Кінець 2015 року. Завершились вибори в обласну раду. Я очолив так звану бюджетну комісію і як людина, яка в основному звикла працювати в бізнесі, відверто був шокований побаченим. Роботи був непочатий край. І ми з командою взялися наводити порядок у бюджетному процесі, починаючи із написання стратегії і завершуючи впорядкуванням обласних програм.
Увесь 2016 рік ми присвятили цій роботі. Коли я говорю «ми», тут маю на увазі всіх – депутатів обласної ради (і тут партійні переконання не мають взагалі ніякого значення), чиновників з ОДА (особливо з економістів та фінансистів) і представників громадськості, які підтримували не лише словом і порадою, а безоплатно бралися і допомагали нам.
І тепер про результати несоромно розповісти.
Ми маємо Стратегію розвитку Львівщини до 2020 року і План її реалізації на найближчі 2 роки. Наша Стратегія – це документ, який не просто визначає 5 стратегічних цілей на найближчі кілька років у розвитку нашої області, а це насправді документ, який повинен забезпечити нам розвиток протягом усіх цих років. Ми його писали не для того, щоб він лежав у наших шухлядах. Ми його писали не тому що так нам сказав зробити Київ. Ми його писали для того аби зрозуміти куди йдемо і якими шляхами ми йдемо туди.
Ми маємо чітко впорядковані цільові програми розвитку. Тепер їх не 50 чи 70, як було у попередні роки. Тепер їх 40. Принаймні стільки їх було у 2016 році. І стільки їх є у 2017 році. Ці програми розробляються за єдиною методологією, яку ми теж розробили і затвердили на сесії. Більшість з цих програм є не лише багаторічними, але й комплексними. Зроблено у цьому напрямку надзвичайно багато, але зробити треба ще багато. Ми будемо і далі впорядкувати механізми реалізації цих програм, ми будемо оптимізовувати їхню кількість, ми доопрацюємо систему моніторингу та контролю за виконанням обласних програм.
Ми розпочали роботу над оптимізацією мережі комунальних закладів. Процес цей йде важко, бо тут чи не найбільше політичних спекуляцій і протистоянь. Але ми уже зробили перші кроки в системі охорони здоров’я. І впевнений, що ці кроки дадуть свої перші результати уже в наступному році. Ще більше ми зробимо до кінця цього року. Ми плануємо провести власний «аудит» усіх півтораста комунальних закладів, установ та підприємств. І за підсумками цього аудити ми приймемо рішення про оптимізацію цієї мережі. Так, ці рішення часто будуть непопулярними і болючими для багатьох, але ми прагнемо досягнути стабільного і постійного розвитку Львівщини, тому ми просто приречені їх робити.
Єдине, у чому ми дещо недопрацювали, це затвердження Програми соціально-економічного та культурного розвитку області на цей рік. Але на це є ряд об’єктивних причин. Так, облдержадміністрація дещо спізнилася з поданням нам проекту цього документу, бо довго не могла погодити та затвердити перелік проектів, які фінансуватимуться з Державного фонду регіонального розвитку. А це понад 160 мільйонів гривень. Так, облдержадміністрація подала нам неідеальний документ і ми змушені були ще спільно над ним попрацювати. Але ми нічого не втратили протягом цих п’яти місяців, поки вона напрацьовувалась, як волають деякі депутати обласної ради на своїх прес-конференціях. Не втратили, бо здійснили ряд заходів, про які я написав трохи вище.
Якщо не згадувати події із силовим захопленням сесійної зали обласної ради 30 травня і відкинути усі політичні питання, що розглядалися там 1 червня, то ми прийняли ряд надзвичайно важливих рішень, які допоможуть нам виконати свої зобов’язання перед мешканцями Львівщини.
Ми врешті прийняли єдиноправильне рішення про приватизацію приміщень так званого Універмагу на Ринку. Так, воно відбуватиметься шляхом викупу, адже провести аукціон, як вимагали деякі демагоги, у цих умовах юристи не знайшли можливості. Але я здатен вірити заступникові голови облради Володимирові Гірняку, який публічно пообіцяв, що ми цей об’єкт продамо «дуже дорого». На відміну від міської влади, яка кілька років тому продала половину цього приміщення по 500 доларів за квадратний метр, ми плануємо продати перший поверх цього приміщення щонайменше по 4000 доларів (!!!) за квадрат. Відчуваєте різницю? Нам просто потрібно почекати і ми усі побачимо, хто мало говорить, але робить для Львівщини, а хто просто красиво піариться. За кошти, які ми виручимо з продажу цього об’єкту, ми забезпечимо щонайменше фінансування з обласного бюджету реконструкції Перинатального центру. На відкриття цього закладу чекають не лише тисячі майбутніх породіль, але й сотні працівників цього центру, які уже понад 4 роки перебувають у вимушених відпустках. І я впевнений, що їм байдуже, яким чином ми продамо Універмаг на Ринку. Але продаж цього об’єкта – це не лише відремонтований Перинатальний центр, це і десятки інших капітальних вкладень, про які наперед не хочеться говорити, але про які ми публічно оголосимо після завершення процедури приватизації.
1 червня ми все ж таки затвердили згадувану тут Програму соціально-економічного розвитку на 2017 рік. Окрім видатків на реконструкцію Перинатального центру, ця програма передбачає і понад 13 мільйонів гривень, як резерв для співфінансування уже згадуваних проектів Державного фонду регіонального розвитку, та близько 40 мільйонів гривень на інші об’єкти соціально-культурного та житлово-комунального призначення комунальної сфери. Усі об’єкти, які запланували реконструювати або збудувати у цій програмі, будуть завершені цього року і тоді ми заслухаємо звіт облдержадміністрації про її виконання.
Найгірше у цій ситуації те, що якраз за такі рішення фракція, яка дуже полюбляє всіх критикувати і повчати, не голосувала. Як не голосувала вона і за прийняття обласного бюджету на цей рік. Як і не голосувала за продаж на відкритому аукціоні приміщень, які вивільнились у сфері охорони здоров’я після проведення перших кроків оптимізації. Але, як то кажуть «хто на що вчився». Ми не будемо розповідати одне, а в сесійній залі робити інше. Ми не будемо нікого звинувачувати у авторитаризмі чи популізмі. Ми не будемо бігати на прес-конференції і вводити їх глядачів в оману. Ми просто будемо робити все, щоб Львівщина почала активно і впевнено розвиватись. Для цього нам треба приймати непопулярні і складні рішення, а не займатись незрозумілими інформаційними протистояннями.
І на завершення. Тішуся, що у цій фракції не всі однакові і не всі займаються демагогією. Для мене неважлива партійна приналежність і саме тому Іван Собко - представник фракції, яка нас найбільше звинувачує у всіх смертних гріхах, став моїм новим заступником у бюджетній комісії. Може б інші її представники спробували відкинути свої амбіції і врешті почали щось по-справжньому робити для мешканців Львівщини, а не для свого партійного шефа…
