На території України проти нашої армії на боці рф воюють численні війська російських солдатів, найманців, бойовиків так званих “лнр” і “днр”, терористів тощо.
У полоні української сторони перебувають тисячі військових. Проте не кожен бранець підпадає під статус військовополоненого за Женевською конвенцією, і міжнародне законодавство не гарантує, що під час чи після війни він невідкладно повернеться додому.
У розмові з Гал-інфо завідувач катедри міжнародного права Львівського університету Василь Репецький розповів, хто має право на статус військовополоненого згідно з Женевською конвенцією, де судитимуть воєнних злочинів та що буде з українцями, вивезеними на територію ворожої держави, після припинення бойових дій.
Женевські конвенції або “Чотири Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року” – унікальні міжнародні договори, що були визнані всіма державами світу після Другої світової війни.
Женевські конвенції функціюють як чотири самостійні міжнародні договори. Перша конвенція стосується поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, Друга – поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі, Третя – власне стосується поводження з військовополоненими, а Четверта – захисту цивільного населення під час війни. У сукупності це так зване гуманітарне право або Женевське право.
Сьогодні норми, проголошені у всіх чотирьох документах, відіграють важливу роль як у питаннях захисту жертв війни, так і у визнанні провини тих, хто вчиняв злочини над іншими. Третя Женевська конвенція стосується захисту військовополонених. Як пояснює Василь Репецький, статус військовополоненого – це передусім дарування життя. Військовополонених не карають, з них не знущаються, навпаки – гарантують нормальне ставлення та захист.
Хто такий військовополонений? Військовополонений – це особа, яка ізольована від активних бойових дій у результаті поранення, страху, паніки, каліцтва, контузії і не може чинити опір або самовільно здається на користь противника у руки тієї держави, яка його захопила або якій він здається.
Хто користується правом військовополоненого? Передусім комбатанти, тобто особи зі складу збройних сил, які мають розпізнавальні знаки, форму, підпорядковуються чітко своєму командуванню, відкрито носять зброю, а також здійснюють військові дії з дотриманням норм міжнародного права. Тобто це особи, яким на законних підставах надано право вбивати під час бою.
До комбатантів належать особи регулярних збройних сил, а також партизани, які мають відповідне командування, розпізнавальні знаки, дотримуються законів і звичаїв ведення війни тощо. Це також особи, у тому числі серед цивільних, які здійснюють обслуговування військової авіації.
Крім того, до військовополонених можуть належати громадяни, які при наступі ворога спонтанно беруться за зброю з метою захистити себе. Загалом цивільне населення не має права воювати, але воно захищає себе у випадках, коли наші війська не встигли забезпечити тим захист. Згодом цивільне населення може згрупуватися або в партизанський рух, або рух опору. Тоді таке угрупування набуде статусу комбатанта, і їм може бути наданий статус військовополонених.
Конвенція чітко закріплює права й обов’язки держави, яка тримає в полоні, адже це іноземні солдати, а також — права й обов’язки самих військовополонених.
Право на отримання статусу військовополоненого не розповсюджується на найманців, учасників диверсійних груп, які вчиняли злочини на території держави, шпигунів тощо. Ці категорії будуть судити як кримінальних чи воєнних злочинців. До слова, раніше Гал-інфо пояснило, як на затриманих бойовиків "лнр" та "днр" розповсюджуються норми Третьої Женевської конвенції щодо військовополонених та яке майбутнє чекає солдатів, найманців і терористів.
Важливо! Міжнародне гуманітарне право, інакше кажучи право війни, передбачає, особи зі складу медичного та духовного персоналу, затримані державою, що тримає в полоні, з метою надання допомоги військовополоненим, не вважаються військовополоненими. Вони продовжують виконувати свої медичні й духовні обов’язки щодо військовополонених.
росіяни порушують усі можливі норми і закони ведення війни, Женевські конвенції та інші міжнародні договори. Так, до прикладу, лікарів і медсестер 555 військового госпіталю з Маріуполя окупанти взяли у полон, чим прирівняли їх до комбатанів. Більшість з цих людей у полоні уже більше як три місяці, інформації про їхню долю обмаль. Ворог знає – полонити медиків, персонал госпіталю та цивільних поранених – незаконно, але продовжує чинити злочини.
