21 червня 1920 р. – народилася чільна діячка ОУН Ольга Ільків «Роксоляна»; 21 червня 1920 р. – народилася учасниця «процесу 59-ти» Ірина Безпалко; 21 червня 1921 р. – народився підполковник УПА Осип Дяків «Горновий»; 21 червня 1922 – народився окружний провідник ОУН Григорій Легкий «Борис».
21 червня 1920 р. – народилася чільна діячка ОУН Ольга Ільків «Роксоляна»
Ільків Ольга Фаустинівна (“Роксоляна”, “О. Звіробій”; 21.06.1920, м. Стрий – мешкає у Львові).
У 1933 р. закінчила українську початкову школу і вступила до Стрийської гімназії. Влітку 1934 р. переїхала до мами у м. Варшава (Польща). Брала приватні уроки в українських емігрантів, зокрема математики її навчав екс-міністр ЗУНР Іван Макух. У 1936–1939 рр. навчалася у приватній гімназії при Українському інституті для дівчат у м. Перемишль. 1940 р. закінчила курси при Ярославській гімназії. Взимку 1941 р. вступила до ОУН. Після вишколу була направлена до м. Львів, де 24 липня 1941 р. Працювала друкаркою на Львівській залізниці і водночас на свої документи діставала залізничні квитки для оунівців. З 1942 р. була провідницею жіночої мережі ОУН у Львові. 27 квітня 1943 р. вийшла заміж за Володимира Лика («Буревій», «Оріон»), який загинув 17 березня 1948 р.
До 1944 р. навчалася у Львівському медінституті. З 1945 р. перебувала у підпіллі, працювала в жіночій мережі ОУН, була зв'язковою Романа Шухевича. 11 липня 1946 р. у с. Конюхів Стрийського р-ну народила доньку Звениславу. 12 жовтня 1946 р. разом із Катериною Зарицькою («Монета») та Любомиром Полюгою («Богдан») у с. Княгиничі облаштували конспіративну квартиру для Романа Шухевича. Ольга Ільків сприяла організації підпільної квартири для «Тараса Чупринки» у с. Грімне Городоцього р-ну. Там 8 грудня 1947 р. народила сина Володимира. На поч. 1950 р. Роман Шухевич передав для Ольги «штафету», в якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала до Львова і була заарештована співробітниками МГБ. У 1952 р. засуджена Особливою нарадою МГБ у Києві за ст. 54-1 «а», 54-11 КК УРСР до 25 років позбавлення волі. Відбувала ув’язнення в Алєксандровській (1952–1953 рр.) та Владімірській (1953–1964 рр.) тюрмах.
Звільнена 6 лютого 1964 р, повернулася до Львова. З вересня 1964 р. працювала санітаркою у Львівській обласній лікарні, з 1966 р. – у домуправі м. Львова двірником, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. В 1972–1976 рр. працювала у Львівському історичному музеї, в 1977–1979 рр. – у відділі фондів Музею народної архітектури та побуту. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 Ольга Ільків нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня.
За матеріалами: Ольга Ільків/Територія терору
21 червня 1920 р. – народилася учасниця «процесу 59-ти» Ірина Безпалко
Безпалько Ірина-Орися Володимирівна (21.06.1920, Ворзель Київської губ. - ?) 1934-го сім'я переїхала до Золочева. Батько заарештований у січні 1940 року як діяч УНДО. Відомо, що навесні 1941 його утримували в тюрмі «Бриґідки» та вбили під час масових страт українських політв'язнів у червні 1941 року.
Студентка лікувального факультету Львівського медичного інституту, була членкинею ОУН з липня 1940. Належала до групи осіб, які налагоджували контакти зі студентами зі східних областей України для поширення між ними ідей націоналізму та залучення до ОУН.
НКВД заарештував Безпалко 6 вересня 1940 року. Невдовзі її матір і брата Андрія вислали до Казахстану.
У слідчій справі І. Безпалько є тільки три протоколи: від 9 вересня, 2 жовтня та 29 листопада, у яких вона заперечує свою причетність до ОУН. У своїх звинуваченнях НКВД керувався свідченнями організаційного референта І. Максиміва та шифрувальниці Марти Грицай, а також даними, які на очній ставці 2 грудня повідомив Богдан Єдинорог. Засуджена на 10 років, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8. Наприкінці 1990-х мешкала у Золочеві.
За матеріалами: Т. Гривул - Процес 59 покоління борців та героїв
21 червня 1921 р. – народився підполковник УПА Осип Дяків «Горновий»
Горновий Осип Васильович («Артем», «Гончарук», «Горновий», «Левадний», «Наум», «Осипенко», «Цьвочек, «417», «605»; 21.06.1921, с. Олесин Козівського р-ну Тернопільської обл. — 28.11.1950, біля с. Великополе Яворівського р-ну Львівської обл.)
Навчався у Бережанській гімназії (1931–1939). Недовго вивчав українську філологію у Львівському університеті. Член Юнацтва ОУН. Був заарештований 20.9.1940, сидів в Бережанах, Тернополі. З підходом фронту вирвався з Бердичівської тюрми. Член Окружного осередку пропаганди ОУН(Б) в Бережанах, заочно здобув вищу освіту з журналістики і економіки.
1943–1944 член КП Юнацтва ОУН, редактор журналу «Вісті», член редколегії журналу «Юнак». 1945–1948 член Головного осередку пропаганди. Організаційний референт ОУН Львівського краю (ІІ пол. 1948 р.). З кінця 1948 і до 28.11.1950 — провідник Львівського краю ОУН(Б) і командир ВО «Буг». Від літа 1949 — член Проводу ОУН(Б) на Українських землях, член УГВР і заступник голови ГС УГВР. Одержав Золотий і Срібний Хрести Заслуги, підполковник-політвиховник УПА. Один із головних ідеологів збройної боротьби, автор численних праць і статей. Загинув в бою із спецвідділом МГБ.
За матеріалами: Осип Дяків – «Горновий»:Документи і матеріали/Упорядник: В. Мороз
21 червня 1922 – народився окружний провідник ОУН Григорій Легкий «Борис»
Легкий Григорій Йосипович («Борис»; 21.06.1922, с. Слов'ятин, Підгаєцький (нині Бережанський р-н), Тернопільська обл. — 20.10.1950, с. Шешори, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.).
Закінчив у рідному селі початкову школу, вступив до Станіславської гімназії, став членом юнацтва ОУН. До 1944 р. виконував обов'язки пропагандиста проводу ОУН, а з 1945 був призначений окружним провідником Коломийщини.
Восени 1950 р. окружний провідник Коломийщини «Борис» (Легкий Григорій) та окружний провідник Буковини «Сталь» (Савчак Василь) проводили в лісах в районі хребта Корметура поблизу с. Шешори останню нараду напередодні зими. Повстанці отримували явки і паролі, вказівки щодо діяльності на найближчі півроку та заходи безпеки. Нарада добігала кінця, чимало учасників її вже покинули, та енкаведистам, за допомогою свого агента «Кордуба», вдалося виявити і оточити місце зібрання повстанців. Провідник розпорядився знищити всі наявні документи. Зав'язався бій. Поранений Григорій прикривав відхід товаришів і, при спробі захопити його в полон, підірвав себе гранатою. Нагороджений Срібним Хрестом Заслуги (1948).
За матеріалами: Яворівський фотоархів УПА
