Як виглядав Львів 500 років тому або які будівлі зображено на відомій панорамі Гогенберга ?
Доволі часто в медіа-просторі можна зустріти відому панораму міста Львова початку XVII ст., але рідко хто замислювався над тим, які ж будівлі зображені на ній і чи вони існують до цих пір? Для необізнаного читача ця панорама є сукупністю дивних споруд та невідомих веж, які водночас приховують в собі справжній вигляд давнього міста Лева.
Сама гравюра була виконана нідерландським майстром Абрагамом Гоґенберґом за малюнком італійського художника Ауреліо Пассаротті, інженера-фортифікатора короля Речі Посполитої Cигізмунда III Вази (1587–1632). Зверху гравюри зображені (зліва – направо) герб Львова (від 1526 р.), Королівства Польщі, Руського воєводства та герб папи Сикста V.
Історія останнього герба є доволі цікавою, адже він з’явився у 1586 р., коли відбулась зустріч львівського католицького архієпископа Йоанна Димитрія Соліковського з Папою Римським Сикстом V (1585–1590). Бажаючи показати свою прихильність до мешканців Львова, папа Сикст V видав грамоту, якою додав до герба Львова частину свого гербу – три горбки та зірку, пишучи з цього приводу наступне: “Висловлюю сподівання, що ви під таємничою охороною тієї зірки і горбків будете захищені й отримаєте бажану перемогу над вашими ворогами, з якими постійно боретеся”. З цього часу львів’яни використовували також і герб папи СикстаV як самостійний символ Львова.
Між зображеними гербами, у табличці, подана інформація про місто: “Leopolis Russiae Australis Urbs primaria emporium mercium Orientalium celeberrimum”, що перекладається з латині як “Львів, головне місто Південної Русі, центр торгівлі Східними товарами”. Східними називали товари, які привозили з Османської імперії та Кримського ханства: прянощі, дорогоцінне каміння, високоякісну індійську та перську холодну зброю, китайські шовки, індійські мусліни, перську парчу.
Внизу подано панораму міста із пронумерованими будівлями, про які буде йти мова далі. Скоріш за все автор змальовував Львів із пагорба, де зараз знаходиться собор святого Юра, через що місто зображене із західної сторони (з боку сучасного проспекту Свободи).
Номери від 1 до 6 – це культові споруди міста (дзвіниці, храми та ратуша), які розміщувалися в центрі міста.
Номери від 7 до 21 – оборонні споруди (вежі, барбакани та бастеї).
Почнемо з центру Львова:
1. Найвищою та найбільшою будівлею міста, яка явно вирізняється з поміж інших, є Латинський кафедральний собор (друга половина XIV ст.). Автор навмисне зобразив її найбільшою, щоб показати домінування католицизму (польського елемента) в місті. Варто підмітити, що це чи не єдина будівля, яка зберегла окремі риси середньовічного готичного стилю у своїх вітражах.
2. Вежа Корнякта (кінець XVI ст.), яка є частиною ансамблю Успенської православної церкви. Її названо в честь відомого грека Констянтина Корнякта, який був одним із найбагатших людей у місті, меценатом, захисником православ’я та фундатором цієї церкви. Архітектором будівлі був італійський митець Павло Римлянин, який збудував вежу за копією італійських дзвіниць в ренесансному стилі. До речі, це була четверта вежа Успенської церкви, адже три попередні були знищені пожежами чи ворожими нападами.
3. Міська ратуша. Не дивуйтесь, що сучасна ратуша зовсім не подібна на ту, яку зобразили на малюнку. Річ у тім, що за всю історію Львова міську ратушу аж чотири рази перебудовували, а це була її друга версія.
На цій картині зображено третю міську вежу, яка існувала з середини XVII ст. до 1826 р. Вона була наступницею тої ратуші, яка зображена на панорамі Гогенберга. Власне, сучасну ратушу збудували в 1835 р., яка в частково зміненому вигляді дійшла до сьогодення.
4. Домініканський костел (Храм Божого тіла). Річ у тім, що на панорамі зображено не сучасний костел, а його “готичного попередника”, якого розібрали у середині XVIII ст., і на місці котрого збудували вже сучасний костел.
5. Костел Святого Хреста і монастир францисканців. Це втрачений храм, який розташовувався на місці сучасного будинку № 15 на вул. Театральній. Храм був збудований в готичному стилі у XIV–XV ст. Остаточно костел був пошкоджений та розібраний під час обстрілу міста в 1848 р., в часи революційних подій у Львові (“Весни народів”).
Костел Святого Хреста на передньому плані, за ним готичний Домініканський костел (обидва не збережені).
6. Дзвіниця Вірменської церкви (1571 р.) була частиною ансамблю Вірменського собору. Сама ж церква була збудована ще у другій половині XIV ст. італійським архітектором Дорінгом. Інтер’єр собору збагачений різноманітними розписами початку ХХ ст., що робить його унікальним у порівняні з іншими давніми вірменськими храмами, де фрески не були популярними.
Саме існування різних конфесій та національностей й надавало такого надзвичайного шарму місту.