Яку відповідальність несе військовополонений? Як пояснює завідувач катедри міжнародного права Львівського національного університету Василь Репецький, військовий полон – це не покарання. Бранців можуть залучати до громадських робіт, до прикладу, відбудови міст, поки ті перебувають на території держави, яка взяла їх у полон. Проте це не є покаранням. Як зокрема розповів міністр юстиції Денис Малюська у коментарі РБК-Україна, військовополонені до того часу, як повернуться додому, найчастіше за все працюють в країні, зокрема займаються деревообробкою під охороною на режимних об'єктах.
До відповідальності притягують тільки тих військових командирів, які давали злочинні накази – вбивати, грабувати, гвалтувати цивільних, вбивати беззбройних, – а також тих військових, які виконували ці накази, або на власний розсуд вчиняли дії, які несумісні з веденням війни.
Проти таких осіб відкривають кримінальне провадження та розпочинають слідчі дії з розслідування воєнних злочинів і винесення вироків. Їх судитимуть українські суди. А якщо вони вчиняли воєнні злочини, то відповідно можуть бути створені спеціальні військові трибунали.
Денис Малюська також наголосив на тому, що, ймовірно, воєнних злочинців, що вчиняли злочини в Україні, зможуть використати як предмет обміну. Ця категорія військовополонених навіть є більш цінною для сторони агресора. Чим більше зла він накоїв, тим більша його значущість, тим більше його хочуть забрати, щоб прибрати ризики для подальших обвинувачень. І тим вагоміших наших героїв ми можемо забрати з полону, сказав Малюська.
Як повідомляло hromadske, 28 липня Верховна Рада України затвердила зміни до кримінального законодавства щодо процедури обміну військовополонених, щодо яких відкрита кримінальна справа або винесене покарання.
Депутати доповнили Кримінальний кодекс статтею 84-1, яка звільняє військового від покарання, якщо було ухвалене рішення про його обмін. Якщо ж обмін не відбувся — суд за клопотанням прокурора відправлятиме засудженого для відбування покарання.
Також дозволяється скасувати запобіжний захід підозрюваному, якщо його вирішили обміняти як військовополоненого. У разі скасування запобіжного заходу військового мають негайно звільнити і передати під нагляд уповноваженого органу.
Крім того, щодо військовополоненого, якого відправили на обмін або вже обміняли, може відбуватися спеціальне досудове розслідування. А судовий розгляд може відбуватися за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Військових, які вже отримали вирок, звільнятимуть від покарання, якщо буде рішення про їхній обмін.
Якщо ж військових після обміну повторно затримають під час бойових дій в Україні, то їх відправлятимуть відбувати покарання.
Чи будуть відповідати ті, хто знущався над нашими бійцями, поки вони знаходились у полоні, зокрема на території ворога? Якщо певні особи давали вказівки або ж особи, які здійснювали нагляд за військовополоненими, вчиняють дії, що є заборонені (проведення медичних експериментів з метою отримання інформації, застосування сили, каліцтва, тортури тощо), вони підлягають відповідальності. Але це все потрібно довести за допомогою свідків або документальним підтвердженням у суді й належним чином, пояснює Василь Репецький.
Правом на військовий полон однаково користуються як українські військові, які потрапили в полон, так і військовополонені російської федерації, що перебувають у полоні в Україні.
Чи законно було евакуювати громадян України на росію, та як проходитиме процес їхнього повернення? Як розповідає завідувач катедри міжнародного права Львівського Національного Університету Василь Репецький, тут варто послуговуватися терміном “інтернування”, коли одна з воюючих держав затримує громадян або представників національності ворожої держави, що проживають на її території, до кінця війни без обмежень у часі й без слідства.
Теоретично на початку війни обидві сторони, наприклад, Україна, на яку напали, мала право відселити громадян рф вглиб держави, наприклад, до Львова, щоб ті не брали активної участи у війні на боці росіян. Так само і росія володіла правом добровільно відселити громадян України. Про це сторони повинні домовлятися.
Якщо це вчиняється з точки зору гуманності, аби не завдати шкоди, не вбити під час бою, на це теж потрібно звернути увагу. Держави роблять зелені коридори, сторони домовляються і знають для чого це роблять, додає міжнародник.
Але часом це роблять примусово. Понад 200 тисяч дітей примусово виселені на росію з території України. Це і діти, і їхні батьки. Ці дії категорично заборонені. Переселені люди, перевезені до рф, мають бути повернені на територію своєї держави після закінчення бойових дій.
