Після обміну думками стосовно перемоги України у пісенному конкурсі «Євробачення-2016», другою «гарячою» темою є обговорення Юрія Луценка, його призначення на посаду генерального прокурора. Цей процес є більш емоційним, аніж професійним: більшість експертів і аналітиків розділилися на дві групи: на тих, хто Юрія Луценка сприймає, і тих, хто ні.
Процедура призначення Юрія Луценка на посаду генерального прокурора також стала підставою для дискусій у суспільстві з огляду на те, що призначення не було проведене без порушень. З іншого боку, в Україні такий парламент, в якому по-іншому неможливо затвердити пропоновану кандидатуру. Парламентсько-президентський устрій має видимі недоліки: в усіх негараздах винні уряд і президент, а парламентарі солідарної політичної відповідальності на себе не беруть. Якщо до виконавчих структур є такі максимальні вимоги, тоді їхні повноваження теж повинні бути відповідними.
Застереження, що Юрій Луценко не зуміє реформувати прокуратуру, оскільки немає належної освіти і досвіду праці в цій структурі є не конструктивними. Досі генеральними прокурорами були особи з освітою та чималим професійним досвідом, однак прокуратуру не реформували. Історик Сергій Климовський, наприклад, вважає, що в поточній ситуації генпрокурором України повинен був стати будь-хто, не обов'язково Юрій Луценко, але тільки не працівник цього відомства. Інакше ніяких позитивних зрушень у цій структурі не відбудеться.
Після Помаранчевої революції Юрій Луценко став четвертим прокурором, на якого суспільство покладає певні сподівання.
Перший прокурор – львів'янин Олег Махніцький, був очільником ГПУ із лютого до червня 2014 року. Він не зумів реформувати або запустити процес реорганізації прокуратури, не виконав свою обіцянку покарати кожного, хто віддавав злочинні накази під час бойових дій на Майдані, не довів до логічного завершення справу про вбивство Гії Гонгадзе. Соратників Януковича не утискав, а від Ківалова нагороди отримував.
Далі генеральним прокурором був Віталій Ярема, колишній соратник Юлії Тимошенко. Прокуратуру не реформував, розслідування масових убивств у Києві під час Євромайдану провалив. Не допомогла Віталієві Яремі напутня цитата президента, яку він запозичив у творця сінгапурського «економічного дива» Лі Куан Ю: «Як почати боротьбу з корупцією? Почніть із ув'язнення трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, вони знають за що, і народ вам повірить».
Третім генеральним прокурором став Віктор Шокін. Як і його попередники, він уже традиційно не виконав обіцянок реформувати прокуратуру, завершити розслідування вбивств на Майдані, притягнути до відповідальності замовника вбивства Гонгадзе. Зате посилив градус скандальності довкола відомства.
Четвертий генеральний прокурор, згідно зі статистикою дослідницької групи «Слово і Діло», теж не має реноме політика, який цілком виконує задекларовані обіцянки.
Політичні експерти наголосили, що тільки час покаже, чи зуміє Юрій Луценко впоратися зі завданням, яке виявилося не під силу трьом його попередникам, а також лише час виявить усі сильні та слабкі сторони нового очільника прокуратури. З другою частиною цього твердження не можна погодитись, оскільки яскраве й політично бурхливе життя Юрія Віталійовича уже виявило його позитивні та негативні природні задатки. Почнемо з останніх.
Твердження про великий мінус через відсутність у Луценка юридичної освіти і практичних прокурорської практики відкинемо відразу. За кордоном жінки без військової освіти та військових професійних навичок є успішними міністрами оборони, а генеральним секретарем ФІФА навіть обрали Фатму Самуру, постійну представницю Програми розвитку ООН у Нігерії.
Проте в Юрія Луценка є тяжіння до позірного популізму (2005 рік, міністр МВС, телеефір, дитячі наручники), а також радикалізму із переходом в авантюризм (на БТРі в гості до Ахметова). Ще двома слабкими ланками генпрокурора є відсутність спрацьованої команди для реформи прокуратури та схильність до ситуативних політичних компромісів. Дорікання, що Луценко є людиною Порошенка до уваги не беремо. А ким він повинен бути, креатурою Путіна?
Водночас Юрій Луценко має і ряд позитивних властивостей, серед яких першою можна виокремити принципіальну порядність. Якщо вже вирішив з'ясувати стосунки з опонентом по-чоловічому, то завчасно й ввічливо попередить (Черновецький). Має рейтинг високої публічності та відкритості до ЗМІ, що буде вагомим фактором на посаді генерального прокурора. І взагалі має не найнижчий рейтинг довіри у виборців (непоганий хлопець). Свого часу належав до десятки провідних політиків, але після скандалу в німецькому Франкфурті опинився на нижчих щаблях.
Корисним у Юрія Луценка є відсутність видимого потягу до набування матеріальних статків та політичної амбіційності. З огляду на цей фактор можна припустити, що на посаді генерального прокурора Юрій Луценко не стане на шлях угодовства із кланами прокурорської системи. Сам Луценко сприймає себе чиновником, який прийшов у прокуратуру на короткий час, щоби стимулювати початок її реформи. Це також важливий акцент для суспільства.
Представляючи нового генерального прокурора, Петро Порошенко цього разу не став посилатися на сінгапурську методику боротьби із корупцією. Президент лише наголосив, що Юрій Луценко є самодостатнім політиком, який належить до вищої політичної вагової категорії, а відтак можна очікувати на якісні зміни в прокурорському відомстві.
Із твердженням президента стосовно самодостатності Юрія Віталійовича погодитись важко. Луценко є хорошим командним гравцем для виконання «A сарреllа», однак нездатний виявити всі свої позитивні задатки в повній мірі, якщо доводиться виконувати партію «Solo» (Третя Українська Республіка). Саме із цим і пов'язані його переміщення від однієї представницької сили до іншої – пошуком комфортного політичного середовища.
Не можна не згадати, що у своєму послужному списку Юрій Луценко має вагомий недолік. Працюючи два терміни поспіль на посаді очільника МВС під патронатом Юлії Тимошенко, він не зумів реформувати міліцію. На початку 2014 року зазначена недієздатність позначилась на його персоні. Якщо аналогічне відбудеться і на посаді генерального прокурора, тоді некомпетентність нинішнього очільника прокуратури стане іще болючішою зарубкою на його політичній кар'єрі.
У підсумку можна констатувати, що Юрій Луценко є колоритним, багатогранним та не завжди передбачуваним політиком. І ця непередбачуваність може призвести як до позитивних, так і негативних результатів під час виконання нових обов'язків на важливому юридичному полі країни.
Ярослав Левків.
