На цей виступ останнього імператора Росії Володимира Путіна очікував, без перебільшення, весь світ. Захід чекав зміни агресивної позиції, а отримав лише підтвердження старого діагнозу. Тріумф хворої імперської величі, пересмикування історичних фактів, подвійні стандарти та ставка на шовіністичне шаленство обдуреного російського народу читається у щорічному посланні до Федеральних зборів.
У лещатах санкцій Путін на словах готовий поступитися і дати пільги російському бізнесу, амністувати офшорні капітали, але і надалі оголошує всьому світу про протистояння Заходу та міфічного Руського міра.
Виступ Путіна нікого не здивував. 15 хвилин шизофренічного плачу за Україною, виправдовування анексії Криму сакральним значенням для російської душі та історії військових баз Севастополя та розвалин Херсонесу.
Завтра ж дорогими серцю росіян стануть золотоверхий Київ та правовірний Почаїв, і їх теж, за логікою Путіна, слід буде приєднати до Росії.
Правда, ні слова про Новоросію чи терористів із Лугандону. Справді, в одному виступі ганити чеченських повстанців та возвеличувати донбасівських терористів якось не випадає.
Згодом повів мову про гордість та суверенітет, який в Росії є, а в інших країн нема (це про «підкаблучні» США країни типу Польщі чи Литви). Самовиправдовування агресивної поведінки державними інтересами та звинувачення у всіх бідах США та Захід. Відповідно до «антимасонського та конспіративного» виховання чекіста Володимира Путіна, він відкриває російському народу «міжнародні таємниці».
Виявляється, Захід та США хотіли«пустити Росію» по югославському сценарію. США винні навіть у тому, що посміли вибудовувати в Європі систему протиракетної оборони ПРО, і думають, що вони цим захистяться від російських ракет із ядерними боєголовками. А дарма так думають, Росія приготує їм несподівану та нестандартну відповідь - наголосив Путін.
Світ чекав, як Путін відповість на санкції Заходу. Відповідь була озвучена... - НЕП. Путін, вочевидь, днями перечитував історію СРСР, і згадав, що коли більшовицькій владі стало сутужно із промисловим розвитком та надходженням капіталів, то у 1921 році Ленін започаткував Нову економічну політику.
Своєю чергою Президент Путін озвучив наміри перейти від існуючої «ментократії» до ліберального (вільного) державного капіталізму, пригадавши доречно-недоречний вислів філософа Івана Ільїна: «… "Кто любит Россию, тот должен желать для нее свободы; прежде всего, свободы для самой России, ее международной независимости и самостоятельности; свободы для России — как единства русской и всех других национальных культур; и, наконец — свободы для русских людей, свободы для всех нас: свободы веры, искания правды, творчества, труда и собственности…".
В ідеалі гарно звучить, але демагог Путін, який знайшов ключ до «загадкової осійської душі», у такий спосіб розпочав чергову корекцію своєї внутрішньої політики, під прикриттям якої можна буде ще трохи пограбувати російський народ. За оцінками експертів, Путін та його команда за час свого правління відклали на чорний день більше як 400 млрд. доларів, і від влади відмовлятися не планують .
Через війну та санкції недавно в Росії змінили систему оподаткування малого та середнього бізнесу в бік збільшення податків та зборів, ввели «податок на Крим». А у посланні Путін порадував росіян тим, що чотири роки не будуть змінюватися ставки податків (а як їх змінювати, вони ж максимальні), що два роки новозареєстровані підприємства будуть мати пільги (з Росії втікають всі інвестори), що потрібно ввести національний реєстр перевірок і зменшити кількість перевіряльних органів.
Міжнародні та російські експерти та журналісти сумніваються в реалізації таких «благих намірів» Президента, адже теперішня система не здатна до модернізації, а подібні ідеї та нововведення були і раніше та очікуваного ефекту не принесли.
Цікавим є той факт, що коли Путін розповідав про амністію офшорного капіталу, режисер прямої телетрансляції засідання в Георгіївській залі Кремля, взяв зблизька в об’єктив лице заступника голови Кабміну Росії Ігоря Івановича Шувалова,особистого друга (колись радника) Володимира Путіна.
Річ у тому, що Шувалов напередодні став об’єктом публічного скандалу. Виявилось, що він володіє астрономічними сумами закордоном. А ще у грудні 2011 року Комісія з цінних паперів та бірж США публічно заявила про участь Шувалова в купівлі активів на території США на суму у 319 млн доларів, а також про те, що Шувалов надав кредити своїм фірмам на ці цілі на суму 120 млн доларів під 40% річних.
У березні 2012 року видання Financial Times і The Wall Street Journal повідомили, що сім'я Ігоря Шувалова купила через офшорну компанію Sevenkey, що зареєстрована на Багамських островах, акції «Газпрома» на суму до 18 млн доларів. Через два дні опозиційний блогер Сергій Навальний опублікував у своєму блозі копії документів, які підтверджували факт переказування на рахунки офшорної фірми Шувалова десятків мільйонів доларів від фірм, які належать російським олігархам, серед яких Алішер Усманов та Роман Абрамович.
Автори цих публікацій, як і сам Сергій Навальний, вважають, що ці операції - це «відкати» олігархів за сприяння уряду. Але Генеральна прокуратура Росії в ході перевірки офшорних операцій фірм заступника голови Кабінету міністрів Ігоря Шувалова, його дружини Ольги Шувалової (Severin Enterprises, офшорна компанія в юрисдикції Британских Віргінских островів) порушень російського законодавства не виявила. Тому навіть режисер трансляції російського центрального телебачення хотів побачити реакцію Шувалова на приємну новину від Президента.
