У Державному природознавчому музеї Національної академії наук України спільно з родиною графів Дідушицьких реставрують давні книги зі збірки Володимира Дідушицького.
Це унікальні й цінні видання, які зберігаються у Львові й мають особливу цінність для історії та науки. Про це Гал-інфо розповів доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник Державного природознавчого музею Національної академії наук України Андрій Бокотей.
"У 2025 році ми будемо святкувати двісті років з дня народження Володимира Дідушицького, засновника нашого музею. У Польщі існує Союз родини Дідушицьких. Це дуже велика родина, яка розкидана мало не по всьому світу – від Бразилії, Сполучених Штатів і десь до Африки. Їхнє керівництво знаходиться у Польщі, і вони до цієї події активно готуються, тому що це також одна з ключових особистостей їхньої родини. Дуже відома і цікава. Відповідно, починаючи з минулого року вони почали проводити такі науково-освітні конференції, які якимось чином пов'язані або з Володимиром Дідушицьким безпосередньо або з певними захопленнями, інтересами цієї родини. Це одна з гілок його великої родини. Тому і в цьому році теж відбудеться така конференція", – сказав Андрій Бокотей.
За його словами, торішній захід був присвячений природничим зацікавленням родини Дідушицьких і безпосередньо природничому музею у Львові. Цьогоріч це буде конференція, присвячена Поторицькій бібліотеці.
"Це бібліотека, яку почали збирати у родині Дідушицьких досить давно, але найбільше до її розвитку доклався батько Володимира Дідушицького – Юзеф-Каласантій, який її істотно збагатив, а вже Володимир продовжив цю роботу. Поторицькою вона називається від села Поториця, де був основний маєток Володимира Дідушицького і його батьків. І там, власне, почала накопичуватися основна частина цієї бібліотеки.
Пізніше, коли Володимир Дідушицький переїхав до Львова, він перевіз сюди, у приміщення теперішнього музею на вул. Театральній, 18, природничу частину цієї бібліотечної збірки, яка станом на кінець 1939 року налічувала десь понад 23 тисячі книжок. На той час це була досить велика бібліотека. Сьогодні вона є основою Наукової бібліотеки Державного природознавчого музею Національної академії наук і налічує десь понад 70 тисяч", – розповів Андрій Бокотей.
Ця унікальна книгозбірня містить у собі безліч цінних видань. Найдавніше з усіх датують приблизно 1570 роком. Це перевидання Плінія Старшого.
"Бібліотека мала багато цінних раритетів, єдине, що вона була розпорошена, і нині частина книг знаходиться в наукових фондах бібліотеки ім. В. Стефаника у Львові, а частина – в «Оссолінеум» у Вроцлаві, – зазначив Андрій Бокотей. – Не виключено, що ще десь є її частинки".
За словами науковця, книгозбірня пережила дві світові війни:
"З нашою бібліотекою пов'язана ціла історія, адже звідси за радянських часів енкаведисти вивезли дві вантажівки якихось документів, але у нас немає музейного архіву до 1939-го року".
На першому поверсі музею досі зберігає свій первинний вигляд робочий кабінет графа Володимира Дідушицького. Тут було його робоче місце, де він працював і навіть відпочивав. Музейники зберегли обставу кабінету, меблі та оригінальні книжкові шафи, в яких і зберігається колекція давніх книг.
У цьому приміщенні також знаходився стіл, п'єц з каміном і місце для відпочинку. До наших днів з усього збереглася тільки люстра.
Як зазначила головна бібліотекарка Ірина Сусуловська, книгозбірня була створена з приміщення старої Поторицької бібліотеки. Її збирав та доповнював батько Володимира Дідушицького Юзеф-Каласантій ще в родинному маєтку в Поториці. Він був великий бібліофіл, з 1812 року збирав різні книги та стародруки. А потім коли того не стало, через десять років після втрати Володимир Дідушицький перевіз бібліотеку повністю до Львова. Там було близько десяти тисяч томів з Поториці, і тоді та бібліотека дістала назву Поторицька.
