«Чого бракує сучасному українцеві? Однієї речі: вміння себе захистити. Пам’ятаю слова корейців, які колись до нас приїздили. Вони сказали: прекрасна країна, якій лише не вистачає любові до рідної землі», - із розмови з Ярославом Свелебою, кандидатом в депутати в одномандатному виборчому окрузі №118.
Ярослав Свелеба народився 29 квiтня 1969 року в місті Резина, Молдавська республіка, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, тимчасово не працює, член політичної партії Українська Національна Асамблея, проживає в місті Львові, судимість відсутня, суб’єкт висування – політична партія Українська Національна Асамблея. ЯрославСвелеба керується життєвим кредом з Біблії: «Ісус Христос сказав: не давай рибу, дай вудочку» .У вільний час пише і перечитує публіцистику. Вивчає історичні дисципліни, цікавиться питаннями щодо філософії і тим, як розвивається політична думка за кордоном.
Пане Ярославе, що Вам, кандидату у депутати, громадянину України найбільше болить? Заради чого ви балотуєтесь?
Ми відсвяткували двадцяту річницю незалежності України. І що? Наша держава перебуває в досить критичному стані. У політиці нема людей, які готові боротися за цю державу, готові бути жертовними.
Найважливіше нині, щоб люди, які є борцями по духу, які є сильними особистостями, які можуть протистояти і приймати виклик – йшли у Верховну Раду. Я впевнений, що можу, вмію і буду відстоювати Українську незалежність
Зрозуміло, що є цілий комплекс проблем, з якими Ви маєте намір боротись, будучи депутатом. Які основні з них? Скажімо, яке Ваше ставлення до проблеми мови?
Проблеми, які ми повинні відстоювати насамперед, це: духовність та історія. Кожна нація має духовне начало, яке виражається в церковній культурі, а наша держава сьогодні, на жаль, не уособлює національних пріоритетів. Ми починаємо говорити про те, що країна не є наша, вона чужа. Ми не вміємо начинити її українським змістом. Ми стали чемними, надіючись на чиюсь ласку. Ми не маємо переповнених майданів; дозволяємо собою керувати, замість того, щоб відстоювати власні інтереси. А мова – це інструмент нації, і виокремлювати українську мову я не бачу підстав.
Ви брали участь у створенні Всеукраїнське об'єднання солідарності трудівників ВОСТ «ВОЛЯ» (1988), а чим займались опісля?
Я очолював страйковий комітет, ми йшли проти Радянського Союзу. У 90-их був довіреною особою В’ячеслава Чорновола до Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. Після цього, будучи членом національної партії України, намагався створювати ідеологію новітнього націоналізму. Були перешкоди, бо навіть тоді знаходились люди, які стверджували, о у 20-му столітті не може бути націоналізму, мовляв, ми йдемо в Європу, в демократію.
Вважаєте, це було хибне зауваження?
Минуло 20 років нашої незалежності, невже ми можемо сказати, що дійшли до демократичних засад? Потрапили в Європу? Що наша держава розквітла? Ми віддали світові все, у тому числі, ядерну зброю, дозволили товктись по собі заради демократичних цінностей, але в кінцевому результаті опинились край дороги, разом з африканськими країнами. І тепер вжецілком очевидна хибність такого погляду, що. Мовляв, націоналізм себе вичерпав. Навпаки, він набуває нової сили, і саме останні події в Європі яскраве підтвердження цієї соціально-політичної тенденції. І я радий, що тоді відстоював свої бачення до останнього і не помилився.
Чого нині не вистачає сучасному українцю?
Однієї речі: вміння себе захистити. Пам’ятаю слова корейців, які колись до нас приїздили. Вони сказали: прекрасна країна, якій лише не вистарчає любові до рідної землі.
Можливо, в нас та любов і є, але виражається вона чомусь лише у варениках і борщі. Ми вміємо любити все і всіх, але не навчилися любити державу, стверджуючи, що вона мачуха, що це чуже. Україна повинна починатися з нашої любові, з нашої віддачі для цієї держави, навіть з готовності до самопожертви.
Які зміни, можливо, реформи плануєте робити?
Говорити про сільське господарство, промислове, про економічну політику і юридичні питання, я вважаю безглуздям. Бо про це говорить кожен політик, який рветься до влади і говорить навіть після того, як її отримав. А як результат – порушив певні запитання, написав кілька папірців, а на ділі так нічого і не зробив.
Політик повинен мати комплексне бачення будь-якої проблеми і навіть своїх поглядів, а не іти туди, де не розбереш правої і лівої руки. Й для пересічного студента ясно, що неоконсерватизм – це політична ідеологія, яка будується на: збереженні традицій, збереженні норм, природному праві, суспільній сертифікації та приватній власності. В цих догмах написано все. Буквально. Є певна, розроблена ідеологія, і, мабуть, в країні тому й є такий бардак, що жоденз політиків ще й не прагнув її дотримуватись. Усе давно розроблено, а ми завжди сунемось зі своїм велосипедом. В англосаксонському світі, наприклад, такого немає. Чому? Бо в них є ідеологічні партії.
Ви зараз представляєте Українську Національну Асамблею. Чому саме вона?
УНА – це партія з майже двадцятирічним досвідом. Нині ми, звісно, переживаємо не найкращі часи, після сумнозвісних подій на похороні Патріарха Володимира. Була невеличка криза, багато кого заарештовували, до того ж почались процеси внутрішньої конфронтації. Але пройшло вже майже 10 років. Все звну налагоджується. Українська Національна Асамблея – це не партія. Це світогляд. І люди, які колись відстоювали українську державу в Грузії, в Абхазії, Придністров’ї сьогодні знову об’єднуються і шукають шляхи виходу з цієї кризи, в яку потрапило нація і суспільство.
Розмову вів Андрій Краєвський.
Фото pda.pravda.if.ua
