Велике інтерв’ю з Тамарою Смбатян – найрезультативнішою гравчинею жіночої збірної України з гандболу на чемпіонаті світу-2023 (25 голів у 6 матчах).
Для «синьо-жовтих» цей мундіаль став першим від 2009 року. Українська гандболістка також розповіла про кар’єру у чемпіонаті Угорщині, перспективи зіграти в єврокубках та пригадала період виступів у львівській «Галичанці».
Тамаро, поділіться враженнями від крайніх поєдинків жіночої збірної України у відборі на Євро-2024 проти Ізраїлю, в якому команда здобула дві перемоги.
Ми навіть не думали про будь-який інший результат, окрім перемоги. Всі були впевнені у нашому виграші, лише не знали як відбуватиметься гра і наскільки нам буде складно. Матчі проти Ізраїлю збірна грала оновленим складом і ми майже не мали часу на те, щоб зігратися. Деяких дівчат я бачила вперше в житті. Мали лише два дні тренувальних зборів, але все-таки команда здобула потрібний результат. Усі задоволені.
Виступили досить успішно, але вважаю, що нам потрібно грати краще. Під час матчів у нас були переломні моменти, а їх не має бути. Хотілося би впевненіше здобувати результат. Сподіваюсь, що матимемо з дівчатами більше часу для награвання і на психологічному рівні всім буде легше грати.
Чи можете розповісти про те, як відбулося знайомство з новими гандболістками збірної України?
Як більш досвідчена гравчиня підійшла знайомитись першою. Мені здається, що всі вже загалом знали мене. Було важливо запам’ятати кожну дівчину, знати де вони грають і на якій позиції. В загальному кожний знає один одного. Я, наприклад, слідкую за українською Суперлігою і бачила виступи дівчат.
Дуже багато основних гандболісток збірної України зазнали ушкоджень. Зокрема, травмувалось чимало гравчинь із львівської «Галичанки», з якими ви раніше разом виступали. Чи сильно здивувались новому складу національної команди?
Так, але ми ще задовго до початку зборів розуміли, що склад буде оновленим. Поза майданчиком постійно спілкуємось із дівчатами. Наприклад, я знала про складність травм Тетяни Поляк та Ірини Прокоп’як ще під час матчу «Галичанки». Зараз разом радимось щодо реабілітації, оскільки в мене, на жаль, був схожий досвід. Намагаюсь допомогти їм всім, чим можу, адже вони не лише мої колеги на майданчику, але й близькі друзі.
Попереду на збірну України чекають важливі матчі з Німеччиною та Словаччиною. Наразі ситуація в турнірній таблиці складається доволі непогано для нашої команди. Чи під силу здобути очки в наступних матчах, зважаючи на численні кадрові втрати?
Ми дивилися, як грають Німеччина та Словаччина зараз. Німкені виглядають дуже добре – вони швидкі і перебувають в значно кращій формі, ніж коли грали проти нас восени. До складу Словаччини повернулась лідерка команди, яка виступає в чемпіонаті Угорщини. Добре її знаю, тож цього разу нам буде важче проти них. Загалом нічого надзвичайного я не побачила. Вважаю, що Україні під силу здобути позитивні результати.
У листопаді–грудні жіноча збірна України вперше за довгий час зіграла на чемпіонаті світу з гандболу. Наскільки досвід виступу на мундіалі став корисним для вашої кар’єри?
Чемпіонат світу – чудовий досвід для кожної гандболістки й, зокрема, для мене. Після турніру я набралася більше впевненості. Деколи в мене бували моменти хвилювань чи прийняття помилкових рішень на майданчику. Зараз граю з холодною головою, стараюсь все робити правильно за короткий час. Неймовірно рада, що зіграла зі збірною на чемпіонаті світу. Звичайно, згадуватиму той час до кінця свого життя, але я маю надію, що це був не останній мій мундіаль з Україною. Зараз всі думки про чемпіонат Європи. Вважаю, що на Євро нам має бути легше, ніж на чемпіонаті світу.
За підсумками 2023 року Федерація гандболу України визнала вас найкращою гандболісткою країни. Як сприйняли цю новину?
Мене раптово всі почали вітати. Тож я зайшла в соцмережі та побачила новину про це. Мені, певна річ, було неймовірно приємно та водночас неочікувано. Я була досить виснажена на той момент і майже не користувалась телефоном. Тому це справді стало для мене неочікуваною новиною. Дякую всім, хто вірив і голосував за мене, постійно підтримував. Це додає мені мотивації та змушує ставати ще кращою.