Володимир купив собі палац на вулиці Курковій (нині – Лисенка). Він власне туди й перевіз цю бібліотеку. А коли купив будинок, то сюди було перевезено її частину. А потім вже частину неприродничої бібліотеки було перевезено назад на вулицю Куркову.
Володимир Дідушицький як вчений-орнітолог займався птахами, тому відштовхуючись від своїх вподобань почав комплектувати більше природничої літератури.
“Тут лишилася природнича, і він став її комплектувати природничою літературою для створення музейних предметів з наукової точки зору. Багатьом він допомагав, зокрема численним вченим. Тому вони потім й дарували йому відбитки своїх праць”.
Найдавнішою книгою бібліотеки, як загадували раніше, є книжка авторства Плінія. Ця антична протоенциклопедія природи, написана латиною, стала прототипом сучасних енциклопедій.
За радянських часів її відреставрували, але зробили це не належним чином від чого книга дещо постраждала.
"У нас є понад 200 стародруків, тобто видань до 1830 року. З початком війни ми їх законсервували, вони спаковані стоять окремо. Є наразі ті, які ми хочемо реставрувати", – розповідала Ірина Сусуловська.
Також тут зберігається рукописний архів родини Дідушицьких: всілякі звіти, листування, господарські книги. Можна знайти багато листів польською, німецькою, російською мовами.
"Є книга відвідувачів музею, тут навіть цісар відзначився", – додала головна бібліотекарка Ірина Сусуловська.
Вона показала кореспонденту Гал-інфо книги, які потребують реставрації.
"Один з найстаріших прототипів, що дійшов до нашого часу, став прототитопом сучасної енциклопедії – книга Ліннея “Система натури” 1760 року", – зазначила бібліотекарка.
Також у книгозбірні зберігається праця швейцарського вченого Геснера, який сам робив ілюстрації до неї, тому це наукове видання подекуди скидається на книгу з фантастичними звірами.
"Книга написана німецькою мовою з використанням готичного шрифту. Геснер був людиною енциклопедичних знань. Його книга складається з трьох томів, які датуються з 1598-го по 1613-й роки.
На сторінках книг власні малюнки Геснера. На той час, це була зібрана енциклопедія усіх звірів, які були відомі у світі. Він листувався з різними дослідниками, вченими й так формував власне уявлення про звірів. Деяких істот він навіть не бачив, а просто малював орієнтуючись на описи", – розповіла Ірина Сусуловська.
За словами бібліотекарки, у книгозбірні є понад 200 книг, датованих до 1830 року. Крім того, є багато інших цінних старих екземплярів, які через свій рік випуску не вважаються стародруками.
Цікавим надбанням музею є також рукописні документи родини Дідушицьких. Зокрема "Проєкт Статуту ординації Дідушицьких", який затвердили 1893 року.
"Тут зазначено все про музей, власне, коли він був заснований, та статут. Для документа використано старий папір, в кінці добре збережені печатки", – наголосила бібліотекарка.
Наразі музейники відібрали для реставрації 23 книжки. Але крім стародруків є ще цінна палеонтологічна, генеалогічна література, які також потребують роботи реставраторів.
Як наголосив Андрій Бокотей, музейники разом із родиною Дідушицьких приготували проєкт на реставрацію найстаріших і найбільш пошкоджених книжок.
"Польське міністерство через свої фонди фінансує такі проєкти, і ми виграли цього року невелику суму на реставрацію, що дасть можливість відреставрувати близько десяти книжок з бібліотеки", – зазначив Андрій Бокотей.
Реставрацію та консервацію книг погодилась провести львівська експертка з реставрації творів живопису і паперу Уляна Романів та її команда професійних реставраторів. З 13 липня в майстерні Restavro знаходиться десять видань з Державного природознавчого музею, більшість книг — на завершальному етапі робіт.
Реставраторка показує фото видань, які отримала на початку та їх вигляд після. Розповідає, над частиною книг була проведена лише консервація, коли майстри робили очищення, дрібні підклеювання й укріплення. Натомість реставрація інших п'яти книг передбачала повне розбирання блоку, промивання аркушів, укріплення структури паперу, доповнення втрат і підклеювання розривів, вирівнювання в пресі, зшивання і виготовлення нової оправи.
