31 січня 1886 року на Поділлі народився Віктор Приходько - правник, член Української Центральної Ради, голова Подільської губернської народної управи (1918), товариш міністра фінансів УНР (1922-1923).
За інформацією УІНП, Віктор Приходько Навчався в Приворотському духовному училищі Ушицького повіту, Подільській духовній семінарії та правничому факультеті Юр'ївському університеті (нині Тарту). Звідти перевівся до Київського університету. Із 1911 - службовець Подільського губернського земства, з 1913 - секретар земського журналу «Экономическая жизнь Подолии». Виконував обов'язки судового слідчого з цивільних справ Кам'янець-Подільського окружного суду.
У травні 1917 від Поділля його обрали до Української Центральної Ради. Очолював відділ народної освіти Подільського губернського земства (1917-1918). З квітня 1918-го обіймав посаду голови Подільської губернської народної управи, займався організацією українського шкільництва.
В часи Української Держави продовжив роботу в земстві, яке було переведено до Кам'янця-Подільського. Гетьманський режим Приходько не сприйняв, взяв участь в антигетьманському повстанні.
З грудня 1918 року завідував Відділом судових справ Директорії УНР у Вінниці.
У березні 1919 року переобраний головою Подільського губернського земства. Підписав «Меморандум громадських діячів Поділля», в якому йшлося про недоліки внутрішньої політики Директорії УНР. У грудні 1919 року - призначений Подільським губернським комісаром.
Згодом виїхав до Польщі, став депутатом Ради Республіки, скликаної у січні 1921 року в Тарнові, був товаришем (заступником) міністра фінансів УНР, керуючим Міністерства фінансів і керівником одного з його відомств в еміграційному уряді Андрія Лівицького (1922-1923). Емігрував до Чехословаччини, викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах.
У Чехословаччині почав писати спогади «Під сонцем Поділля», присвячені українському рухові на Поділлі в 1895-1907 роках.
В роки Другої світової був у складі Українського Центрального Комітету в Кракові. У 1945 році переїхав до Регенсбургу в Західній Німеччині. У 1949 році емігрував до США. Протягом десяти років очолював Український конгресовий комітет у США.
Помер 5 лютого 1982 року у Нью-Йорку.
Нагадаємо, як писало Гал-інфо, 31 січня 1938 року – у Васильківці на Дніпропетровщині народився Віталій Калиниченко, інженер, економіст, член Української Гельсінської групи (УГГ), політичний в’язень, який майже 20 років провів у радянських концтаборах та тюрмах.
