10 жовтня у світі відзначатимуть День психічного здоров'я. За статистикою в Україні понад 3,9% всього населення (1,7 мільйона) щорічно звертаються за допомогою з приводу психічних розладів.
Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” це більше, ніж 21 га зеленої території та психіатричних відділень. Крім медикаментозного лікування, пацієнти вчаться адаптовуватися до реального життя за межами лікарні, проходячи реабілітацію у Центрі психосоціальної реабілітації та психологічної підтримки.
Як пояснюють фахівці, сьогодні психічний діагноз це не тавро, з яким неможливо існувати, і важливо, щоб суспільство не боялось впускати у своє життя “інших”.
Харків’янку Ольгу разом з іншими двома сотнями хворих, які страждають на психічні розлади, евакуювали до Львівської обласної психіатричної лікарні на початку березня.
У закладі пацієнти проходять медикаментозне лікування, а також відвідують Центр психосоціальної реабілітації та психологічної підтримки.
Завідувачка центру, психологиня Наталія Орищин розповідає, свою роботу центр розпочав у грудні 2020 року в бібліотеці на території лікарні. Саме там і проводили перші заняття для пацієнтів, поки в іншому приміщенні робили ремонт.
Зараз в оновленому центрі для пацієнтів на вибір є різноманітні заняття: кулінарні тренінги, рукоділля, шиття, арт-, музико-, фільмо- чи бібліотерапія. Серед тренінгів вони обирають ті, що їм найбільше подобаються, – таким чином проходять реабілітаційний курс, після чого людей виписують.
“У нас багато пацієнтів з хронічним перебігом хвороби, яким важко давати собі раду в побуті. Наша ідея проведення таких тренінгів полягала у тому, щоб навчити їх простих речей: зашити дірку, поставити латку, тому що і з одягом бувають проблеми, і родичі не завжди приходять.
Він чи вона тут навчились прасувати, пришити гудзик, зробити стібок і вже знають, як допомогти собі у майбутньому. Чи той самий кулінарний тренінг: навчитися борщ варити, стіл сервірувати – усі ці навики вони беруть зі собою”, – пояснює психологиня.
Також щосереди до центру приходить священник, щоб поспілкуватися з пацієнтами.
"Він приходить, пацієнти пропонують теми для розмов. Священник відкритий і відповідає на різні питання з погляду релігії. Підтримка духівника є дуже важливою для наших пацієнтів: багато з них відчувають себе покинутими й мають надію лише на Бога", — розповідає інструкторка з терапії зайнятості Марія.
Серед пацієнтів закладу є українські військовослужбовці, для яких в центрі проводять групові чи індивідуальні заняття та надають психологічну і психотерапевтичну підтримку.
"Для військових в основному організовують психотерапевтичні групи — фільмо-, арт-, музикотерапія, — в яких зосереджуємось на тому, щоб поговорити, вислухати, — каже Наталя Орищин. — Для інших пацієнтів з психіатричними захворюваннями більше користі від працетерапії, а хлопці хочуть десь трохи подіти те, що вони пережили".
Досі для багатьох пацієнтів, що лежать в стаціонарних палатах, єдиною доступною активністю є перегляд телевізора. Тому у психіатричній лікарні за кожним зі стаціонарних відділень мають у намірах закріпити працетерапевтів – фахівців, які б допомогли хворим навчитися самообслуговування і разом з тим надавав психологічну підтримку.
“Поки нам бракує персоналу. Колись у більшості відділень працювали працетерапевти, але згодом ця справа занепала. І ми хочемо це відновити: зараз набираємо нових людей, аби кожне відділення мало свого працетерапевта, щоб просто у відділенні проводились заняття і пацієнти, які ще не можуть покинути лікарняні стіни, не просто сиділи, а мали зайнятість”, – пояснює Наталія.
Загалом за день заняття з реабілітації відвідує від пів сотні людей. За словами психологині, у центр також приходять пацієнти, які вже виписались.
“До прикладу, є дівчата, які виписались і приходять до нас лише на заняття зі шиття. Вони добре почуваються і в ремісії довгий час, але приходять, бо їм подобається шити”.
На тренінгах зі шиття пацієнт(к)и мають можливість працювати на професійних швейних машинах, які центр закупив в межах проєкту "Психічне здоров'я для України (MH4U)" за підтримки Швейцарії та ГО “Центр підтримки осіб з психічними розладами “Епіона”.
Працетерапевтка Леся, професійна швачка, відповідає за майстерню шиття. Жінка розповідає, що втративши роботу в технологічній компанії під час пандемії, повернулась до колишньої спеціалізації:
"На попередній роботі в ІТ-компанії з ковідом сталося велике скорочення, а сюди я фактично прийшла працювати на перероблення речей для лікарні. Потім помаленьку почала підштопувати речі. Генеральний директор Богдан Чечотка помітив, і закинув ідею розкручувати наш логотип. За той час розпочав роботу відремонтований реабілітаційний центр і ми разом почали більше фантазувати та втілювати нові проєкти".
Жінка працює як з новачками, так з постійними відвідувачами, які вже можуть шити щось більше.
