Перше і унікальне історичне дослідження про вірменську громаду Львова, яка охоплює період другої половини ХІІІ ст. до 40-х років ХХ ст. презентували в рамках Львівського форуму видавців 15 вересня у Львові.
Автори книжки Богдан Левик та Тігран Арутюнов проводили дослідження про вірмен на основі архівних документів Служби безпеки України близько чотирьох років. Авторам вдалось віднайти архівні кримінальні справи у відношенні вірмен знаних і незнаних в період 1939-1946 рр. в архівах Львова та Києва. Автори охопили основні аспекти вірменської історії через призму особистостей Вірменської католицької церкви, вірменських національних комітетів, вірменських військових легіонів, знаних вірмен міста, а також через фотокопії автентичних архівних документів, фотографій та особистих вражень, отриманих при безпосередньому відвідуванні вірменських місць
Як виникла ідея написання книги розповідає пан Тігран..
Ми часто зустрічались із Богданом Левиком, співавтором книги за кавою, мені цікаво послухати його як історика, він розповів мені факти про вірмен, яких я не знав. Щоразу він мені розповідав про нові цікаві факти із життя вірмен у Львові. Так виникла ідея написання спочатку кілька статтей, які хотіли опублікувати у фахових журналах, але матеріалу назбиралось стільки, що вирішили написати документальну книгу.
Насправді українська і вірменська історія дуже цікаві і подібні, я навіть можу провести паралелі: українці і вірмени завжди мати незалежну державу. Як українці, так і вірмени, поділилися на три табори. Зокрема, перші свято вірили, що Радянський Союз – це їх батьківщина, і що не треба зберегти, цю батьківщину . Інші ж пов'язували майбутнє України з німцями. А третя ланка була, напевно, найпатріотичніша та найвідданіша, яка не вірили ні росіянам, ні німцям. Це люди, які вступали в УПА, які воювали і проти росіян, і проти німців. Вони розуміли, що Україні достатньо своїх сил, щоб бути незалежною. Так і у вірмен було. Були дашнаки, які боролися зі всіма: з турками, з росіянами. А німці були тим інструментом, який міг дати їм досягнення цієї мрії відновити свою державу.
Книга, яка розрахована на читача, що цікавиться своїм місто, це не обов’язково повинні бути етнічні вірмени, чи туристи нашого міста, це розраховано на кожного, кому цікава історія м. Львова. Ми відкрили одну із 1000 історій, а хочемо відкрити всі, щоб кожна нація мала бажання дослідити свій народ у м. Львові.
Основні моменти книги привідкриває нам пан Богдан…
Книга охоплює 5 розділів, і влучно обрана назва відповідає змісту книги. Перший і другий розділи це огляд наукової історіографії про вірмен, посилаючись на роботи Львівських професорів істориків Ярослава Дашкевича та Івана Крип’якевича та їх учнів, Мирона Капраля, Ірини Гаюк, показуємо період автори книги показують період від середини XIII ст. зупиняючись на княжому періоді, польському королівстві, акцентуючи увагу на тому, що вірмени завжди концентрувались навколо своєї церкви, яка в історії Галичини мала і продовжує мати дві свої форми : Вірменська Апостольська (Григоріанська) і Вірменська католицька церква. Вірмени в 1356р. отримали окремі привілеї на своє національне самоврядування та судочинство від польського короля Казимира ІІІ.