До прикладу, зараз в процесі реставрації знаходиться видання під назвою "Dziennik Łowiecki", тобто "Мисливський журнал", користувачі якого відзначали, хто ходив на полювання, в якому лісі та яку тварину вполював.
“Ми повністю його розібрали. Тут була вкладена акварель, яка ілюструвала, що це мисливський щоденник. На малюнку були розриви, але зараз він вже очищений за допомогою спеціальної латексної губки, якою проводили обезпилення, підтонований та укріплений. Також ми попрацювали над аркушами, які були пошкоджені. Перша сторінка була найбільше пошкоджена.
Загалом на кожній сторінці підклеюватимуться розриви, потім аркуші будуть зшиватись в блок і повертатися в саму оправу. Форзаци замінюватуться на нові, оскільки папір окислений і від нього пожовтіла перша сторінка журналу, – розповідає Уляна Романів і зазначає. Ймовірно, книгу двічі переоправляли або щось дооправляли. На внутрішній стороні титулки є марка Едварда Кротца, львівського інтролігатора, а на ще одній сторінці журналу вказано прізвище іншого інтролігатора, який, можливо, щось доробляв. До прикладу, хтось робив шкіру, хтось – художні доповнення чи шиття”.
У “Dziennik Łowiecki” поєднано між собою багато матеріалів. Це і шкіра, і метал, і папір, і нанесений акварельний живопис. Шкіру, як зазначила реставраторка, зволожили спеціальними розчинами, а сам метал чистили розчином від окислення. Сірий папір з роками став дуже забруднений, заплямований. Уляна Романів на своєму каналі в ютубі показала, як забирає в книг кілька десятиліть чи навіть століття.
“На каналі є три частини: сам початок, де розповідаю про процеси, які відбуваються, коли книги “приходять”, друга частина – промивання паперу і його очищення у воді й третя – про зшиття й оправлення. Незабаром з’явиться відеоролик, де покажемо загальний вигляд книг після реставрації”, – ділиться реставраторка.
Реставро - реставрація книг. Частина 1. Уляна Романів
Уляна Романів розповідає, що всі нитки, шнури, підклеєння під час реставрації зберігають в конверті. який пізніше передадуть в музей як історичну пам'ятку:
“Теж дуже цікавий, до прикладу, об'єкт з яким працюємо, – книга, яка містила гербарій. Це гербарій XVIII століття, ну принаймні книга датується тим часом. І навіть кольори квітів збереглися, а книга якраз про рослини. Цей гербарій ми обов’язково збережемо й передамо в музей”.
Аби повернути забрудненим, заплямованим книжкам попередній вигляд реставратори часто вдаються до процедури промивання листків у ванній.
“Усі дивуються, що аркуші, загалом папір можна “купати”, проте насправді черпаний папір робили з лляних ганчірок, а ми ж перемо одяг, – розповідає Уляна Романів. – Так само папір можна і навіть потрібно очищати. Під час процесу очищення всі волокна вкладаються наново, і папір, крім того, що стає чистішим, бо вимивається бруд і зменшуються окислення паперу, стає міцнішим після промивання”.
Кожна книга після реставрації буде повернута в музей в спеціальному архівному упакуванні для подальшого збереження. Після цього, у вересні-жовтні, музейники планують зробити невелику виставку в музеї за підсумками цього проєкту і реставрації.
Родина Дідушицьких звернулася за грантом до Інституту «Полоніка» (Польща). Вона уже мала тут кілька об'єктів. Уляна Романів зазначає, що протягом двох років відреставрують 20 видань.
"Ми б хотіли продовжувати цю роботу і надалі, але у бібліотеки немає можливості реставрування та коштів, на жаль, теж, – поділився науковець Андрій Бокотей. – І такі грантові проєкти, вони є дуже цінними, бо це можливість убезпечити, зберегти й відреставрувати те, що ми маємо, дуже цінні старі речі”.
Фото: Анна Джунківська, Уляна Романів
