BBC Україна з'ясували як живеться людям, які втратили нюх та смак, та які загрози може нести втрата цих відчуттів.
У 2005 році Дункан Боук упав і серйозно травмував голову. Через це чоловік перестав відчувати запахи. Це повністю змінило його життя, адже, як кажуть вчені, нюх на 80% визначає наше сприйняття їжі.
"Це важко пояснити. Без нюху ти ніби стоїш за склом і дивишся на своє життя збоку, – розповідає він. – Світ втрачає яскравість, ти почуваєш себе самотнім та ізольованим".
Олімпійський золотий медаліст Джеймс Крекнелл також втратив нюх через травму. У 2010 році його під час велосипедної прогулянки збив бензовоз. У інтерв’ю Radio Times спортсмен розповів, що практично не
Їжа для нього перетворилася на обов’язок – щось на кшталт заправки автомобіля.
Втрата смаку, агевзія, трапляється рідко і переноситься досить легко, кажуть експерти. Більшість людей, які думають, що втратили смак, насправді втратили нюх. Цей стан називається аносмія і може мати катастрофічний вплив на здоров’я і психіку хворих.
"Дослідження показали, що люди, які втратили нюх, почуваються гірше, ніж ті, хто осліп. Їхня депресія глибша і триває довше, – розповідає професор Баррі Сі Сміт, співдиректор і засновник Центру з вивчення відчуттів. – Ми дуже недооцінюємо роль запаху. Нюх – це не тільки задоволення від їжі, це також здатність впізнавати певні місця чи людей. Нюх тісно пов'язаний з пам'яттю. І змиритися з втратою цього емоційного компоненту дуже нелегко".
Сью Маунфілд втратила нюх у 2010 внаслідок грипу. Аромат їжі – не головне, чого їй бракує.
"Я страждаю від того, що не можу відчути запах своїх дітей, свого дому і саду. Коли ці речі зникають – ви починаєте розуміти, наскільки вони важливі. Запахи допомагають вам відчувати себе на своєму місці. Без них я просто спостерігаю за власним життям, але не беру в ньому участі".
До всього, втратити нюх – це ще й небезпечно. Навіть плід в утробі матері використовує запах і смак для того, щоб відрізнити поживні речовини від токсинів, стверджує Сміт.
Як працює відчуття запаху та смаку?
Смакові рецептори розташовані на кінчику й корені язика, а також по боках, в глибині і на зводі ротової порожнини. Рецептори реагують на молекули їжі і посилають сигнали в мозок. Те, як наш мозок сприймає ці подразники, ми називаємо смаком. Його можна поділити на солоний, гіркий, солодкий, кислий і жирний. Усе інше – це запахи, які сприймають нюхові нейрони. Вони розташовані в носі і також реагують на молекули їжі, яку ми їмо. Крім того, ми можемо сприймати запах і через рот: молекули їжі піднімаються з задньої частини рота до носоглотки, де їх сприймають рецептори.
Алан Карр мало не загинув через свою нездатність чути запахи. Хлопець втратив нюх у восьмирічному віці – після того, як забився на уроці фізкультури.
"Коли я вчився в університеті, хтось у гуртожитку забув вимкнути газ. А я цього не помітив. Коли о третій годині дня повернулися мої сусіди по кімнаті, я був у стані запаморочення. Я й поняття не мав, що сталося, а вони відчули запах газу з порога".
Пан Боук каже, що зрозумів причину своєї депресії лише через шість років після того, як втратив нюх. Він почав читати про це відчуття і його осяяло: ось чому він почувався таким нещасним. Після цього Боук створив першу в Британії групу підтримки для хворих на аносмію – "П'яте чуття".
Офіційних даних про те, скільки британців страждають на аносмію та агевзію, немає. Але у США та Європі таких людей, за деякими підрахунками, 5%.
Втратити нюх можна із різних причин. Дехто народжується з цим порушенням, у декого воно розвивається після травми голови чи банальних інфекцій. Крім того, відчуття запаху і смаку швидко слабне після 75 років.
Безпричинні розлади нюху й смаку можуть з’являтись на ранніх етапах таких захворювань як розсіяний склероз, хвороби Паркінсона й Альцгеймера – часто задовго до того, як з’являться інші, більш характерні симптоми.
"Незрозуміла втрата нюху чи відчуття смаку – це сигнал, що щось із вами не так, – каже Сміт. – Людям потрібно негайно обстежитись, але вони цього не роблять".
Навіть лікарі інколи відмахуються від таких пацієнтів, додає Сміт. Люди із вадами нюху скаржаться, що медики не сприймають їхні скарги всерйоз.
"Тобі ж нічого не болить – тож лікарі переважно радять навчитися із цим жити", – каже Маунфілд.
А суспільство інколи ставиться до цього захворювання як до чогось смішного чи дивного.
Проте наслідки аносмії можуть бути дуже серйозні. Люди часто втрачають вагу, бо не отримують задоволення від їжі. Боук працював із людьми, яких доводилось госпіталізувати через те, що вони не хотіли їсти.
Чи можна вилікувати цю хворобу – залежить від того, що її спричинило. У деяких випадках можна домогтися поліпшення, у деяких – ні. Буває, що нюх повертається, але мозок неправильно перекодовує запахи. І для таких людей шоколад, наприклад, може пахнути м’ясом.
Але на відміну від зору і слуху, нюх можна покращити шляхом тренування. Дослідження показали, що це стосується й тих, хто страждає на аносмію.
Професор Томас Хаммел, керівник Клініки запаху і смаку при Дрезденському університеті, встановив, що якщо протягом 12 тижнів нюхати речовини із різким запахом, зокрема трояндове масло, лимон і гвоздику, це дещо поліпшує нюх.
Але у випадку Боука можна працювати лише із тим, що у нього лишилось. Його смакові рецептори не ушкоджені, тож він розрізняє солодкий і солоний смак. Текстура їжі також стала для нього важливою.
"Я тепер розрізняю сорти помідорів за їхньою текстурою, – каже він. – Ніколи про це не задумувався до того, як втратив нюх".