Поговорімо про ваші виступи за «Альба Фехервар», де ви вже граєте протягом трьох років. Як загалом почуваєтесь в чемпіонаті Угорщини?
У мене все добре, подобається грати в Угорщині. Виступаю за хорошу команду і майже не відчуваю, що я тут легіонерка. Звичайно, угорська мова складна, продовжую вивчати її. Від початку нинішнього сезону граємо під керівництвом нового тренера. Спочатку виникали складнощі, оскільки він не спілкується англійською. Але з часом стала розуміти його настанови. Тому в цьому плані мова не є бар’єром. Підписала контракт ще на два роки, тож залишаюсь в угорській лізі. Мала досвід виступів у Польщі та Румунії, але чемпіонат Угорщини мені імпонує найбільше. Вважаю правильним рішенням продовжити контракт із «Альбою».
Очевидно, що у ви мали пропозиції від інших команд із різних чемпіонатів. Продовження контракту із «Альбою Фехерваром» означає, що вас повністю влаштовує угорська ліга?
Мала багато пропозицій із Румунії та, зокрема, від інших угорських команд. Продовжила угоду, адже маю віру, що команда гратиме в єврокубках. Я спілкувалась із президентом і знаю, який тут план. Він сказав: «Залишайся. Зробимо це разом». Я повірила президентові й підписала новий контракт з розрахунками, що «Альба» буде прогресувати.
А в якому б ще чемпіонаті хотіли спробувати власні сили?
Поки що мені подобається чемпіонат Угорщини. Тут цікаві та насичені змагання. Імпонує велика конкуренція – на кожну гру ми налаштовуємось як на фінал ліги чемпіонів. З п’ятого до чотирнадцятого місця фактично всі команди рівні за силою.
Зараз ваша команда перебуває на восьмому місці в турнірній таблиці. Які перспективи бачите для колективу в цьому сезоні? Чи можете поборотися за місце в топ-4?
Три команди з Угорщини грають в лізі чемпіонів. А в топ-4 кожний колектив має найсильніших гравців, які виступають за збірну Угорщини та інші національні команди. Складно зачепитись за такі високі місця. Але не обходиться в чемпіонаті Угорщини без сюрпризів: лідери часто втрачають очки проти команд, які перебувають нижче в турнірній таблиці. Тому щотижня цікаво спостерігати за матчами, адже відбуваються несподівані результати.
Який ваш найбільш пам’ятний матч в чемпіонаті Угорщині за ці три роки?
Мені дуже запам’яталась гра проти «Дьора», коли я тільки підписала контракт із клубом. Раніше дивилась матчі цієї команди в лізі чемпіонів в трансляціях і багато хто з гравців «Дьору» є моїми кумирами. Зрозуміла, що мрії здійснюються. У цій грі я закинула вісім голів. Це була моя особиста перемога.
Розкажіть про досвід виступів в чемпіонаті Румунії.
Там розпочиналось все дуже добре, але, на жаль, травмувалася, коли була в збірній України. Пропустила сезон, а пізніше почалася пандемія. Тоді було складно знайти клуб, а я хотіла залишитись в Румунії, тому підписала контракт із клубом Другої ліги. Це мав бути перспективний проєкт, команда прагнула вийти до Суперліги. Склалося так, що в останній грі сезону поступились в серії пенальті й не підвищились у класі.
Тоді зрозуміла, що моїй кар’єрі потрібні зміни. Якщо бодай ще сезон залишилась би грати у нижчому дивізіоні, то мабуть не повернулась до вищих ліг. Після Румунії й почала виступати в Угорщині.
Ви також виступали в польській Суперлізі. Як оціните той досвід?
Я почала грати в Польщі, коли мені було двадцять років. Це дуже молодий вік для такого серйозного рівня, але зараз розумію, що це був корисний досвід для мене. Це був правильний вибір, перейти в «Олімпію Бескид», яка хоч і не була топовою командою, але там я справді росла як гандболістка. Цей клуб довго хотів бачити в своєму складі мене та Ірину Стельмах. Порадились із президентом «Галичанки» Романом Федишиним, що для нас буде краще здобувати досвід в чемпіонаті Польщі. Важливою умовою була наша гра на майданчику впродовж всіх 60-ти хвилин.
Потім виступала за «Кошалін», в якому провела хороші два роки. Показали хороші результати, двічі здобувши бронзові нагороди. Вважаю, що провела дуже продуктивний час у «Кошаліні».
Чемпіонати Румунії та Угорщини, на вашу думку, сильніші за польський?
Так, це одні з найсильніших чемпіонатів Європи станом на зараз.
Чи спілкуєтесь зараз із дівчатами, з якими починали свій гандбольний шлях? І чи не здивувало, що багато хто з них вже завершив кар’єру?
