Сергію Тігіпку нині доводиться вибирати між роллю цапа-відбувайла в уряді Азарова та кандидатом в президенти, який стане головним конкурентом Януковича.
Провладна коаліція «Стабільність і реформи, створена торік у березні, сьогодні видається монолітною і міцною насамперед завдяки потужній концентрації державної влади в руках Партії регіонів. Проте по року правління громадська підтримка регіоналів значно знизилася. Воднораз команда президента не поспішає ділитися із союзниками щодо коаліції «хлібними» посадами. На цьому тлі наближення парламентських виборів 2012 року актуалізує питання політичних перспектив коаліціянтів, зокрема «Сильної України» Сергія Тігіпка.
Непопулярні соціальні реформи та непродумана політика Партії регіонів викликають протест українських громадян та суттєво підважують її рейтинг навіть в традиційних регіонах підтримки – Донбасі, Південній Україні, в Криму. Розчарування виборців політикою Януковича напередодні парламентських виборів створює ґрунт для потенційної підтримки жителями Сходу і Півдня України інших політичних сил. І якщо Партія регіонів зможе зберегти значну частину своєї політичної ваги за рахунок адмінресурсу, то збереження політичного впливу союзників з коаліції є вже справою доброї волі В.Януковича. І підтримка влади в цій ситуації буде можливою за умови повної лояльності та відмови від політичної самостійності союзників, що призведе до їх нівелювання як політичних суб’єктів.
Величезна частина відповідальності за політику уряду в очах виборців лягає на міністра соціальної політики С.Тігіпка як ініціатора низки реформ, зокрема пенсійної, яку більшість українців вважають шкідливою та цинічною. Сергій Тігіпко ще рік тому мав рейтинг електоральної підтримки 15%, а після року роботи в уряді Азарова ледь набирає 7%. Це може «вбити» його як серйозного політичного гравця, адже за такої спадної тенденції його партія навряд чи зможе подолати тривідсотковий бар’єр в 2012 році.
Якщо С.Тігіпко залишатиметься на урядовій посаді до парламентських виборів 2012 року, то «Сильна Україна» зможе потрапити у Верховну Раду лише за допомогою адмінресурсу як сателіт Партії регіонів. Втрата політичної самостійності в умовах фактично авторитарної концентрації влади в руках В.Януковича навряд чи є раціональним шляхом для відомого політика Сергія Тігіпка. Беручи до уваги, що останній обіймає в уряді пост міністра соціальної політики, то він, Сергій Тігіпко, несе відповідальність за реалізацію всіх передвиборчих популістських обіцянок Януковича, яких сам не виборцям не давав і які український бюджет об’єктивно реалізувати не може. Крім того, С.Тігіпко взявся за найчорнішу і найневдячнішу політичну роботу – проведення соціальних реформ, які для нього обернуться розчаруванням виборців і прокльонами пенсіонерів. Тому в пресі навіть називають С.Тігіпка «кабмінівським хлопчиком для биття».
Оптимальним рішенням для політика Сергія Тігіпка було б відмежування від незручних партнерів з коаліції, які до того ж прагнуть виставити С.Тігіпка цапом-відбувайлом. Роль політика-жертви, якого вигнали з уряду за самостійну позицію та турботу про народ і який виступив проти волі олігархів, лише додасть Сергію Леонідовичу електоральних бонусів, як це сталось колись із Ющенком після відставки з посади прем’єр-міністра. В такому випадку може відбутися певне відродження рейтингу «Сильної України», і партія досягне результату більшого ніж нинішні 7%, які є наслідком партнерства з Партією регіонів.
Схоже, Тігіпко усвідомлює свої перспективи в коаліції і тому обережно готує демарш. Заступник голови партії "Сильна Україна" Олександра Кужель заявляє в пресі, що лідер партії і віце-прем`єр-міністр Сергій Тігіпко має серйозні шанси стати наступним президентом України. На її думку, Україна не доживе до нової перемоги Януковича, а вибори можуть бути і не в 2015 році. Регіонал Шуфрич з цього приводу зазначив, що група Льовочкіна – Фірташа готує Януковичу наступника на той випадок, якщо рейтинг президента впаде. Мовляв, вже почато переговори з Тігіпком про фінансування його партії та про висування його як альтернативи Януковичу.
Тому ймовірність протистояння С.Тігіпка з коаліційними партнерами та його вихід з коаліції зростає у зв’язку з наближенням парламентських виборів. Падіння власного рейтингу, невигідні позиції в уряді, непопулярність Януковича та підтримка впливових бізнесменів, які зробили солідні ставки на «молодого реформатора», стають дедалі дієвішими факторами фрагментації правлячої коаліції, учасники якої вже ввійшли у фазу взаємної конкуренції та публічних конфліктів.
Звісно, команда Януковича активно боротиметься за збереження своїх владних позицій. Розкол правлячої коаліції та вихід Тігіпка може залишитися під знаком питанням, якщо регіоналам вдасться зберегти підтримку населення до осінніх виборів 2012 року, вибудувавши ще жорсткішу вертикаль державного управління. Контроль над виборчим законодавством, Центральною виборчою комісією та активне використання адмінресурсу за рік наполегливої концентрації влади зроблять з Партією регіонів силу, з якою невигідно буде конкурувати будь-якій партії, яка хоче потрапити до виборчих бюлетенів. А якщо гроші отриманні від Євро-2012 регіонали витратять на підвищення пенсій, стипендій та соціальних виплат, це допоможе частково повернути підтримку широких зубожілих верств, що поламає тенденцію падіння рейтингу Януковича.
Однак чи будуть вигідними для «Сильної України» успіхи Партії регіонів в повністю контрольованій Януковичем країні? З цього погляду сьогодні для Тігіпка можливо останній шанс позбутися ролі коаліційного васала, щоб через рік здобути максимальний вплив на прийняття владних рішень. Отож, на нашу думку, Сергію Тігіпку нині доводиться вибирати між роллю цапа-відбувайла в уряді Азарова та кандидатом в президенти, який стане головним конкурентом Януковича. Власне, вихід з коаліції та завоювання міцних позицій в парламенті 2012 року для «Сильної України» є першим кроком на цьому шляху, адже, як свідчить українська політична практика, – завоювати підтримку виборців можна тільки, якщо ти в опозиції та критикуєш владу.
Валерій Майданюк, політолог.
Фото ostro.org
