Філософське питання – як ставитися до новацій у медицині? Здавалося б, без розумного консерватизму тут не обійтись. Перевірений багаторічною практикою метод – надійний метод. Але водночас медицина – це наука, яка постійно перебуває у пошуку ще не знаного, кожен раз отримуючи вражаючі досягнення, які слід застосовувати на практиці. Але йдеться про здоров’я людей. От і дилема!
Професорський обхід у відділенні новонароджених.
Почнімо з новини. Дізнатися про неї вдалося у Львівській міській дитячій клінічній лікарні. В народі вона відома як «на Пилипа Орлика» – за назвою вулиці. Наголосимо, відома багатьом. Донедавна тут лікували по 17 тисяч пацієнтів щорічно. Зараз вже виразно вимальовується цифра 18 тисяч. А в приймальне відділення торік було 24 тисячі звернень. І цей потік наростає. Отже, треба щось змінювати. Так виникла ідея створити принципово новий підрозділ – відділення невідкладної допомоги.
Що це таке, може, й не всі лікарі знають. Адже воно буде першим у дитячих лікарнях України. Тому розповімо, у чому полягає ота принципова різниця. За нинішньою загально поширеною схемою пацієнти, прийшовши до лікарні, потрапляють у приймальне відділення. Тут не лікують, а виконують близькі до диспетчерських функції. Оформляють документи і скеровують у спеціалізоване відділення. А після нововведення лікарі будуть брати під свою опіку дітей буквально на порозі. Далі – детальний огляд, аналізи, ретельна діагностика і врешті – сама медична допомога.
Дивитеся популярний серіал про доктора Хауса? Так от і у Львові буде щось подібне. Тільки без кіношних ефектів. Це робота. І від її результатів залежить чиєсь здоров’я. У нашому випадку – здоров’я дитини. Врешті, шпиталізація може виявитися непотрібною, бо лікуватися можна й у домашніх умовах, за отриманими рекомендаціями. Треба лише правильно встановити діагноз. Інший варіант ще кращий – з проблемою вдасться впоратися впродовж нетривалого часу. То невже дитина зможе повернутися у звичну родинну обстановку, лише кілька годин полежавши у ліжку?
На це запитання головний лікар Дмитро Іванович Квіт приязно усміхнувся:
– Чому обов’язково полежавши? Можна і посидівши у зручному кріслі, поряд з мамою, тримаючи її за руку. Не забуваймо про підвищену вразливість дитячої психіки. Досить вимовити слово «лікарня», як в уяві малюків одразу виникають болючі уколи та пекучий йод. Тобто, маємо класичну стресову ситуацію. Ми ж, навпаки, намагаємося без потреби не затримувати надовго дітей. Відомо ж, що вдома й стіни допомагають. У нас пацієнт в середньому перебуває вісім днів. Загалом в Україні цей показник становить 10 - 11. А бачили б ви, як цінують час американські лікарі! Нам цей новий проект допомагає здійснювати доброчинна фундація з Лос-Анджелеса. Її фахівці не випускали з рук секундомірів, коли відпрацьовували алгоритм роботи відділення невідкладної допомоги. Адже трапляється, що все залежить навіть від секунд. Останнім часом дуже зріс дитячий травматизм. Тут зволікання недопустимі. Причини цього явища – окрема тема. А нам доводиться мати справу з наслідками. І діяти слід швидко, вправно, точно.
До речі, дитячий травмпункт, створений з ініціативи міського управляння охорони здоров’я, вже діє. В середньому на добу тут буває до 60 звернень. Такий потік хворих не вдалося б оперативно та якісно обслужити, якби не цифровий рентгенапарат, придбаний за кошти міського бюджету. Він не потребує традиційних рентгенових плівок, а отже й часу на їх проявлення.
Цього року по-новому організовано роботу малої операційної приймального відділення. Тут сформовано окремий штат кваліфікованого персоналу, а також забезпечено всіма витратними матеріалами для надання невідкладної хірургічної допомогою.
Таким чином кожне «вперше» можливе лише після достатнього фінансування. У цьому конкретному випадку частину коштів виділила згадана фундація. Рівно стільки ж дає своїй лікарні міська влада. Отут паралельно постала окрема тема – співіснування комунальних медичних закладів і приватних структур. Дуже хотілося б, щоб воно було мирним. Бо йдеться про найцінніше, що є в людини, – здоров’я. Нині державна медицина за рівнем критики, що на неї звалилась, впевнено ділить першість з правоохоронними органами. Автор цих рядків провів фахове дослідження низки негативних публікацій про різні лікувальні заклади з бюджетним фінансуванням і помітив виразне використання колегами маніпулятивних технологій. Тобто, ставиться завдання викликати у споживача інформації певні емоції, а не допомогти виправити недоліки. При всій повазі до приватної медицини, очевидним є те, що разом з комерційною метою вона принесла в галузь дух конкуренції. Але та не завжди буває коректною.
Реанімаційне відділення новонароджених.
