Руслан Гурієв покинув Крим близько півроку тому. В короткій бесіді з журналістами Гал-інфо він розповів свою історію про кримські реалії.
"Я почну з 2013-го року – бо саме після нього моє життя, та життя багатьох українців перевернулося до гори дригом. Я тоді працював водієм громадського транспорту. В цілому життя було спокійним. Ніхто тоді навіть й подумати не міг, що все так обернеться…
… Хоча, стосовно впливу росіян, то він з Криму нікуди й не зникав після розпаду СРСР. Один мій знайомий татарин із родиною декілька разів намагалися викупити землю у полі, під аграрний бізнес. Але незалежно від того, де саме він викуповував землю, приходили люди зі зброєю та силою змушували його покинути ту затію. Декілька років тому він не витримав такого тиску – вони з родиною поїхали з Криму.
... У цьому власне й ховається одна з найбільших проблем: усі, кому небайдужа доля України, та ті, кому не затуманили голову Кисельов зі Скабеєвою, в принципі, всі адекватні люди бажають жити в Україні. І ті з них, хто не боїться щось втратити – ті їдуть, а їхнє місце займають росіяни, здебільшого військові. Через це міста в Криму все більше нагадують якусь анти-утопію. В мене навіть з’являється така думка, що ще через кілька років РФ визнає, що той "референдум" був проведений не по правилах, і захоче провести його повторно, але вже з комісіями, за всіма нормами. Проте, навіть тоді нічого не зміниться, бо просто не буде вже в Криму тих людей, які б підтримали сторону України.
До речі, якщо вже казати про військових, то треба зазначити, що це єдиний фах, на якому тут можна побудувати кар’єру. Якщо ти живеш в Криму, і при цьому в тебе є гроші, то ти або військовослужбовець, або високопосадовець, або їх обслуговуєш.
... А інакше ніяк. Такого рівня бюрократії ніколи не було. Це ж просто жах якийсь! На кожен папірець тобі потрібно зробити ще п’ять. А головне, заради чого? Це ж навіть ніхто не перевіряє! Але якщо не зробиш, то чекай скарги від бухгалтера, адміністратора, чи ще когось. Та й зарплатня така, що плакати хочеться. Так, формально вона вища за українську, проте ж ви на ціни подивіться – все дорожче у півтора-два рази. Щоб ви розуміли, коли у 2013 році мені давали тижневий заробіток, мені вистачало, щоб жити, а не виживати, на три дні. Вже влітку 2014 мені вистачало лише на один день життя і шість днів виживання.
І головне те, що власне діло вести в тебе не вийде, бо увесь малий бізнес у Криму вже остаточно загнувся. Із такими високими податками дуже важко добитися нормального прибутку. А ви додайте до цього корупцію на всіх рівнях та неможливі для виконання санітарні норми.
Усі міста Криму нібито посіріли – люди ходять злі та втомлені, ціни на все високі, а якість життя, навпаки - низька, про туристів взагалі мовчу… От і перетворюється курортний регіон на військову базу для російських окупантів", - розповів Гал-інфо кримчанин Руслан.