“Я стараюсь так, щоб зацікавити пацієнтів. Ось сьогодні новенька прийшла, зараз ми будем з нею латочки ставити, починати з того, що вона може. Не кожен в змозі одразу стартанути. Це все відбувається під наглядом”.
У майстерні є свій розкрійний стіл, оверлок, швейні машини, також центр закупив необхідний інвентар на перший час.
У планах відкрити швейну майстерню при лікарні, у якій пацієнти з досвідом могли застосувати свої вміння. У цю майстерню люди змогли б приносити речі, до прикладу, щось підшити чи вставити замок, ділилася керівниця Центру психосоціальної реалізації та психологічної підтримки Наталія Орищин.
Про хист пані Ольги з Харкова у центрі дізнались під час занять з працетерапії. У минулому жінка професійна швачка, і тут зі задоволенням шиє потрібні речі.
"Ми пригадуємо те, чого навчились у швейному, і Оля може мені спокійно підказати те, що я призабула. У нас з Олею нормальні робочі відносини — допомогти та підказати", — каже працетерапевтка Леся.
Пані Ольга розповідає, що Львів припав її до душі, і вона б сюди обов'язково повернулась:
"Львов — дуже цікаве місто, старовинне й красиве. У мене є рідний Харків, але до Львова я б приїжджала. Область уже визволили, і туди можна повертатися".
За час роботи жінки пошили чимало речей, які віддали на потреби лікарні. Серед усього: торбинки, рушники, прапори, прихватки, також перешили фартухи на кулінарні тренінги, а для пацієнток індивідуально пошили нічні сорочки.
"Ми шиємо що завгодно. Пацієнтам цікаво. Незабаром будемо шити скатертини, які оздоблюватимемо аплікаціями до Різдва чи Пасхи, — говорить майстриня Леся. — Їх віддамо у наш реабілітаційний центр. Вийдуть дуже гарні скатертинки, нашої ручної роботи".
"У нас практично все, що ми починаємо, вдається. Надалі я б залишилась тут, тільки не в лікарні, а працювати", — додає харків'янка Ольга.
Центр, зокрема швеї, радо приймуть допомогу у вигляді будь-яких корисностей для шиття: нитки, гудзики, голки, замки, тасьма, клаптики тканин, а також настільні лампи.
У центрі виготовили штамп "Кульпарків" (Kulparkiv) і заклад має можливість брендувати свої ручні вироби. Для лікарні це ще один спосіб відкрити суспільству людей, які проходять лікування в психіатричних закладах.
“Психіатрія є достатньо закритою установою, а пересічні люди досі з обережністю ставляться до осіб з психічними розладами. Протягом тривалого часу такі пацієнти були ізольовані від суспільства, а їх світ обмежувався стінами лікарні. Нам важливо, це змінити, аби суспільство не боялося і була взаємна співпраця й комунікація”, — каже Наталія Орищин.
Цього літа вперше у Львові, в Архикатедральному Соборі св. Юрія, відбулася виставка картин митців з ментальними порушеннями. Метою проєкту "Без_Меж_НІ" було зняти стигму з пацієнтів психлікарень та через мистецтво відкрити двері в їхній унікальний світ. Найстарша картина на виставці мала 80 років.
Полотна своїх пацієнтів Центр психосоціальної реабілітації та психологічної підтримки планує експонувати в постійній артгалерії, яку створять на території лікарні. Люди зможуть завітати на екскурсію галереєю, місцевим музеєм Кульпаркова, а також придбати авторську річ, створену учасниками тренінгів з працетерапії.
Серед частини пацієнтів, розповідає Наталія, є люди, які не мають групи інвалідності чи визнані недієздатними. Вони можуть працевлаштуватися, і тут все залежить від того, як суспільство сприймає цих людей.
В Україні медична система намагається наздогнати інші країни Європи та продовжує змінювати свій підхід до лікування людей, що страждають на психічні розлади.
У Львівській психіатричній лікарні, як і в інших подібних закладах в Україні, діє мультидисциплінарна команда. Туди входить лікар-психіатр, психолог, медсестра і соціальний працівник. За словами керівниці центру Наталії, усі вони є працівниками лікарні, за такою командою закріплено п'ятдесят пацієнтів, яких можна обслуговувати не лише стаціонарно в лікарні, а й здійснювати виїзди до них додому.
"Це допоможе уникнути зайвих госпіталізацій і пацієнти якнайдовше зможуть знаходитись в ремісії, якнайшвидше адаптуватися вдома, — пояснює Наталія Орищин, яка теж працює в такій команді психологом. — Ми з ними працюємо разом: готуємо плани відновлення, робимо групи підтримки, тренінги. І відповідно теж, ми стежимо за станом пацієнтів: кому, до прикладу, потрібно відкоригувати лікування, у кого загострення і потребує госпіталізації".
Мультидисциплінарна команда може надати психологічну підтримку родині пацієнта, допомогти влаштуватись на роботу, оформити пенсію тощо.
Люди часто сприймають психічний діагноз як тавро. Утім, як пояснює лікарка, дуже багато пацієнтів просто потребують підтримки та спостереження.
Після війни в Україні значно побільшає людей з посттравматичним синдромом, тривожними, депресивними розладами й важливо, уміти підтримати людину й допомогти їй з адаптацією.
