватиме до епідемії коронавірусу. Нового матеріалу ця формація наразі не записала, проте на концертних альбомах трапляються деякі свіжі замальовки.

Коронавірусний локдаун змусив і Фріппа засісти вдома, проте вони з дружиною не розгубилися, а почали знімати стьобні відео, у яких маестро грає на гітарі уривки з відомих рок- і поп пісень, а Тойя співає і витанцьовує у якомусь доволі провокативному одязі. Гадаю, що ці люди можуть собі дозволити порозважатися на карантині.

Отже, як бачимо, вплив Роберта Фріппа на становлення прогресивної, авангардної та експериментальної музики, щонайменше, колосальний. Його насамперед ідентифікують з групою «King Crimson», проте вона була лише частиною його життя та сутності, хоч і дуже значною. На ідеях Роберта Фріппа виросло не одне покоління музикантів. Про них ми обов’язково розповімо у наших наступних матеріалах.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