Цікавий факт! Автор сучасного логотипу міста Львова (Юрій Крукевич) почерпнув свою ідею саме із панорами Гогенберга.
Логотип Львова складається із стилізованих різнокольорових зображень дзвіниць центральних храмів міста та вежі міської ратуші (зліва – направо):
- Дзвіниця Вірменського собору (зеленого кольору): символізує вірменську діаспору Львова, Вірменську апостольську церкву; в архітектурному плані – східний ренесанс (XV–XVI ст.)
- Вежа Корнякта – дзвіниця Успенської церкви (червоного кольору): символізує український Львів, православну церкву; в архітектурному плані – східний ренесанс (XV–XVI ст.)
- Вежа міської ратуші (помаранчевого кольору): символізує єдність міста, давні традиції та історію; в архітектурному плані – австрійський класицизм (XIX ст.)
- Вежа Латинської катедри (синього кольору): символізує польський Львів, католицьку церкву; в архітектурному плані – європейське бароко (XVIII ст.)
- Дзвіниця монастиря Бернардинів (фіолетового кольору): символізує спадковість міських традицій, польський Львів, який став українським на прикладі Бернардинського монастиря. Цей монастир, будучи до Другої світової війни римо-католицьким, відновив свою діяльність як греко-католицька церква; в архітектурному плані – італійсько-нідерландський маньєризм (XVII ст.)
Зауважимо, що на панорамі Гогенберга не зображено монастир Бернардинів (церква св. Андрія) та Гарнізонний храм Петра й Павла, адже ці споруди почали будували лише на початку XVII ст., коли гравюра вже була закінчена.
ОБОРОННІ СПОРУДИ (ВЕЖІ, БАРБАКАНИ ТА БАСТЕЇ).
На цій гравюрі бачимо панораму міста в мурах і неукріплені передміські території. Самі захисні споруди були частково застарілими (адже їх будували ще в першій половині XV ст.), але загалом, свою функцію вони виконували добре і захищали місто від нападів татар.
На панорамі Гогенберга вежі зображені наступним чином:
7. Вежі: Ткачів, Мечників, Бляхарів (це три вежі одна біля одної)
8. Краківська брама з вежею Кушнірів. Логічно, що через цю браму купці їхали зі Львова до Кракова, що й дало назву брамі та передмістю Львова – Краківському. Сама ж брама знаходилася наприкінці сучасної вулиці Краківської.
9. Комплекс Низького Замку з наріжною вежею. Зараз це площа під львівським ринком “Вернісаж”.
10, 11, 12 – Бастея Краківська, Гродська, Гетьманська. Це третя лінія оборони Львова (першою зустрічала ворога), яка формувалася у XVI–XVII ст. на основі більш раннього міського валу і рову. Саме на бастеях (великі вежі без даху) розміщувалась важка артилерія для обстрілу ворога.
13-18 – Вежі: Пекарів, Крамарів, вежа – на місці якої пізніше було обладнано Єзуїтську (Стару) Хвіртку, вежа Ковалів і Слюсарів, Різників, Бондарів. Кожна з перелічених веж була закріплена за ремісничими об’єднаннями (окремим цехами), працівники яких повинні були їх обороняти та доглядали.
19 і 20 – Барбакан (Виступаюча укріплена вежа у формі півкола із внутрішнім двориком, де не було даху.) Галицької брами. В княжі часи з цієї брами виходив важливий торговий шлях до Галича. Шлях занепав уже в XIV ст, але передмістя Львова й надалі носило назву – Галицьке. В наш час на місці цієї брами знаходиться пам’ятник королю Данилу Романовичу.
На передньому плані зображено міський мур із вежами та бастеями (які були без даху, адже там розміщувались гармати). Зліва видно в’їздну вежу Краківської брами.
21. Високий Замок. Дерев’яні укріплення на Замковій горі були збудовані ще Галицько-Волинським князем Левом Даниловичем у другій половині XIII ст. Натомість, кам’яний замок був споруджений наприкінці XIV ст. вже за наказом польського короля, що значно посилило оборону міста. Стратегічне значення Замкової гори полягало в тому, що захопивши її, ворог міг без особливих проблем розпочати обстріл беззахисного міста. Прикладом цього служить похід гетьмана Богдана Хмельницького на Львів у 1648 р., коли козацькі загони полковника Максима Кривоноса здобувши Високий Замок, почали тягнути артилерію на гору. Це остаточно змусило міщан піти на переговори і заплатити великий викуп козацько-татарським військам.
Замість висновків
Львів і справді був перлиною та “східними воротами Польщі”, де переплелись східні та західні культурні традиції. Одне із найгарніших та найбільших міст Речі Посполитої (20–25 тисяч населення) вже тоді дивувало мандрівників, як Мартина Груневерга, який писав про Львів, як про “Альтану посеред раю”, дивуючись міським садам, архітектурі та великій кількості товарів на міських прилавках. Цікавим є те, що сам мандрівник прибув із Ґданська – міста, яке було більшим за Львів у два рази!
Львів неповторний та незмінний. Львів, яким на переломі XVI–XVII ст. так захоплювався Мартин Груневерг, до цих пір зачаровує нас!