Навколо церкви вірмени згуртували активне громадське життя. Тут була початкова школа для хлопчиків, шпиталь, побожний банк Mons Pius, який кредитував незаможних. Продовжуючи огляд історіографії ми подаємо відомі вірменські прізвища і короткі біограми знатних вірмен нашого Леополісу. Окремо заслуговує на увагу Юліан-Октавіан Захаревич, знаний архітектор, який по лінії батька був теж вірменином. Та його син Альфред Захаревич, які фактично забудували австро-угорський Львів. Закінчуємо огляд знаними вірменами художниками, картини яких до сих пір зберігаються у нашому Палаці Мистецтв. 3, 4 ,5 розділи виключно дослідницькі і базуються на архівних матеріалах Служби безпеки України. Йдеться про ліквідацію Вірменської католицької церкви у Львові НКДБ 1945-46рр. і про жахливу долю керівників цієї церкви, останнього львівського архієпископа Діонізія (Романа) Каєтановича, його племінника вікарія названої церкви Казимира Ромашкана, каноніку капітули Вірменської католицької церкви, Віктора Квапінського, та диякона монаху Станіславу Дроботу. Всі вони були заарештовані і понесли несправедливу кару, за свій релігійний світогляд.
Четвертий розділ присвячений трьом розстріляним вірменам, які мали безпосереднє відношення до організації та фінансування польської підпільної антирадянської організації «Союз збройної боротьби» в 1939-1940рр.
П’ятий розділ дає відповіді на запитання, що таке Вірменські національні комітети та Вірменські військові легіони, де не тільки розкривається їх суть, але й через долю знаменитих генерала Дро і маловідомих легіонерів Манушакяна, Григоряна Вагаршака, членів національного комітету Назаряна, Донігевича, Гаспарян показує бажання вірмен мати свою незалежну державу.
Про вірмен із запалом розповідає Тігран Арутюнов.
Вірмени, де б вони не оселялись, вони завжди хотіли збудувати дві речі: Церкву і національне самоврядування. І коли вони обирали місто, чи державу, завжди намагались максимально асимілюватись для полегшення свого перебування та сплати податків, відігравали дуже важливу роль в цій державі і в цьому місті. Я розповім, як з’явилась Вірменська католицька церква, а Вірменьска апостольська церква відійшла. З другої половини XIII століття вірмени намагались зберегти свої національні традиції та автентичність, разом з тим вони змушені приймати закони і традиції держави перебування. Вірмени не могли існувати поза державою. В іншому випадку вони перебували у статусі постійного емігранта. І в 1630р. вірмени прийняли унію від Римо-католицької церкви, в такий спосіб Ватикан захистив вірмен від полонізації та окатоличення. Таким чином у Львові з’явилась Вірменська католицька церква, яка поширила свій вплив на всю Галичину. Про це детально прочитає читач у книзі.
Як думаєте, чому про вірмен так мало говорять і мало що знають з їхньої історії, зокрема і у Львові?
По-перше, у польському переписі навіть євреї йшли окремо. Їх записували іудеями. У них не було етнічного поділу, а лише за віросповіданням. Українців, наприклад, записували як греко-католиків. Оскільки вірмени були громадянами Польщі, то записували їх поляками, їх віру не ідентифікували. Однак деколи були і змішані сім’ї – тоді записували греко-католиками також.
Що таке «вірменьске золото» Mons Pius про яке йдеться у книзі?
1 вересня 1939р. почалась II світова війна, наприкінці вересня Польська держава перестала існувати. більшість польських банків намагались втекти з території Польщі, забравши свої кошти та дорогоцінності. Вивозили закордон, як правило в Румунію і Угорщину, які на той час були союзниками Німеччини. Керівники Познанського заставного банку Mons Pius зробили помилку перевізши все золото у Львів, розмістивши його у міській Ратуші. 22 вересня Львів був окупований Червоною армією, представники банку вирішили вивести золото з Ратуші і розділити його на дві частини, 5 ящиків віддали на збереження в Домініканський собор, а решту Вірменській католицькій церкві.
У жовтні 1939р. у Львові почала діяти польська підпільна антирадянська організація «Союз збройної боротьби» (СЗБ), де в керівній ланці були два етнічні вірменина Зигизмунд Хржанстовський і Адам Богданович. Знаючи про заховане золото, вони звернулись до пріора Домініканського собору Чеслава Каняки, теж етнічного вірменина про видачу золота для фінансування польського підпілля. Всі троє були розстріляні НКВД. Досить детально відповіді на ці запитання Ви знайдете в книзі.
