Однією із схем при банкрутстві підприємства стало створення фіктивних кредиторських вимог. Факти свідчать про те, що такі вимоги могли бути висунуті у тому числі з боку збанкрутілого «Укргазпромбанку», який заявив про грошові претензії до заводу у розмірі понад 113 млн. грн.
Якби ця схема була реалізувана, без своїх чесно зароблених зарплат лишилися б працівники підприємства, яким заборгували 26 млн. грн. Нічого не отримало б управління Пенсійного фонду в Дрогобичі та районі, заборгованість перед яким склала 3,615 млн. грн.
Замість вступу, або чому не львівські фірми хочуть банкрутитись у Львові
Львівські підприємства останнім часом банкрутують одне за одним. На ряду з цим у Львові все частіше стають банкрутами не львівські підприємства. Ідеться про фірми з різних куточків України: чернівецькі, київські, чернігівські, херсонські…. До Львова вони перебираються, обвішані боргами на десятки, сотні мільйонів гривень. «Нашу» прописку отримують зазвичай незадовго до розгляду справи в суді. Для реєстрації, як правило, використовують декілька постійних адрес.
Що криється за такими «подорожами», перереєстраціями? Чому справи про такі банкрутства дуже часто потрапляють на розгляд до однієї та тієї ж судді Господарського суду Львівської області – Лідії Чорній? Чому в цих справа дуже часто фігурує один і той же самий арбітражний керуючий?
Грунтовні відповіді на ці питання «Гал-інфо» надасть в окремій публікації. Наразі діяльність судді Лідії Чорній нас цікавить виключно у зв’язку зі справою про банкрутство ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», розглядом якої вона займалася з травня 2015 року.
Як обирався «не зацікавлений у справі» арбітражний керуючий
Розпорядником майна у даній справі суд призначив арбітражного керуючого Романа Кмиту. Хоча спочатку автоматизована система, яку застосував суд, визначила іншого «спеціаліста з банкутства».
Однак, як зазначено в ухвалі суду від 17.06.2015 року, даний фахівець попросив суд відхилити його кандидатуру як розпорядника майна автокранового заводу у зв’язку з тим (цитую дослівно), «що свого часу підприємство-боржника мало ділові стосунки з матір’ю а/к, яке вона, як керівник очолювала»…
Суддя Лідія Чорній цю заяву задовольнила, пославшись на норму Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі, «які є заінтересованими у цій справі».
Опісля (дана інформація також міститься в ухвалі) через канцелярію суду надійшли заяви арбітражних керуючих Романа Кмити і Максима Сиволобова, які надали згоду на призначення розпорядниками майна ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів».
Після їх розгляду суд зробив вибір на користь Кмити, з огляду на те, що даний арбітражний керуючий належить до Львівського апеляційного округу («на противагу» Сиволобову, офіс якого знаходиться в Києві).
Найбільш цікавим у всьому цьому є те, що «за дивним збігом обставин» адреса офісу Романа Кмити (м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 161-Б). збігається з адресою офісу іншого арбітражного керуючого - Мар’яна Чорнія, який є чоловіком судді Лідії Чорній. Окрім цього, за цією адресою знаходиться ПП «Юридична фірма «Орієнтир», власником якого є Мар’ян Чорній.
Працівникам заводу «погасити» запрлату планували на папері
Справа про банкрутство Дрогобицького автокранового заводу суд порушив за заявою ТзОВ «Укравтокомплект ЛТД», кредиторські вимоги якого було визначено в сумі 1,522 млн. грн.
Загалом реєстр вимог кредиторів автокранового заводу суд затвердив на загальну суму 375,956 млн. грн. (з який 250,638 млн. грн. – вимоги, забезпечені заставою майна боржника). Йдеться про заборгованість перед трьома банками: «ВТВ Банк» (сума вимог понад 134 млн. грн.), «Укргазпромбанк» (понад 113 млн. грн.) і «Всеукраїнський банк розвитку» (понад 3 млн. грн.). І все це за обставини, коли розмір активів боржника (практично усі з яких перебувають в заставі) було оцінено на суму понад 170 млн. грн.
Чи могли при таких «розкладах» розраховувати на задоволення свої кредиторських вимог працівники підприємства? Розраховувати, звичайно,могли, однак ці сподівання були марними. «Банкротним» законом передбачено, що кошти, отримані від продажу майна боржника, у першу спрямовуються на задоволення вимог «щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута». Разом з тим у цьому ж законі зазначено, що «погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку».
З огляду на ці реалії, активів банкрота не вистачило б навіть на задоволення грошових претензій з боку банків. Щодо заборгованості з зарплати, яка за період перебування заводу в процесі санації зросла з 21 до 26 млн. грн. (і погашення якої виконавчою службою не проводилося у зв’язку з наявністю лише заставного майна), то її очевидно планували «погасити» лише на папері. При ухваленні судом рішення про ліквідацію підприємства дана заборгованість вважалася б погашеною.
