Її називали чи не найбільш одіозним політиком в складі Партії регіонів. Без її участі не відбувався практично жоден політичний ефір в Україні впродовж останніх «регіонівських» років. Однак один з найпомітніших спікерів навесні зникла із українського інформаційного простору, лише зрідка нагадуючи про себе чутками про виступи на російському телебаченні.
Напередодні сумної річниці ухвалення «законів 16 січня» «Гал-інфо» дослідив, як пройшов рік одного з найбільш балакучих представників режиму Януковича, чим займалась колишня «регіоналка» і як активно нею цікавилися спецслужби.
(Продовження теми Люстрація, що не відбулася, або Як провели рік депутати, що проголосували за «диктаторські закони» 16 січня).
Початок року дав підстави вважати, що депутат стане одним з основних об’єктів для санкцій – зокрема, й міжнародних – адже починалося все динамічно. Вже за кілька днів після скоєння перших злочинів на Майдані Мирослава Гонгадзе повідомила на своїй сторінці в фейсбуці, що Олені Бондаренко та її колезі Володимиру Олійнику (автору двох законопроектів, ухвалених 16 січня) заборонено в’їзд до США. В Україні очікували подальшого поглиблення обмежувальних заходів щодо політика. Втім, навіть ця інформація не підтвердилася.
На початку лютого у складі української делегації політик безперешкодно потрапила до Сполучених Штатів, де взяла участь у «Сніданку з Обамою». Дехто спробував пояснити колізію тим, що вона змогла в’їхати за дипломатичною візою, в той час як її персональну візу скасовано, але остаточної ясності в цьому питанні так і не вдалось досягнути.
Усі дальші санкції, в тому числі й персональні, проваджувані урядом США, Олени Бондаренко, наскільки відомо, не стосувались.
Чаювання у слідчому відділку
Не зазнала відчутного тиску чи утисків Бондаренко і в Україні.
Попри те, що одразу по Революції вона скаржилась на переслідування за інакомислення, ледве чи можна вважати це слово доречним. Несприйняття точки зору – можливо, але переслідування – це надто голосно. Зрештою, щонайкраще про це свідчить факт, що один із найбільш помітніших представників режиму відбулась впродовж року лише чотирма беззмістовними допитами в слідчих органах. Втім, враховуючи «ефективність» і «швидкість» роботи прокуратури, дивуватися цьому не випадає.
Про свої допити (чи то пак чаювання) у слідчих органах Бондаренко повідомила на сторінці в фейсбуці 21 жовтня. Із її слів випливало, що це був вже четвертий упродовж року візит до прокуратури. Утім, жоден із них не вирізнявся змістовністю, ані серйозністю.
«Сьогодні – четвертий допит цього року. Всі чотири – з різних карних справ. Всі – всуціль політична маячня. Слідчі то регочуть, то ховають очі, то чай – як вибачення – пропонують. Соромно їм за начальничків», – написала Бондаренко.
У самій прокуратурі відмовились уточнити, з якого саме питання допитувалась політик, пославшись на таємницю слідства. В кожному разі, ображеною й пригнобленою Бондаренко упродовж року точно не почувалась. Радше вільною – як у діях, так і в висловлюваннях.
Втім, замовкнути Бондаренко таки просили.
«Shut the fuck up»
Бенджамін Біддер, кореспондент німецького видання «Der Spiegel», взяв у політика інтерв’ю в самий розпал подій на Майдані – вранці 20 лютого. Того ж дня пополудні інтерв’ю вийшло друком в Німеччині, привернувши увагу передусім винесеною у заголовок оцінкою дій силових органів, яку висловила український політик. На її думку, міліція мала бути рішучішою, адже діяла «недостатньою мірою жорстко» («DiePolizeigehtnichthartgenugvor»).
П’ять днів по тому депутат спробувала спростувати свої слова. Втім, у публічному листі-відповіді Бенджамін Біддер розвіяв всі сумніви щодо позиції Бондаренко.
«Я хочу нагадати, що 20 лютого, коли я сидів у вашому «Джипі», цих проблем не виникало. Ми спілкувалися біля години, і ви сказали, що, на вашу думку, міліція в Києві діє «недостатньо жорстко». 6 чи 7 протестуючих були вбиті за день до цього, тому я перепитав вас кілька разів. Ви підтвердили вашу думку. З нами у машині був ваш помічник, який, до речі, дуже хвалив мою російську. Я роблю помилки – так само, коли спілкуюсь англійською, але ми розуміли одне одного доволі добре.
