Протягом останнього тижня Україну найбільше сколихнули соціологія щодо зміни рейтингів та ідеології влади, парламентські дебати щодо ринку землі, скандальне інтерв’ю Коломойського, бюджетна та законодавча робота парламенту, а також «коти-миші» щодо Донбасу.
Зміна Зе-ідеології як реакція на падіння рейтингу влади?
Рейтинг Володимира Зеленського, довіри до нього та переконаності в правильності його пропозицій продовжує падати. Повільно. По 3-5% на місяць. За місяць частка українців, які вважають нинішню владу кращою за попередню, знизилася з 48 до 43%. Українців, які вважають, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі за 2 місяці поменшало на 20% (до 37,5%).
Що робить команда президента у відповідь? Робить імітацію «відступу» назад у питаннях війни, землі та податків. Намагається перебити інформаційний фон. Не виходить. Люди починають «розвертатись» до власних кишень.
Зеленський «стріляє» у власний рейтинг. Сумнівним педалюванням питання землі він «стріляє» собі у «ліву ногу» рейтингу. Закручуванням податкових «гайок» він «стріляє» собі у «праву ногу» рейтингу. «Пострілом у серце» рейтингу Зеленського можуть стати сумнівні спроби переграти Володимира Путіна щодо Донбасу. А «мозком рейтингу» знову займаються олігархи, «богдани», одіозні «слуги». Поки що на рейтингу влади все і трималося.
В якості однією з реакцій на цю ситуацію «Слуга народу» переходить на ліберально-соціалістичну ідеологію, про яку чую вперше в житті. Виникають питання: Варто очікувати «турборежим» з скасування усіх прийнятих законів? Чи там не було ідеології? Та й враховуючи що в «слузі» вважали лібертаріанством, то цікаво зрозуміти яким буде «зелений ліберал-соціалізм». Голова фракції так пояснив цю зміну: «В лібертаріанстві якщо ти не зміг заробити, став бомжем і помер, то хрін з тобою. У соціалізмі кожного бомжа необхідно переорієнтувати, працевлаштувати і реінтегрувати в суспільство».
Парламент між земельним референдумом та земельним напруженням
Верховна Рада у першому читанні підтримала «земельний закон» 2178-10. За нього проголосували 227 «слуг народу» та 13 позафракційних. Його текст у першому читанні є неприйнятним і надто небезпечним. При тому, що ідею цивілізованого ринку землі підтримую. Але враховуючи редакцію і те як нахабно, закрито і спішно то протягують – це неможливо підтримати. В законопроекті є ризики купівлі землі компаніями з іноземною участю та особами з громадянством інших держав, є ризик монополізації великих обсягів землі «у одних руках» через високі межі продажу (8% території області, 35% ОТГ чи 0,5% країни), нема умов для земельної конкуренції для дрібних та середніх фермерських господарств, а також державної бюджетної підтримки та пільгових умов для кредитування «під землю». Запевнення президента про те, що іноземцям перед другим читанням дозволять купувати українську землю лише після референдуму не виглядають переконливими. Так само як і ніби-то внесення інших законодавчих запобіжників. Жодних гарантій тут нема.
Зрозуміло, що законопроект був ухвалений як відповідь на вимогу МВФ. Шансів на його суттєве коригування у другому читанні мало, а тому нас або реально очікує «земельний референдум», або нас очікує «земельний спротив», бо в команді Зеленського чітко налаштовані «закрити це питання». Останні дні показали, що Ігор Коломойський, Ринат Ахметов-Олег Ляшко, Юлія Тимошенко, націоналісти та аграрії мають достатньо сили, щоб створювати «земельне напруження». Також антиземельні протести підживлюють в Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Коаліції тут зіграють ключову роль. Земля – потенційний фактор посилення розколу між Зеленським і Коломойським. Що вже видно навіть з виключення з фракції лояльних до олігарха депутатів.
У парламенті в день голосування було три типи політичних партій. Політичні популісти, що замість аргументів здебільшого атакували законопроект маніпулятивно-емоційними виступами. З іншої сторони, «слуги народу», що отримали команду з Банкової і готові були голосувати за будь-що в незалежності від тексту. З третьої сторони, «політичні хитруни», що захотіли всидіти на «двох стільцях» і яким не вийшло. Політична боротьба за 68% українців-противників ринку землі триває. Тому Тимошенко не без сприяння Коломойського заявляє про перехід в опозицію до Зеленського. Розрахунок? Підібрати рейтинг, що вже починає втрачати Зеленський.
