Наш недалекий західний сусід — Словаччина вже два роки як вступила у Північноатлантичний Альянс (НАТО). Передумовами вступу Словаччини до НАТО була низка принципових реформ оборонної галузі країни, що розпочалася відразу після розподілу Чехословацької Народної Республіки у 1993 році. Тепер порівняно невелика країна достойно бере участь у формуванні політики НАТО, направляє свій миротворчий контингент у гарячі точки планети, розуміючи, що у сучасному політичному світі європейська країна не може постійно зберігати позицію активного нейтралітету. Під час розмови з головним редактором часопису Міністерства оборони Словаччини Йожефом Жіаком інформагенція „Гал-info” дізналася, що змінилося для Словаччини після вступу у Північноатлантичний Альянс та що необхідно зробити Україні, щоб все-таки взяти курс на вступ у НАТО.
Йожефу Жіаку відома і Україна, і Львів, адже 24 роки тому він був випускником факультету журналістики Львівського військового училища. Після закінчення навчального закладу Йожеф Жіак працював у різних військових виданнях тодішньої Чехословаччини. Зараз Йожеф Жіак працює у Міністерстві оборони Словаччини, є головним редактором часопису „Обрана”. Разом із делегацією журналістів зі Словаччини він прибув для того, щоб спостерігати за проходженням спільних українсько-словацьких навчань „Слов’яни за мир-2006” в рамках програми „Партнерство заради миру”.
- Пане Жіак, що, на Вашу думку, треба зробити Україні для того, щоб вступити у Північноатлантичний Альянс?
- Для вступу в НАТО недостатньо модернізувати військові частини чи закупити новітню військову техніку. Найперше треба, щоб українці були готові до вступу у НАТО. Окрім того, в Україні має успішно відбутися низка реформ, наслідком яких має бути повний перехід на професійну, контрактну армію.
- Як відбувалася підготовка Словаччини до вступу у НАТО?
- Варто відзначити, що ще у часи існування Чехословацької Республіки (до 1993 р.) ми вже активно заявляли про бажання вступити у Північноатлантичний Альянс. Реформування оборонної галузі розпочалося після виокремлення Словацької Респубіки з Чехословаччини і тривало аж до 2004 року — дати вступу до НАТО. Вступ у НАТО для Словаччини був політичним рішенням, оскільки ми розуміємо, що така сучасна європейська держава як Словаччина не може й надалі зберігати нейтралітет.
Вступ у НАТО - це найперше підготовка війська, яке здатне реалізовувати миротворчі операції будь-де, тому дуже важливою є мовна підготовка. Для удосконалення навичок спілкування іноземними мовами з військовиками також працюють безпосередньо представники тих держав, чию мову вони вивчають.
- Що змінилося в оборонній галузі Словаччини після вступу у НАТО?
- Від кінця минулого року Словацька армія є виключно професійною. Кількість військових у нас значно зменшилася, натомість підвищився їх кваліфікаційний рівень та соціальний добробут. Для армії відкрилися нові можливості, в тому числі і спільні навчання разом з підрозділами іноземних військ.
- Чи відомо Вам, як зарекомендували себе українські військові у „гарячих” точках?
- Українські військовики зарекомендували себе дуже добре, особливо хороші відгуки лунали про їхні миротворчі місії в Іраку та Косово. Українці продемонстрували неабиякі якості миротворців-аеромобільників.
- Яка кількість словацьких військових зараз перебуває на місцях розв’язання міжнародних конфліктів?
- Зараз миротворчі місії виконують 800 словаків, і це досить значний за кількістю контингент, при загальній чисельності військових у країні — 20 тисяч. Потрібно розуміти, що 800 військових - це ще не показник, оскільки поки вони виконують миротворчі операції, інші 800 вже мають бути готові для повної заміни контингенту внаслідок ротації. А ще стільки ж проходять підготовку для миротворчих місій в майбутньому. Отже, цифру 800 варто було би помножити принаймні на три.
Розмовляв Тарас Атаманів, „Гал-info”
