Ініціативна група ГО «Громадська варта» на чолі з керівником Львівської обласної організації УНА-УНСО Петром Байсою стверджує, що за час, поки у Львові головує Андрій Садовий та його команда з партії «Самопоміч», у місті системно та безкарно крадуть бруківку. Чи базуються ці ствердження на доведених фактах спробувало з’ясувати Гал-інфо.
Сьогодні, 27 грудня, у Львові відбулась прес-конференція на тему «Доля австрійської бруківки після ремонту вулиць Львова». На прес-конференції виступила і «сторона обвинувачення», яку представляли Петро Байса та Юрій Антоняк із ГО «Громадська варта», а також історик Іван Сварник, і представники влади міста, а саме начальник управління інженерного господарства ЛМР Олександр Одинець та заступник директора ЛКП «Львівавтодор» Євген Калитич.
Що каже «обвинувачення»
Представники ГО «Громадська варта», які взяли слово першими, заявили, що внаслідок ремонту з міських вулиць та площ зникла бруківка - невід’ємна частина історичного середовища Львова. ЇЇ, натомість, замінили на асфальт, бетонні плити, плитки та інші менш довговічні матеріали. Деякі вулиці, де старовинна бруківка все ж залишилась, спеціально звузили або ж встановили на них трамвайні плити, а зайвий матеріал незаконно продали, стверджує Юрій Антоняк.
За словами представників ГО «Громадська варта», йдеться про 40 вулиць, розташованих переважно у центральній частині міста. Це, зокрема, вулиці Личаківська, Мечнікова, Винниченка, Валова, Підвальна, Руська, Беринди, Дорошенка, Коперника, Ген. Чупринки, Русових, Івана Франка, а також площа Ринок, Свободи, Міцкевича та ін.
Разом з тим, представники ГО наголосили, що не знають, кому саме бруківку продають, однак назвали її ймовірну ринкову вартість – 800 доларів за кубічний метр. Також, за їхніми словами, історичну австрійську бруківку, яку ще називають базальтовою, більше не виготовляють у жодній країні Європи.
«Ми маємо обґрунтовані підозри про те, що той камінь, який зник з львівських вулиць, кудись вивозять. За оцінками фахівців, які ми почули під час громадських слухань щодо ремонту вулиці Бандери, кубічний метр такого каменю коштує зараз близько 800 доларів. Ми знаємо про прозорість української митниці, знаємо історію з деревиною, тому по аналогії можемо робити певні припущення. В Румунії теж є міста, які позбуваються бруку, вивозячи його туди, де за нього готові заплатити», - сказав Юрій Антоняк.
Представники ГО також розповіли, що неодноразово надсилали до керівних органів країни відповідні звернення, однак бажаного результату не досягнули.
«Тільки коли питання було підняте публічно, нарешті керівник профільного департаменту міста пані Маруняк дала свій коментар щодо ситуації, яка склалась. І Львівська обласна прокуратура заявила, що розслідування ведеться і вони тримають справу на контролі», - повідомив голова ГО «Громадська варта».
Разом з тим, ініціативна група планує продовжити свою активну діяльність і вже готує інформаційний запит до Львівської міськради.
Що відповідає міська влада
Заступник директора ЛКП «Львівавтодор» Євген Калитич назвав такі звинувачення безпідставними і пояснив, що дорожні роботи, які зараз тривають у Львові, проводять за кредитні кошти, надані ЄБРР. Цей банк, своєю чергою, найняв французьку компанію «Egis» для повного технічного нагляду за виконанням ремонту доріг.
«Якщо у попередні роки справді були випадки, коли ми встановлювали трамвайні плити ПК, а це запресована зверху трамвайна колія, то зараз ми відмовились від цієї технології і робимо на ПКП, де трамвайна колія кріпиться до плити знизу за підошву. Решта дороги заміщується бруківкою, яка була попередньо знята. Ті фрагменти бруківки, які були зняті у 2011-2013 рр. і закладені плитами, ми передали на зберігання відповідним районним ШРП. Після того, як ми отримували відповідні доручення від ЛМР, якому району і скільки бруківки потрібно передати, за наказом директора матеріал і передавали. Ми ведемо повний облік бруківки і нас перевіряє безліч організацій», - пояснив Євген Калитич.
Після його слів організатори прес-конференції показали присутнім фотографії, на яких бруківка, знята з вулиці Личаківської, де саме триває ремонт, лежить просто посеред вулиці під накриттям снігу. Представник «Львівавтодору» прокоментував і цю ситуацію, запевнивши, що підрядна організація «Онур», яка і ремонтує дорогу, несе повну матеріальну відповідальність за збереження кожного фрагмента бруківки. За його словами, там постійно працює охорона, адже окрім бруківки, просто неба зберігається і дороговартісна техніка.
«Ми передали вулицю Личаківську компанії «Онур» на повну відповідальність. Вони демонтують ту бруківку і складають її поблизу місцевої залізничної дороги. Повторно ця бруківка повинна бути у повному складі виставлена на старе місце. Якщо, не дай Бог, один фрагмент кудись пропаде, то «Онур» за свої кошти повинен закупити і поставити цю бруківку, якої не вистачатиме. Вони несуть за неї відповідальність. Те, що залишалось після ремонту інших вулиць (там, де були встановлені трамвайні плити - ред.), вони передавали нам, а ми віддавали на збереження відповідним районам», - зазначив Євген Калитич.
«Бруківка демонтується з вулиць Львова згідно з проектно-кошторисною документацією капітального ремонту та реконструкції вулиць. Ця документація виготовляється відповідними проектними інститутами. Після цього вона проходить комплексну державну будівельну експертизу. Бруківка зберігається на шляхоремонтних та інших комунальних підприємствах міста. Про жодні факти вивезення її закордон, а тим більше за такі суми (800 доларів – ред.), нам невідомо. Якщо маєте такі факти, підтвердьте їх документально і ми будемо детально розбиратись», - додав начальник управління інженерного господарства ЛМР Олександр Одинець.
Чиновник міськради також додав, що місто динамічно розвивається і Львовом вже давно курсують важкі, габаритні транспортні засоби. Саме тому дорожнє покриття повинне, перш за все, відповідати державним будівельним нормам і витримувати значні навантаження. Таку відповідь Олександр Одинець дав на зауваження про те, що часто між заново прокладеною бруківкою видніються грубі щілини. За словами чиновника, така технологія забезпечує тривалішу експлуатацію бруку.
Таким чином, прес-конференція завершилась тим, що сторонам не вдалось дійти згоди. Разом з тим, варто зазначити, що «сторона обвинувачення» так і не змогла навести жодного доведеного факту крадіжки бруківки чи назвати імена спійманих за руку злодіїв, а всі свої звинувачення базувала лише на підозрах.
