Нещодавно з візитом до Львова прибув засновник добровольчого батальйону “Айдар”, позафрікційний народний депутат Сергій Мельничук.
Політик зустрівся з місцевою громадою, експертами та лідерами думок, аби подискутувати на тему порушення конституційних прав та свобод українців, а також презентувати новостворений Комітет захисту Конституції.
Гал-інфо запросило Сергія Мельничука на інтерв’ю, щоб дізнатись про новий Комітет, а також про бачення подальшого розвитку ситуації в Україні.
Пане Сергію, як, на вашу думку, народ може контролювати і змінювати владу в Україні без силового сценарію?
У нас є Конституція, де прописано з якою періодичністю український народ має обирати кожен рівень влади. Це і місцеві органи управління, це Верховна Рада, це президент. Але ми дійшли до крайнощів. Прагнучи до європейських цінностей і ними прикриваючись, влада фактично узурпована. Ніхто не хоче ставати з насиджених крісел, не хоче відходити від корита, в яке засунув своє рильце і сьорбає потихенько. Я маю на увазі державний бюджет і його розкрадання. Які б не були інформаційні приводи, і офшори, і корупційні скандали, ніхто на це не зважає. Кожен тримається за своє місце, тотальне пограбування країни триває.
Чиновники - це менеджери, яких обирає народ і надає їм повноваження для ефективного управління народногосподарським комплексом. Замість цього, “обрані” зробили з України свою фірму і отримують з неї прибутки. Ці прибутки йдуть не на благо виборців, а на збагачення невеликої групи людей. Тих, хто намагається протистояти, звинувачують у тому, що вони агенти Кремля. Щоб утриматись на місці, народні обранці починають гоніння за тими, хто привів їх до влади.
Люди, які стояли на Майдані, які потім пішли захищати територіальну цілісність країни на фронт, не хотіли таких управлінців. Вони хотіли, аби до влади прийшли гідні люди. Тому і назвали це Революцією Гідності. Але зараз ми бачимо, що Майдан ще не закінчений. Конфлікт буде тривати до тих пір, поки за своє крісло буду триматись негідні люди. До тих пір продовжуватиметься війна, на якій гинутимуть хлопці та дівчата.
Для того, щоб змінити ситуацію в країні, потрібно переписати Конституцію чи змусити владу її дотримуватись?
В Конституції є декілька основних положень, які твердять, що джерелом влади є український народ. Саме люди повинні вирішувати, хто керуватиме країною. У нас є прописана процедура імпічменту президента, але ніхто ніколи його не ініціював. Так само певні питання можна виносити на референдум, що також прописано у Конституції і люди можуть користуватись цим.
Ви згадували про переслідування опонентів влади. Чи справді в Україні є така проблема і наскільки вона глобальна?
Є багато таких випадків. Переслідують тих, хто займає активну громадську позицію.Ті ж добровольці, які з Майдану пішли на фронт. У нас на даний момент більше 400 таких осіб сидить в тюрмах. Я періодично їжджу на суди, намагаюсь брати хлопців на поруки, втручатись у захисний процес.
На добровольцях всі лише піаряться. У нас навіть немає юридичного визначення того, хто такий доброволець. Свято зробили, пропіарились на цьому, а законом не встановлено хто такий доброволець. Я ще в 2015 році подав законопроект на цю тему. Там якраз було визначення: доброволець - це та особа, яка прийшла на збірний пункт до військової частини за власною волею. З моменту, коли вона написала рапорт чи заяву про входження до підрозділу, така людина перестає бути добровольцем і стає військовослужбовцем, нацгвардійцем і так далі. Люди не завжди проживають там, де прописані. Доброволець може бути зі Львова, але мешкати у Дніпрі. Де війна його застала, там він добровільно іде на збірний пункт, бо це його конституційний обов'язок.
Що влада може зробити для покращення життя добровольців?
Дуже важливо облікувати людей, які загинули. До сих пір немає повного списку людей, які загинули на Майдані. Це не Небесна Сотня, там декілька сотень загиблих. Але влада це замовчує. Я також знаю про іншу кількість людей, які загинули на фронті. Обліковано тільки тих загиблих, які входили до офіційних військових формувань. А хто підраховував вбитих на війні членів Правого сектора, УНА-УНСО, Карпатської Січі та інших? Поранені воїни, а також сім’ї загиблих стикаються з проблемами під час отримання одноразової допомоги. Тут потрібно проводити роботу і виявляти такі випадки.
Яка ваша думка щодо резонансної справи Івана Бубенчика - майданівця, якого звинувачують у вбивстві “беркутівців”?
Свою думку я виклав одразу ж на Фейсбуці. Коли Юрій Луценко ставав на посаду генерального прокурора, він сказав вислів одного з наших предків: “Головне, в ході розслідування не вийти самим на себе”. Так, Бубенчик був у Самообороні Євромайдану. Командиром цієї сотні був Андрій Парубій. Юрій Луценко якраз ввечері перед розстрілами сказав, що зі Львова привезуть зброю. Іван Бубенчик підтвердив, що Луценко привіз йому зброю, а потім Пашинський (Сергій, нардеп - ред.) цю зброю звідти вивозив. Всі ці особи мають відповідати, тому що вони були командирами і начальниками. Зразу ж після того, як Івану Бубенчику висунули підозру, таку ж підозру повинні були висунути Парубію, генпрокурору і голові Комітету з питань національної безпеки та оборони.
А як щодо Надії Савченко?