Тут і виходу шукати не треба. Усе зрозуміло – діяти разом і допомагати пацієнтам. Державну медицину не можна поборювати. Бо вона здатна на таке, що не під силу дрібнішим структурам. Ось конкретний приклад. Одна з останніх новинок, якими регулярно поповнюється арсенал лікарні на вулиці Пилипа Орлика, – гастроколоноскоп для новонароджених. Придбано його за 4,9 мільйона гривень, які надала Львівська міська рада. Чи є приватники, готові отак відразу вирвати з обігу стільки грошей? Окрім того, бізнес буде успішним лише там, де ретельно прораховують кожен крок. Якщо навіть й знайдуть таку суму, то як окупити інвестиції? Є обстеження, де ціна одноразових витратних матеріалів становить 800 євро на пацієнта. Чи багато у нас нині аж настільки платоспроможних? А дітей треба обстежувати і лікувати.
Або ще одна не відома широкому загалу назва – «літотрипсер». Обійшовся місту в 3 мільйони гривень. Зате підняв у Львові на якісно вищий рівень дитячу урологію. Бо цей апарат здатен фізично дробити каміння, що утворилося в організмі. Одразу відпадає необхідність у хірургічному втручанні. Не треба, наприклад, розкривати нирку. Юний пацієнт через два дні здоровим повертається додому.
Коротко ще про чотири напрямки, для характеристики яких буде правильним вживання слова «потужний».
Скажімо, не раз доводилося чути, що хірургія «молодшає». А наскільки? Так от у Львівській міській дитячій клінічній лікарні хірургічним шляхом (іншого попросту нема) виправляють вроджені вади розвитку новонародженим. Переважно такі проблеми виникають в кишківнику.
Ще одна прикра прикмета часу – алергія. Вона стала дуже поширеною недугою, не оминає й дітей. Тому в лікарні відкрили центр дитячої алергології, де застосовують новітні технології діагностики. В тому числі й на молекулярному рівні. Адже це найважливіше – визначити, що саме не подобається організму і викликає масу незручностей та небезпечну набряками реакцію.
Крок у ногу з найновішими досягненнями здійснили і у неврології, створивши центр лікування дітей з епілепсією. Хвороба дуже складна, потребує тривалого спостереження. Його за допомогою спеціального обладнання здійснюють навіть уві сні. Допомогти вдалося вже багатьом.
І нарешті, це єдина лікарня, де проводять кваліфікацію для пересадження печінки. У нашій державі під трансплантологію досі не підвели законодавчої бази. А хворі діти є! Тому в лікарні уклали тристоронню угоду з форматом Львів-Брюссель-Варшава. І вона діє.
На цьому можна б і завершити перелік. Бо усього того «вперше» за один раз не переповісти. Але не давало спокою питання фінансового ресурсу. Ми ж знаємо, що грошей вічно бракує. А тут ще й вдається розвиватися. Яким чином? Пріоритетне фінансування з міського ради – зрозуміло і респект цій владі за увагу до дітей. Правильний менеджмент, вміння мотивувати персонал до результативної роботи – таке можна почути у багатьох місцях. Але є ще й третій фактор – доброчинна допомога. Тих, хто її в Україні потребує, – безліч. Тих, хто її готовий дати, на всіх не вистачає. Чому саме сюди приходить більше щедрих?
Пригадалося прислів’я студентських років: «Спершу ти працюєш на залікову, потім вона працює на тебе». Щось подібне, мабуть, відбувається і тут. Є у далекій Канаді талановитий і добрий душею професор Джеймс Рутка. Відомий на увесь світ нейрохірург. У тім числі й тим, що першим у світі розділив сіамських близнюків, які зрослися головами. З Львівської дитячої лікарні до нього ніхто не звертався. Він сам її знайшов. Через інтернет.
На фото третій справа канадський професор Джеймс Рутка.
Мотиви – справа особиста. З самим професором наразі зустрітися не вдалося. Відомо, проте, що він українського походження. Вочевидь, придивлявся, кому б допомогти на землі, звідки походить його рід, і зробив ось такий вибір. Завдяки чому єдине у західних областях відділення дитячої нейрохірургії розташоване саме на вулиці Пилипа Орлика у Львові. Зрозуміло, що вибір свідомий. І Джеймс Рутка попередньо переглянув інформацію про лікарню. А її рівень справді високий. Нещодавно тут отримали рішення Головної акредитаційної комісії при Міністерстві охорони здоров’я України про присвоєння вищої акредитаційної категорії.
Професор сюди приїздить, робить операції. А ще навчає колег. Зауважимо – дуже успішно. Наприклад, минулого тижня вони самостійно прооперували двох новонароджених дітей. А раніше в таких складних випадках доводилося їхати у Київ.
Однією новиною почали, а іншою завершимо. Цієї осені від Джеймса Рутки лікарня отримає подарунок вартістю у півмільйона доларів. Прибуде нове обладнання для нейрохірургічної операційної і в черговий раз пролунає слово – «вперше».
Володимир Тараненко.
Фото - Львівська газета, Центр міського сервісу.
