Вчора у Бараці №2 Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору» звучали молитви, вірші, і спогади очевидців страшних подій в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.
Рідні військових ділилися своїми спогади, а на двоярусних ліжках сиділи діти, ніби символізуючи душі загиблих. І як наголосив Арсен Дмитрик, командир першого батальйону бригади «Азов», який вижив після теракту, хай навіть пройдуть десятки років, але помста за цей злочин все одно досягне їх організаторів. Про це повідомили в пресслужбі ЛМР.
«Рік тому, 28 липня, коли я лягала спати, то навіть не могла уявити, який жах буде відбуватися через кілька годин. Ті події скалічили і зламали життя багатьом людям, моєму чоловіку також», - ділиться спогадами Аріна Хаванських, дружина загиблого в Оленівці військовополоненого.
«29 липня після обіду, коли я дізналася про цю трагедію, ті емоції, які мене охопили, неможливо передати. Я не знала чи мій чоловік був там, чи ні. Та вже 30 липня, коли російська сторона оприлюднила неофіційні списки загиблих, я побачила його у списку.
Друзі, які були поруч, заспокоювали, що ці списки не є офіційними і можливо він живий. Тому наступні 10 місяців я надіялася…10 місяців я жива з надією, що мій чоловік в полоні. Та 20 червня цього року мені зателефонувала патронатна служба і сказала, що є збіги по ДНК, і щоб я попрощалася зі своїм чоловіком.
Цей рік моє серце було розбите цією трагедією… Та після 20 червня я зрозуміла, що моє життя вже ніколи не буде нормальним. Я розумію, що з цією трагедією, з цією раною мені доведеться жити все життя, жити з усвідомленням, яке жахіття трапилося з моїм чоловіком. Він загинув там на місці.
Та своєю смертю всі загиблі на цій війні, і мій чоловік зокрема, зробили наші життя безцінними. Тому дякую їм за життя. І дякую всім, хто підтримує і пам’ятає про них», - наголосила Аріна Хаванських.
Детально хронологію подій у ніч з 28 на 29 липня 2022 року в Оленівці, розповів Арсен Дмитрик, позивний «Лемко», командир першого батальйону бригади «Азов», який вижив після теракту. За його словами, про ці страшні події необхідно розповідати, щоб усі розуміли, що росіяни – це нелюди, і жодного милосердя, співчуття у них немає і до них теж не повинно бути.
«Хлопці, які вижили, яких ще повернуть, ніхто не забуде цієї лукавої усмішки того «хазяїна» бараку, в якому нас тримали. Ніхто не забуде тих знущань і зневаги, яких ми зазнали. Ми будем мститися до останнього. Хай пройдуть десятки років, та ми все одно їх дістанемо.
Якщо згадати історію, то ті, які творили злочини проти нашого народу, все одно зазнали покарання – хто офіційно, хто неофіційно, хто загинув в аварії, та їхні злочини для них не минулися безслідно», - наголосив Арсен Дмитрик.
Підсумовуючи захід, директор музею «Територія терору» Ольга Гончар, наголосила, що мусимо говорити про ці страшні події, розповідати усім, розповідати світу, щоб злочини росії були покарані.
«Нацистський режим був засуджений, а комуністичний досі ні. Росія, яка є правонаступницею комуністичного режиму, продовжує здійснювати його в Україні. Тому ми мусимо говорити про це, ділитися своїми історіями. Це найменше, що ми можемо зробити. Багато роботи є на міжнародному фронті, бо, на жаль, нам не вірять. Тому обов’язок кожного українця розповідати про ці злочини на всіх рівнях, які нам доступні», - наголосила Ольга Гончар.
Довідка
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російська федерація здійснила жорстоке масове вбивство полонених українських захисників «Азовсталі» в Оленівці. Внаслідок терористичної атаки загинули понад 50 українських військовослужбовців та більше 130 отримали поранення.