Що відбулось поза камерами? Як кажуть, партія «Голос» та олігарх Пінчук в останній момент вийшли з процесу і цим підставили Зеленського та тих, кому було довірено протягувати ринок землі. У підсумку, демарш «Голосу» змусив команду Зеленського домовлятись з Коломойським та Ахметовим, адже саме там були «добрані» голоси. І якщо «ціна голосу» від Коломойського поки невідома, то Ахметов міг отримати законопроектну знижку по ренті на залізну руду на 2%, що може бути еквівалентом більше 650 мільйонів гривень.
Варто також розуміти, що земельна реформа – це не прийняття одного закону про ринок. Це цілий пакет земельних законопроектів, що мають навести лад з інвентаризацією, прозорістю доступу до даних, управлінням ресурсами, діяльність різних державних органів та державних реєстрів. Роботи багато. На цьому тижні Рада ухвалила і інші рішення, зокрема, розпочала ліквідацію Держгеокадастру і повернула в управління місцевим громадам державні землі, але з дерегуляцією повноважень Кабміну на погодження продажу земель іноземним компаніям та з ризиковою можливістю на місцевому рівні змінювати цільове призначення приватних земель (2194), про використання земель оборони (0855) та врегулювання питань земельних аукціонів (2195).
Американське інтерв’ю Коломойського – сигнал іншої політики щодо РФ?
Скандальне інтерв’ю Коломойського для The New York Times є дуже важливим і більш ніж показовим. У ньому Коломойський прямо шантажує США. Він натякає, що якщо МВФ не відстане від теми «Приватбанку», США не перестане переслідувати олігарха за його дії, а західні політичні структури не припинять витискати його з «влади», то він докладе усіх зусиль, щоб розвернути Україну у сторону Росії. Ось так олігарх лобіює власні і, на фоні викликів перед українською державою, «дрібні» економічні інтереси. А позицією своїх депутатів щодо землі сигналізує: «Зі мною можна домовлятись». Таким чином, олігарх пропонує себе в якості посередника. Не лише між Заходом та Зеленським, але й між Заходом та російським агресивним режимом Путіна. Він відчуває, що програє, і хоче «сісти» на дві «голки взаємозалежностей». І як показує практика Молдови така історія завершується токсичною big deal щодо країни між Заходом та РФ, а олігарх-посередник швидко покидає країну.
У підсумку, Зеленський опинився між тиском Заходу і Коломойським. А мав опинитись між тиском сумнівів як більш ефективно стати «слугою народу». Це означає, що настав час для Зеленського позначити власну політичну суб’єктність. Почати антиолігархічне «прання» та очищення у власному оточенні, поставити на паузу найбільш скандально-непророблені ініціативи. Вибачитись і заявити, що як і обіцяв буде «слугою народу», а не «слугою МВФ» чи «слугою олігархів». У іншому випадку, до втрати влади недалеко.
Олігархи не мають постійних політичних партнерів. Лише постійні економічні інтереси. Тому їх тимчасові політичні проекти, тимчасові політичні впливи – це лише ситуативні вкладення з метою захисту «інвестицій». Тому «градус підтримки» Зеленського на телеканалі «1+1» постійно змінюється, тому «коломойські» депутати непередбачувані у своїх голосуваннях. В олігархів нема ідеології чи поглядів. В них є лише «релігія іноземних валют».
Бюджет, газ, децентралізація – одне «поле» різних проблем?
У аналізі попереднього тижня ми вже детально розібрались з проектом Державного бюджету 2020. Суттєвих змін його кінцева редакція (2000) не зазнала. Бюджет підтримали не лише «слуги народу», але й так звана група Коломойського, а також більшість позафракційних депутатів. Очевидно, що багато з них отримали субвенційні та інші стимули у документі. Також підтримали депутати і кошторис парламенту, що склав більше 1 мільярда гривень. У Раді проголосували і зміни до Бюджетного кодексу (2144), що, зокрема, містили і дискусійну норму, що у 2020 році акцизний збір (майже 8 мільярдів гривень) буде залишатись у місцевих бюджетах, а не піде до Дорожнього фонду. Проти цієї норми категорично виступали в уряді і його керівництві. «Місцеві ради їх розтратять на що попало. Я хочу, щоб ви разом з нашими губернаторами визначили в кожній області, куди ці гроші підуть, а не вони приймали рішення про лавочки», - заявив прем’єр Гончарук. На жаль, це яскраве вираження ставлення влади до децентралізації у принципі.