Надію Савченко я знаю особисто, вона у мене служила. Надія Савченко в батальйоні і Надія Савченко в політиці - це дві різні людини. Але синдром Надії Савченко, який фактично є зараз, це те терпіння у людей, яке може вибухнути. Надій Савченко серед нас є багато. Люди, особливо ті, хто пройшов війну, збираються в тісному колі і щовечора розповідають, як би зірвали купол Верховної Ради. Я чую це кожного дня. Прийде пора, коли Надій Савченко будуть десятки, сотні, тисячі. Саме цього я не хочу, бо країна може вибухнути в міжусобній війні. Ця влада готує підрозділи, які будуть її захищати. Так, Нацгвардія і армія не піде, вони пам’ятають 2013-2014 роки і цього не повторять. Але є найманці, є підрозділи, зроблені для протистояння тим силам, які захочуть демократичних змін. Можуть розпочатись процеси, коли проливатиметься кров. А я цього дуже не хочу. Достатньо крові ми вже пролили там, на фронті, втратили дуже багато активних людей, які були готові змінювати країну.
Окрім добровольців, є в Україні справжні опоненти влади чи це радше штучна підконтрольна опозиція?
Зараз у нас є швидше підконтрольна опозиція. Майже при кожному органі державного управління створені штучні наглядові ради від громади, які допомагають чинній владі грабувати бюджет і розкрадати державне майно. Щодо реальних протестних сил, то я спеціально започаткував тур. Планую об’їхати з однодумцями Україну, всі регіони і налагодити контакти та скоординувати зусилля із тими людьми, які були на Майдані. Хочу зустрітись із тими, хто готовий об’єднатись для захисту Конституції України, прав і свобод громадян.
Розкажіть детальніше про цю ініціативу і про Комітет захисту Конституції.
Робота Комітету захисту Конституції стартує зі столиці Західної України, з того міста, де було і є багато знакових людей. Хочу поговорити із мешканцями Львова, з тією прогресивною частиною суспільства, яка прагне змін в країні. Хочу почути про випадки порушення Конституції України. Майже у всіх обласних центрах країни у мене є громадські приймальні. Дуже багато звернень від людей стосуються порушення їхніх конституційних прав. Тому я хочу вислухати громадян і зробити свої висновки. Так буде по всій Україні.
Я приїхав поспілкуватись із людьми з різних таборів, оскільки важлива думка кожного громадянина України. Народ повинен об’єднатись в боротьбі проти узурпованої влади і закінчити Революцію Гідності, розпочату ще у 2013 році. Ми повинні відстояти свою територіальну цілісність і повернути окуповані території. Зараз дуже багато активних та прогресивних людей виїжджають закордон. За цієї влади у нас збільшилась смертність – зараз вона переважає народжуваність. Ми є вимираючою нацією і це все результати тих псевдореформ, які проводить діюча верхівка.
Чому ви вважаєте, що Конституції України щось загрожує?
Зараз триває повне знищення Конституції. Є такий народний депутат Іван Вінник. Він заявив, що влада готує паралельну конституцію. Тобто це публічна заява. І вони це справді роблять. Створюють паралельне до існуючого законодавство і по ньому фактично живуть, заганяючи туди суспільство.
Згідно з нашою Конституцією, в умовах війни ми не маємо права вносити такі зміни. Спочатку потрібно закінчити війну. Крім того агресора, який стукає нам у двері, наші закордонні друзі і партнери, надаючи допомогу, заходять до нас в економіку. Крім того, що президент узурповує владу, вони узурповують фактично всі економічні процеси. Ми це бачимо. В “Укроборонпромі” з’явився представник США, в “Нафтогазі”, “Укрзалізниці” з’явились представники інших країн. Можливо вони і хороші радники, але коли вони починають втручатись в економіку, отримуючи величезні гонорари і грабуючи бюджет, чому їх відпускають? Чому у нас немає відповідальності чиновників? Фактично, кожен, прийшовши на посаду, має потім її здати. Різницю між тим, коли він прийшов і пішов, повинен сплатити. А якщо не платить, то сідає в тюрму. А так, награбував і спокійно, з валізами, заповненими доларами, його випускають з країни. Це ж неправильно.
До чого може призвести нехтування незадоволенням громадськості і чи може бути новий Майдан?
Я можу почати цю відповідь з вірша, оскільки сам їх трішки пишу.
Приснився сон, як ллється кров
На пагорбах столиці,
Як б’ють міністрів і нардепів
Жінки загиблих - прямо по пиці.
Десь розстріли ідуть на стадіоні
За хабарі і оборудки помільйонні,
Народ повстав - твориться правосуддя,
Хто встиг - утік, а решту добивають,
Комусь дві кулі у вісок,
А інші на стовпах конають.
Не хочу я, щоб мій народ
Постигла участь катів,
Але потрібно відлучить
Від влади всіх магнатів.
Та пружина, яка стискається у народу, її закручують гайкою. Але може зірватися різьба і буде такий вибух, що в країні почнеться хаос. Я не хочу, щоб це сталось. Щоб не пішло, як колись у нас була отаманщина. Щоб Україна застрягла у міжусобицях. Я хочу, щоб все пройшло за демократичними цінностями, щоб ця влада пішла сама.
Народ може зініціювати референдум, тому що ні уряд, ні парламент, ні президент самовільно не підуть. Вони будуть чіплятись за владу ще міцніше, ніж це робив Янукович. Народ має сказати своє слово - або референдумом, або імпічментом. Розпочати процедуру, пройти всі інстанції. А не ходити, розказувати, шантажувати і за це отримувати дивіденди від правлячої верхівки. Багато з тих, хто показує себе зараз опозицією до президента, домовляється з ним і відходять в сторону. Якщо взявся за щось, то іди і зроби. Потрібно мати стержень, щоб пройти цей шлях, не здатися, а дійти до кінця. Я робив це на Сході, не здався і не дав росіянам дійти фактично до Харкова. Думаю, що я буду одним із тих, хто вестиме боротьбу і йтиме до кінця
