137 років тому - у жовтні 1882-го народився художник Михайло Бойчук, якого розстріляли разом з учнями за творення українського мистецтва.
{{7,8}}
Михайло походив з села Романівка біля Теребовлі. Завдяки місцевому вчителю, який опублікував в газеті оголошення про здібного юнака, Бойчуку вдалось поїхати на навчання до Львова до вже добре відомого художника Юліана Панькевича (він українізовував шаблони іконопису, зображуючи Богородицю та Ісуса у вишиванках).
За грошової підтримки митрополита Шептицького та НТШ Бойчук навчався в академіях Відня, Кракова та Мюнхена, вивчав твори мистецтва у Парижі та містах Італії.
Бойчук мав на меті заснувати українську мистецьку школу. У 1909-му він відкрив у Парижі майстерню, де працював із групою митців, які стали його послідовниками.
Бойчукісти надихались мотивами Візантії та Київської Русі. Вони працювали за принципом художніх майстерень часів Відродження: коли вчитель працює разом з учнями, а замість індивідуальної творчості звеличується колективна. Художники самостійно змішували фарби, робили пензлі та підрамники.
Бойчукісти реанімували середньовічну техніку настінної візантійської фрески (завдяки чому згодом несподівано стали в нагоді новій радянській владі, яка підтримувала у мистецтві усе масштабне і доступне для впливу на народні маси).
Виставка бойчукістів 1910-го у Парижі отримала шквал захоплення від публіки, преси і критики. Після такого успіху Бойчук із учнями повернувся до України.
Візантійську естетику та філософію Сковороди бойчукістами вдалось синтезувати із темами новоствореної комуністичної держави, створивши таким чином нову естетику.
{{1,2,3,4,5,6}}
Бойчукісти щиро вважали, що їх мистецтво служить розбудові ідеального суспільства, де хлібороби серед буяючих ланів та усміхнені жінки біля яблуні перебувають у суцільній гармонії. Повсякденність українського села вони перетворювали на сакральне дійство.
Однак у 1930-их більшовики побачили у їхніх творах "буржуазний націоналізм" і почали знищувати разом із авторами. Бойчука розстріляли у липні 1937-ого, як і більшість його учнів та дружину.
Майже всі картини Михайла Бойчука знищили. Залишились лише окремі твори, збережені у приватних колекціях. Велику частину його картин зберегла художниця Ярослава Музика. Після арешту за зв’язки з УПА, її чоловік замурував твори між стінами.
Джерело: Локальна Історія.