Звичайно, що не здивувало (усміхається). Я була одна з перших, хто знав про їхні рішення завершити з гандболом. З Наталією Савчин обговорювали це, коли вона ще була гравчинею «Кішварди». У неї була складна травма, тож рішення стало цілком логічним. З Іриною Стельмах говорили про це, ще коли вона грала в Хорватії. Їздила до неї на Різдво. Намагаюсь завжди їх підтримувати. Прикро, що дівчата вже завершили з гандболом і я більше не граю з ними на майданчику. Ми розумілися з одного погляду, нам не потрібно було жодних слів. З іншого боку, розумію, що це життя і ці рішення підуть тільки на користь їхньому життю. Постійно на зв’язку з Іриною Стельмах і Наталею Савчин, вони постійно дивляться мої матчі та підтримують мене. Ми виросли разом, пройшли великий шлях. Не побоюсь сказати, що вони мені як сестри.
Чи маєте час дивитись матчі львівської «Галичанки», яка зараз грає в чемпіонатах України та Польщі?
Так, я підписана на групу «Галичанки». Коли в мене закінчується тренування, то вмикаю трансляції матчів команди. Мені цікаво подивитись на дівчат, адже багатьох знаю особисто й виступаю з ними разом у збірній.
Чи стало для вас шоком, що майже всі ключові гравчині зазнали серйозних травм у нинішньому сезоні?
У «Галичанки» зараз дуже складна ситуація, оскільки немає змоги підписати нових гравців, які змогли б замінити травмованих лідерів. Важко до того ж одночасно грати в українській і польській Суперлігах. Не варто забувати, що дівчата мають багато переїздів. Мабуть, команда виснажилась впродовж року і через це сталось стільки травм.
У попередньому сезоні «Галичанка» вийшла в топ-6 польської Суперліги. Це хороший результат для команди?
Так, це прекрасно, адже команда проводила свій перший сезон в чемпіонаті Польщі. Вони тоді лише вивчали рівень суперників, пристосовувались до їхньої гри та нав’язували боротьбу в кожному матчі. Якщо повернутись до теми травм, то дівчата є основними гандболістками збірної України. Тому це дуже велике навантаження. Зараз команді треба трохи часу на перезавантаження. Багато молодих гравчинь здобувають досвід, заміняючи ключових гандболісток «Галичанки». Зараз награється склад, тож результат прийде згодом.
Пригадайте ваш період, проведений в «Галичанці». Які у вас спогади з командою і що найяскравішого можете згадати?
З «Галичанкою» лише теплі спогади. З львівською командою я провела всю свою юність, адже почала виступати за неї з 16-ти років. Моментами, певна річ, було важко. Подобалось те, що завжди мали великі амбіції, грали в єврокубках, всі були дуже вмотивовані. У кожну гандболістку по-справжньому вірили, постійно підтримували. В «Галичанці» завжди була хороша організація, Роман Степанович Федишин завжди виконував свої обіцянки перед гравчинями. Вдячна, що після «Галичанки» пережила багато емоції і здобула чимало корисного для своєї кар’єри.
Хто з тренерів найбільше проявив вам любов до гандболу?
Мій тренер з Городенки, Аліман Богдан Романович. Я була дуже емоційною в дитинстві: коли програвали матчі, то довго плакала. Батьки думали, що спорт дуже виснажує мене емоційно, тож пропонували завершити з гандболом. Але Богдан Романович мене підтримував, давав підказки на тренуваннях і говорив, що в мене великі перспективи. Коли вступила до Львівського спортивного училища – тренування стали ще складнішими. Були моменти, коли хотілося здатись. Проте, завжди згадувала приємні моменти в Городенці та мотивацію від мого першого тренера.
Дав мені багато і Василь Миколайович Козар. Всі індивідуальні якості, які я маю, – це все завдяки ньому і Віталію Івановичу Надичу. Вони приділяли мені дуже багато часу та уваги.
Як часто приїжджаєте до України, до рідної Городенки?
Хотілося б частіше повертатись додому. Через часи війни в нашій країні можна приїхати лише автобусом, що забирає багато часу. Сумую за своїми рідними та за Україною. Коли приїжджаю додому, що завжди тепло зустрічають.
Чи часто вас запитують в Угорщині про війну в Україні?
Переважно мої одноклубниці запитують, чи все добре в моїх рідних. Якщо я виставляю щось про війну в соцмережах, то вони запитують детальніше і ми обговорюємо різні події. Цікавляться про ситуацію в Україні й після того, як повертаюсь зі збірної.
Олег Нападій