Коли я показав опубліковане інтерв’ю вашому помічнику, він сказав: «ОК». Усе було «ОК» до того моменту, поки революція не змила ваших партійних босів, а бійці на зразок вас побігли до нової парламентської більшості у пошуках комфортного місця. Я працював у Росії та СНД більше 12 років, отже, я розумію, у якій важкій ситуації ви опинилися», – написав Біддер. І закінчив словами:
«Я дійсно боюся, що ми могли не зрозуміти одне одного. Отже, я пишу англійською: «Shut the fuck up».
Янукович – легітимний президент
Бенджамін помилився – до утвореної після Революції Гідності більшості депутат прогнозовано не пішла. 27 лютого вона написала на своїй сторінці в ВКонтакте, що тримається думки про незаконне усунення Януковича і вважає його легітимним.
На початку весни Бондаренко старалася й далі провадити звичну для себе – проросійську – політику й запам’яталася зверненням до голови Донецької ОДА Сергія Тарути, в якому від іменіочолюваної нею ж Асоціації правовласників і постачальників контенту виступала проти припинення ретрансляції російських телеканалів на території України.
Очевидно, що у цей час залишки Партії Регіонів прагнули міцно отаборитися на Донбасі, аби згодом здійснити реванш на всеукраїнському рівні. 22 березня по завершенню з’їзду обласної організації партії Бондаренко розповіла про підготовку до виборів і готовність перемагати.
«На конференції говорили про те, що Партія регіонів має готуватися до майбутніх виборчих баталій, де повинна здобути перемогу, адже сьогодні у всіх такий настрій, що наступні вибори обов'язково повинні бути за нами», – сказала політик.
Втім, уже в квітні, внаслідок російського вторгнення й втрати «регіоналами» значної частини свого «залізного» електорату, Партія регіонів зазнала остаточної маргіналізації на українському політичному полі. Значно рідшою гостею українського інформаційного поля стала й депутат Бондаренко, про яку всі невдовзі забули. Втім, без уваги вона не залишилась.
Завсідниця російських телеканалів
Зникнувшиз українських телеканалів, Бондаренко знайшла себе на російських. Говіркий політик з проросійською риторикою стала бажаним гостем у Росії. Упродовж літа вона взяла участь у кількох передачах, як-от «Список Норкина» на каналі НТВ, «Специальный корреспондент» на каналі «Россия 1», врешті, стала завсідницею«Воскресного вечера с Владимиром Соловьёвым», який відвідалащонайменше тричі.
На кожному з ефірів Бондаренко в один голос з Царьовим, Затуліним, Жириновським, Зюгановим та іншими одіозними спікерами критикувала українську політику, вправлялась у підміні понять та маніпулювала фактами.
Зокрема, за тиждень до Дня Незалежності України в ефірі «Воскресного вечера с Владимиром Соловьёвым»вона висловила побоювання, що «єдиної України вже ніколи не буде», оскільки «Україна не вважає Донбас своєю частиною».
Прикметною можна вважати реакцію політика на ремствування Костянтина Затуліна, який (в ефірі російського телебачення) поскаржився на перебої з водопостачанням у Севастополі. Замість того, аби нагадати депутату Державної Думи, що російським телеглядачам, очевидно, було б цікавіше почути про стан ЖКГ у Росії (чи вона вже вважає півострів російським?), Бондаренко поділилася своєрідним баченням витоків війни на Донбасі.
«Хочу принагідно подякувати меру Донецька. В Донецьку все було чудесно і прекрасно до того моменту, поки туди не прийшла українська армія», – сказала депутат.
Крім того, піддаючи критиці АТО, політикзакликала брати приклад з Росії, котра, на її думку, вміє успішно боротися з терористами.
«Я не можууявити, що, наприклад, російський спецназ при звільненні «Норд-Оста»чинить у такий спосіб, не ведучи переговорів, не стараючись звідти витягнути заручників. Я не уявляю, як російський спецназ міг би проводитибесланську операцію, попередньо не домовившись про те, щоб створити коридор для виведення дітей», – заявила Бондаренко.
Із політики – в медіа
Здається, що на початку осені Олена Бондаренко ще перебувала у роздумах щодо того, чи брати участь у дострокових парламентських виборах. Остаточне рішення було прийняте, вочевидь, 13 вересня. Попри гарантоване місце у прохідній частині «Опозиційного блоку», депутат вирішила тимчасово піти із політики.
Можливо, певний вплив на це рішення справив випадок, який стався 2 вересня під час засідання Верховної Ради. Коли Бондаренко вкотре заговорила про злочини української армії, Олександр Турчинов попросив вимкнути мікрофон і не дав їй договорити. Певно, забувши про те, як системно ґвалтувала парламент її рідна фракція, Бондаренко була щиро обурена тим, як із нею повелися. Утім, вчасно збагнула, що глуха опозиція, у якій, очевидно, сидітиме «Опозиційний блок» впродовж цілої каденції, – то таки задоволення для невиправних романтиків.