На щастя, робота Верховної Ради стосувалась і інших важливих сфер. Народні обранці: 1) попередньо підтримали заборону пластикових пакетів в Україні (2051-1), що є дуже важливою екологічною ініціативою, 2) підтримали законопроект 2299, що стосується реформ у вищій освіті, зокрема, управління ВНЗ та виборів ректорів, правил вступу, академічної доброчесності, 3) встановили посилену відповідальність за фальсифікацію лікарських засобів (1152-1), 4) скасували так звану корупційну схему у сфері «оцінки нерухомості» (2047-д), через яку «слуги» ходили на поліграфні перевірки, 5) врегулювали питання видобутку бурштину (2240), 6) прийняли низку законів з метою покращення якості українських доріг (1041, 1064, 2042).
Прийняття законів про землю та бюджет відкриває шлях до отримання чергового траншу МВФ, про що свідчать заяви представників місії Фонду. Ще один позитивний сигнал: у 3 кварталі 2019 року наш ВВП збільшився на 4,2%.
«Газове питання» продовжує бути для нас «парадом розчарувань». І мова не лише про підвищення цін на газ для населення на 14,7%, замість обіцяного зниження. Мова й про триваюче ускладнення наших міжнародних позицій, адже німецький Бундестаг ніби-то дав додаткове «зелене світло» для російського енергетичного проекту «Північний потік-2» і ніби-то вивів проект за межі європейського енергетичного законодавства. В Україні ж інтерпретують рішення як таке, що не дає проекту «зеленого світла».
У «Нафтогазі» вже заявили про очікуване падіння економіки на 0,7% в разі припинення транзиту газу. Це без 250 мільйонів $ втрат щомісяця. Переговірні перспективи не є обнадійливими, а українська сторона буде покладатися на власні запаси газу та продовжувати судові та інші процеси проти «Газпрому». Тим часом, Путін зробив пряму спробу «підкупу» України. Він запропонував знижку до 25%, але за умов чергового прямого «кабального» постачання.
Дипломатичні ігри в «коти-миші» щодо Донбасу тривають
Росія продовжує висувати неприйнятні вимоги до плану «Нормандської зустрічі» та фактично створювати умови для зриву зустрічі. Вони вже хочуть і продовження дії закону про особливий статус Донбасу. В якості додаткових питань обговорюються обмін та гуманітарний доступ. Все це доповнюється заявами Путіна про невідповідність умов розведення сил російському баченню. Зеленського явно перевіряють на витримку, терпіння і поступливість.
Не дивно, що пішли сигнали про альтернативні сценарії. Про вихід з Мінську-2, про моделі миротворчого контингенту та «замороження конфлікту», про ризики часткового скасування антиросійських санкцій, навіть про двосторонню зустріч Зеленського-Путіна у Казахстані (гарно Назарбаєв хоче використати Україну у своїх російських інтригах з Лукашенко). Настільки багато суперечливих заяв та даних, що ми вже ближче до не такого поганого варіанту «нічого не зміниться». В Зеленського багато можливостей уникнути небезпечної зустрічі з невеликими дипломатичними бонусами. Але він чомусь далі залишається у цьому процесі. І він нестиме відповідальність за усі негативні наслідки. І власні помилки. Він не хоче втратити голоси «прихильників миру». Та головне не втратити країну.
Декілька днів скандальні «цифри» соціологічного опитування щодо Донбасу гуляли у ЗМІ. При тому, що на окупованих територіях неможливо провести достовірне соцопитування з реальними цифрами. Тому враховувати отримані результати не бачу сенсу. Хоча ми і без опитувань розуміємо, що в окупованому Донбасі домінують проросійські настрої. Це не означає, що від чогось треба відмовлятись. Треба боротись. Але не поступаючись головним. Бо пастка з поверненням Донбасу на неприйнятних умовах не більша за пастку провокування України до відмови від Донбасу, бо тут є і питання Криму.
Олексій Роговик,
політичний експерт та голова аналітичного центру Free Voice IAC,
спеціально для «Гал-Інфо»