А Володимир Путін своїм друзям та команді сказав таке: «… Предлагаю провести полную амнистию капиталов, возвращающихся в Россию. Именно полную. И, конечно, нужно разъяснить для людей, которые должны принять соответствующие решения, что это значит — полная амнистия. Это значит, что если человек легализует свои средства и имущество в России, он получит твердые правовые гарантии, что его не будут таскать по различным органам, в том числе и правоохранительным, "трясти" его там и тут, не спросят об источниках и способах получения капиталов, что он не столкнется с уголовным или административным преследованием, к нему не будет вопросов со стороны налоговых служб и правоохранительных органов. Давайте это сделаем сейчас, но один раз. И все должны этим воспользоваться, кто хочет прийти в Россию. Все мы понимаем, что происхождение денег разное, по-разному они заработаны и получены. Но убежден, нам нужно окончательно закрыть, перевернуть "оффшорную страницу" в истории нашей экономики и нашей страны. Это очень важно и нужно сделать…».
У своїх попередніх статтях я передбачив ці події . В своєму блозі на Гал-інфо від 16 квітня 2014 року «Чому Путін зробить все, щоб ізолюватися від Заходу» я написав: «… Путіну потрібний зовнішній привід для повного знищення в Росії опозиції, свободи слова, представництв західних засобів інформації, фондів, інститутів. Він не проти, щоб Захід не видавав росіянам візи, щоб олігархи не переводили на Захід свої кошти. Йому потрібна повна ізоляція, такий собі заповідник диктатури, в якому він цар та бог, а вкрадені гроші із бюджету не знаходяться в Швейцарії чи в Лондоні, а працюють на його імперію в російських банках…».
Розуміючи, що кінець «нафто-фінансового раю» та політичної стабільності в Росії близько команда Путіна зробила ставку на лібералізацію економічної системи. Путін ставить завдання російському уряду в найближчі роки підняти рівень економіки вище середньосвітового, наростити обсяг інвестицій до захмарних 25% від ВВП . Оголошено цілий ряд інституційних та податкових нововведень, серед яких, зокрема, надання податкових та митних преференцій окремим територіям: Калінінграда, Криму, Владивостока, зокрема, статус вільної економічної зони портам Криму, Владивостока, портам у Північному морі. Для вирішення проблеми заміни імпорту Путін пропонує надавати пільги російським виробникам, які здатні конкурувати із західними компаніями.
Але порушуючи питання економіки, Володимир Путін вимушено зізнався у колосальній корупції у системі державного будівництва та держзамовлень. Він розуміє, що війна ставить у нові умови систему тотального грабунку бюджету його ж командою, тому вимушено признав: «… Я уже сказал, одни и те же объекты одного и того же назначения в соседних регионах в разы отличаются по стоимости. Ну что это такое? По некоторым позициям цены увеличиваются в два, в три, в четыре, а есть случаи, когда цена увеличилась от начала работы в одиннадцать раз. Это уже, понимаете, несопоставимо ни с инфляцией, вообще ни с чем, притом, что авансирование производится практически 100-процентное…».
Володимир Путін у своєму виступі також сказав про національну технологічну ініціативу. Санкції Заходу привели до того, що відстала у технологічному плані Росія змушена буде розраховувати на себе та на азійських союзників. Тому Президент Росії доручає Агентству стратегічних ініціатив очолити роботу з визначення потреб та пріоритетів технологічного розвитку державина наступні 10-15 років.
Наприкінці виступу Путін із задоволенням відзначив підтримку громадянами країни своєї політики та закликав всі політичні та громадські сили до спільної роботи (спільної війни із Заходом та Україною). Він надіється, що так буде і надалі. Ще б пак, адже гігантське фінансування (навіть за міжнародними мірками) інформаційної війни та державної пропаганди приносить свої плоди. Заходу та Україні, зокрема, були адресовані такі слова: «… в этом году, как это не раз бывало в судьбоносные моменты истории, наш народ ярко продемонстрировал и национальный подъем, и жизненную стойкость, и патриотизм. А сложности, с которыми мы сталкиваемся, создают для нас и новые возможности. Мы готовы принять любой вызов времени и победить…».
Отож, Україна та Росія зійшлися в особистому двобої. Не як Давид із Голіафом, а як старший брат Каїн із молодшим братом Авелем. Два брати з`ясовують між собою, хто посяде родинний престол у Києві. Той, власне, і визначатиме подальшу політику на території колишньої СРСР.
Я переконаний, що реалізувати свою амбіційну програму Путін просто фізично не встигне, його правління добігає закономірного фіналу. Але нашій владі вже сьогодні потрібно зняти всі лицемірні маски, назвати все своїми іменами та почати рішуче міняти країну - якщо ми хочемо вижити як Українська Держава.
Війна є війною, ворог є ворогом, і ніхто нам, окрім нас самих, не допоможе. Власне, в одному Путін має рацію: Захід не квапиться за нас вмирати чи віддавати останню сорочку. Тому програмний виступ Путіна повинен спонукати владу України, всіх простих громадян до дій - ворог не думає спинятися, він тільки мобілізує сили для нового наступу.