«Мій номер в проекті списку – 8. Але я прийняла рішення бойкотувати ці «вибори» без вибору. Зараз час або закінчених романтиків, або кінчених негідників. Прагматики заговорять пізніше. Прийшов час займатися іншими проектами. В тому числі й неполітичними. Хто зі мною?:)», – заінтригувала читачів Бондаренко на своїй сторінці в фейсбуці.
Інтрига розтанула 22 вересня, коли на сайті «Українського медіа-холдингу» (УМХ) з’явилося повідомлення щодо призначення Бондаренко головою Наглядовою ради компанії.
Нагадаємо, що УМХ – це один із найбільших медіа-холдингів в Україні, до портфелю якого входить низка відомих брендів, як-от: Forbes, Vogue, Кореспондент, Теленеделя, i.ua, bigmir.net, football.ua, Ретро FM, Наше радио, EuropaPlus, Авторадио, Аргументи и Факты, Комсомольская правда та інші.
У 2013 році власником УМХ став олігарх Сергій Курченко, після чого риторика перелічених видань стала відчутно більш проросійською та провладною (мається на увазі підтримка режиму Януковича).
Призначення Бондаренко спричинило шквал критики на адресу медіа-холдингу та його керівного складу.
«…мені далеко не байдуже, чим саме годує українців величезний медійний спрут, що належить людині, яка вкрала у нашої країни мільярди та офіційно оголошена Генпрокуратурою в розшук. Надто коли врахувати, що наглядовою радою цього спрута керує сумновідома своїми українофобськими поглядами Олена Бондаренко (до речі, сьогодні стало відомо, що гендиректором видавничого дому УМХ призначений соратник Бондаренко, депутат-регіонал Луганської облради Герман Кудинов), а ключові топ-менеджерські посади розподілені між громадянами Російської Федерації, з якою (ще раз нагадую) Україна де-факто перебуває у стані війни.
Зокрема, гендиректором УМХ є громадянин РФ Олександр Страхов. Його безпосередній куратор, Юрій Ровенський, який очолює керівну компанію «ВЕТЭК-Медиа», що була створена спеціально для розвитку медіанапрямку бізнесу нафтогазової Східноєвропейської паливно-енергетичної компанії, одним з активів яких є УМХ, ще в травні одержав статус персони нон-грата в Україні.
Радіогрупою УМХ керує Валерія Строганова, також громадянка РФ», – написав 8 жовтня відомий блогер Сергій Іванов.
У листі-відповіді Бондаренко вдалась до підміни понять і повідомила, що в корпорації працюють євреї, українці, росіяни, молдавани, білоруси, грузини та інші. Звісна річ, що багатонаціональна організація – це чудово. Але ж блогеру йшлось аж ніяк не про те, хто працює, а про те, хто платить гроші. І, відтак, замовляє музику.
Новий день – нова сукня
Кінець року Олени Бондаренко пройшов під знаком романтики – голова наглядової ради УМХ вирішила відчути себе справжньою жінкою. Разом із кількома тисячами українок вона взяла участь у флешмобі «21 день в сукні», ініційованому українською дизайнеркою Анастасією Івановою.
«З радістю беру участь у проекті променистої Насті Іванової «21 день у сукні, життя без брюк»! – написала Бондаренко на своїй сторінці в фейсбуці і поділилася першою фотографією.
Судячи з того, що кожного наступного дня вона звітувала у фейсбуці про перебіг флешмобу у новому вбранні, кількість суконь у гардеробі давала можливість упоратися з завданням – за невеличкої допомоги сестри.
«Боюсь, що в моєму гардеробі 21 сукні немає. Сестра обіцяла допомогти, в разі чого :)», – написала Олена Бондаренко у третій день флешмобу.
Дехто може сказати, що така тритижнева серія фотозвітів не надто би пасувала людині, що трьома місяцями раніше сама слушно вказувала на недоречність фотографічних сесій в умовах війни, але то вже таке.
Резюме
Красномовним закінченням огляду може бути оцінка, яку винесла Бондаренко скандалу довкола «Інтеру».
«Моя думка з приводу цькування «Інтера». Позаяк сьогодні на моїй стрічці довелось не один раз лицезріти посилання на ТСН, роблю висновок: істерика з приводу інтерівського новорічного ефіру – замовлення від плюсів», – зазначила вона на своїй сторінці в фейсбуці 1 січня 2015 року.
Прикро, що колишній політик так дотепер і не усвідомила: не за кожною акцією у цій країні слід шукати замовника. І не кожен протест відбувається за директивою зверху. Вбачати там, де тисячі людей щиро обурені низькопробним та ідеологічно сумнівним продуктом – або там, де мільйони обурені авторитарним режимом, винятково чиєсь замовлення – це справді не розуміти країну.
Фото - Главком