Пане Богдане які враження від дослідження історії життя вірмен. Що було найважче, а що несподіваним?
Найважче аналізувати нелюдські приниження, які довелось пережити вірменським представникам церкви в застінках НКВС, а також перебування в самій розстрільній кімнаті, де залишили своє життя 14 керівників польського підпілля, і серед них вже згадані вірмени.
А несподіваних фактів було кілька: те, що саме два вірменина Зигизмунд Хржанстовський і Адам Богданович були в керівній ланці польської підпільної антирадянської організації. Другим таким фактом було, те що доля настоятеля Домініканського собору і монастиря отця Чеслава Каняки, відомого бібліознавця тепер має логічне завершення для вірменської і домініканської спільноти. І третій факт, доля другої половини «вірменського золота» Познанськго заставного банку Mons Pius отримало теж логічну відповідь, бо інша половина золота захована у Вірменському соборі, досі залишається загадкою.
Які очікування від книги пане Тігран?
Ми відкриваємо історію Львова, через призму досі невідомих історичних фактів. Історія нашого міста може поборотись з історіями інших міст Європи. Львів завжди був поліетнічний, тут жили вірмени, греки, німці, італійці, татари, поляки, караїми, росіяни та ін. і утворилась своєрідна субкультура - Львів’яни. Як результат ми отримали місто з надзвичайно цікавою історією, яку потрібно досліджувати і пишатись нею. Ми відкриваємо одну із 1000 історій, а хочемо відкрити всі, щоб кожна нація мала бажання дослідити свою історію в цьому місті.
Де і як її можна придбати?
90% книги вже замовлено, залишилось 100 примірників які будемо презентувати на форумі видавців, також книжку можна замовити у нас на сайті www.virmeny.lviv.ua. Ми не сподівались, що книга так швидко розійдеться, ще до її презентації. Очевидно, що досі невідомий історичний фактаж зацікавив велике коло читачів і ми правильно вибрали напрям.
На кого розрахована книга?
Книжка розрахована для поціновувачів історії Львова, самих львівських вірмен, а також любителів історичних фактів досі невідомих, наприкладі «вірменського золота»
У книзі читач може ознайомитись із правдивою історією появи «вірменського золота» у Львові, а також його подальшою долею в підземеллях Домініканського монастиря.
І на останок, запитання інтрига чому на обкладинці із розірваного граната видніється Домініканський собор, а не Вірменський?
Гранат символізує за нашою концепцією «вірменське золото», а решту читач дізнається прочитавши книгу. Ми залишаємо інтригу для читача.
До теми 9 незаперечних фактів про книгу:
1.Книга несе історичний фактаж, досі не відомий, це публікація відбувається вперше. В цьому полягає її новизна і значимість.
2. Розкрито таємницю зникнення пріора Домініканського собору, знаного біблізнавця отця Чеслава Каняки, етнічного вірменина, розстріляного в Кіровограді за допомогу польському антирадянському підпіллю 1939-1940 рр.
3. Описана трагічна доля двох з 14 розстріляних керівників польської військово-політичної організації «Союз збройної боротьби» інженера Хржонстовського З. і каноніка Вірменської католицької церкви отця Адама Богдановича.
4. Вперше описано перебування у Львові вірменського національного героя генерала Дро (Канаян Драстамат Мартиросович), полковника Абверу, керівника вірменських розвідувальних шкіл.
5. На основі архівних документів Служби безпеки України проаналізовано причини і хід ліквідації Вірменської католицької церкви органами НКДБ.
6. Наведено беззаперечні факти рятування євреїв в роки Другої світової війни у Львові з боку ВКЦ та вірмен.
7. Розкрита таємниця «вірменського золота», яке прибуло у Львів у вересні 1939 р. та його подальша доля.
8. Показано процес організації і діяльності двох вірменських легіонів, які дислокувались у Львові.
9. Детально охарактеризовано діяльність трьох вірменських комітетів, які надавали посильну допомогу львівським вірменам під час нацистської окупації.
