25 жовтня 1860 року у Ніжині, на Чернігівщині народився Микола Самокиш, художник-баталіст, графік. Працював у жанрі історичного живопису та книжкової і станкової графіки й журнальної ілюстрації.
Цікаві факти з життя Миколи Самокиша.
1. Микола був нащадком козаків, як по лінії батька, так і матері. Прізвище Самокиш зазвичай давали козакам, які полюбляли кисляк (скисле молоко).
Малювати почав змалку, вуглем на клаптиках паперу. “Я дужо полюбив малювання, так, що забував про латинську та грецьку мови, коли вчився в Ніжинській Гімназії, і за це частенько сидів у карцері, а вдома батько частував мене добрим нагаєм, – писав Самокиш, – я крадькома, потихенько малював переважно коней та побоїща. Тоді була франко-пруська війна, і я з великою увагою роздивлявся і копіював малюнки в журналі “Всемирная Иллюстрация”.
Кінь у збруї. 1900-ті. Фото: maslovka.org.
2. Головними героями його малюнків були коні. “Я люблю коней як художник та в минулому кавалерист, – писав Самокиш. – У цьому напрямі я працюю постійно, вважаю коня гарним та благородним створінням і намагаюся зображувати його не тільки з зовнішнього боку, але й передати його психіку, його порив, найпрекрасніше, що є у цих тварин. Навіть шкапа на скаку виглядає живописно”.
3. Після закінчення Ніжинської гімназії поїхав вступати до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв, але іспит провалив. Став вільнослухачем у батальній майстерні професора Віллевальде. Через рік його мрія здійснилася – зарахували до Академії.
Атака лейб-гвардії Литовського полку. 1912. Фото: uk.wikipedia.org.
4. За дипломну роботу – полотно “Повернення російської кавалерії після атаки під Аустерліцем” (присвячена війні 1812-го року) Самокиш отримав велику золоту медаль Академії мистецтв. Та закордонне відрядження до Парижа. 1885 року він поїхав до Версаля, де була велика колекція батального живопису. “Ці картини не справили на мене особливого враження, композиція їх театральна. Мені, як прихильникові реалістичної школи, вони не сподобалися…”, – такі враження залишив художник у щоденнику.
5. 1890-го Микола Самокиш, у неповних 30 років, отримав звання академіка за роботу «Табун білих рисистих маток на водопої».
6. Разом з першою дружиною Оленою Судковською створював ілюстрації для роману М. Гоголя “Мертві душі”, який видали 1901-го.
Ілюстрація до альбому "З Української старовини" (1900). Спільний проект Самокиша та Васильківського. Фото:uk.wikipedia.org
7. Разом з найвідомішим на той час українським живописцем Сергієм Васильківським та істориком Дмитром Яворницьким працювали над альбомом «З Української старовини». Для популяризації історії України серед народу.
8. Вважав, що художник-баталіст повинен з власного досвіду писати батальні сцени. Тому 1904-го у складі драгунського полку він відправився на російсько-японську війну, провів на фронті майже рік в якості кореспондента-художника журналу «Нива». У роки Першої світової возив учнів на фронт для художньої практики.
9. Створив цикл картин на козацьку тематику.
Запорожці біля корчми. 1917. Джерело: museum.net.ua
10. Після встановлення радянської влади був до неї лояльним, тож зазнав почестей.
11. З 1928-го жив у Сімферополі. Часто бував у Харкові, бо викладав у художньому інституті. Свідки згадували, що під час нацистської окупації Сімферополя Самокиш та його співмешканка, аби вижити в голодному місті, продавали німецьким офіцерам картини. Або вимінювали їх на харчі.
М.Самокиш. «Вовк». З навчального посібника «Малюнок пером». Джерело: uk.wikipedia.org
12. Протягом 60 років творчого життя Микола Самокиш створив 11 тис. картин та малюнків (пером).
Джерело: УІНП