Що криється за кредиторськими вимогами «Укргазпромбанку»
Заяву від кредитора ПАТ «Укргазпромбанк» про грошові вимоги до автокранового заводу у розмірі понад 113 млн. грн. суддя Лідія Чорній задовольнила ухвалою від 17.08.2015 року. Хоча така заява мала б подаватись Уповноваженою особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Укргазпромбанку», якою визначено Євгена Ожго. Оскільки ідеться про збанкрутілу фінуустанову, що перебуває в стадії ліквідації.
В ухвалі суду вказано, що заборгованість виникла на підставі укладених в 2009 році між підприємством та банком двох договорів банківських кредитів. За одним з них банком надано боржнику частками в рамках кредитної лінії мультивалютний кредит на загальну суму 1,390 млн. доларів США та 18,113 млн. грн. Згідно умов другого договору, боржнику було надано кредит на 600 тис. доларів США та 2,520 млн. євро. В якості забезпечення виконання зобов’язань по кредитних договорах між банком та боржником в 2011 році було укладено три іпотечних договори.
Яке саме нерухоме майно боржник передав в іпотеку банку – невідомо (в ухвалі суду такі відомості не викладено). Однак найбільше дивує інше: з даної ухвали зовсім не зрозуміли яким чином, на підставі яких документів суддя здійснювала перевірку обґрунтованості вимог заявника.
Щоб хоч якось прояснити цю ситуацію, автором цих рядків було скеровано ряд запитів на отримання публічної інформації на адресу Господарського суду Львівської області та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Головне прохання, що було викладено у даних запитах, стосувалося надання інформації про наявність судових рішень, які підтверджують грошові вимоги ПАТ «Укргазпромбанк» до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». Також я просив надати інформацію про нерухоме майно, яке було передано в іпотеку банку підприємством-боржником.
З суду надійшла відмовна відповідь, яка аргументувалась тим, що справу про банкрутство автокранового заводу витребувано Вищим господарським судом України. Такої ж категорії відповідь надав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у ній, зокрема, повідомлялось, що інформація про майно, яке було передано в іпотеку банку підприємством-боржником, є «банківською таємницею».
В ході подальшого журналістського розслідування вдалося з’ясувати наступне. В 2014 році ПАТ «Укргазпромбанк» права вимоги за договорами банківських кредитів (згідно ії якими було надано кредити автокрановому заводу) та іпотечними договорами (що були укладені в 2011 році) відступило ТзОВ «Мінатал». Дана інформація підтверджується рішеннями Господарського суду Львівської області від 12.08.2014 року (справа №914/2485/14, суддя Ділай У.І.) та від 18.08.2014 р (справа №№914/2607/14, суддя Мазовіта А.Б.).
Зазначені факти свідчать про те, що ПАТ «Укргазпромбанк» не мав підстав звертатися з заявою про грошові вимоги до автокранового заводу та що його претензії можуть бути фіктивними кредиторськими вимогами.
Перевірити ці факти повинні правоохоронні органи. Причому якомога скоріше, враховуючи, що під час банкрутства заводу автомобільних кранів стали відомі інші подібні факти про створення фіктивних кредиторських вимог.
Про «липових» кредиторів, яких вивели на чисту воду
Відомо, зокрема, що до реєстр кредиторів автокранового заводу було незаконно включено кіпрську компанію Lerenato Traiding Limited, яка заявила грошові вимоги в розмірі 23,222 млн. грн. та яка, згідно із записами в офіційному реєстрі компаній Кіпру, є ліквідованою.
Цей факт, який би мали виявити суддя чи арбітражний керуючий, був встановлений одним з кредиторів. Після того як він повідомив про цей факт суду, суддя Лідія Чорній винесла рішення «в частині кредиторських вимог Компанії Lerenato Traiding Limited в розмірі 23 222 940,09 грн. провадження у справі припинити».
Ще більш показовим є те, що під час розгляду у суді справи про банкрутство автокранового заводу, стало відомо про безпідставність кредиторських вимог з боку ТзОВ «Укравтокомплект ЛТД», за заявою якого дану справу було порушено. Оскільки, як з’ясувалося, права на грошові вимоги «Укравтокомплект ЛТД» до заводу на суму 1,522 млн. грн. в 2015 році були відступлені іншій юридичній особі. Тобто вимальовується така ж сама схема, як у ситуації з грошовими вимогами «Укразпромабанком», права на яких теж були відступлені.
Взявши до уваги той факт, що в ТзОВ «Укравтокомплект ЛТД» були відсутні будь-які майнові вимоги до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», Львівський апеляційний господарський суд виніс постанову від 19.09.2016 року, якою ухвалу судді Лідії Чорній щодо банкрутства автокранового заводу від 17.06.2015 року скасував. Вищий господарський суд України своїм рішенням від 09.11.2016 року постанову апеляційної інстанції залишив без змін.
Замість епілогу
Все описане вище - це лише невеликий штрих до теми: «Як через Господарський суд Львівської області «ліквідовуються» підприємства-боржники».
Більш повно розкрити дану тему «Гал-інфо» спробує в наступних публікаціях.
І ще один цікавий збіг. Відомо, що головою правління «Укргазпромбанку» наприкінці 2014 року був Ігор Грицак. Саме тоді банк фактично опинився на межі банкрутства. Сьогодні ж він працює у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб – провідним професіоналом з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків.
Віктор Корнієнко.
Фото - matiyko.io.ua
