Три роки тому, 5 липня 2014 року, завдяки успішним діям військовослужбовців - учасників Антитерористичної операції, було звільнено від російський терористичних збройних формувань міста Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка та інші населені пункти північної частини Донеччини, передає Гал-інфо.
Вирішальними у цій операції стали бойові дії навколо міста Слов'янськ Донецької області. Бої за Слов’янськ тривали з квітня по липень 2014 року.
Було кілька спроб штурму міста, але українські силовики намагалися зробити все, щоб уникнути втрат серед цивільних. На той час російські терористи успішно застосували практику прикриватися мирним населенням.
Під натиском української армії в ніч на 5 липня терористи організовано залишили Слов'янськ.
Ватажком терористів був громадянин Росії Ігор Гіркін. Він пояснив свою втечу тим, що намагався «зберегти сили», натомість основні сили терористи передислокувались у Горлівку та Донецьк.
Українські війська увійшли до міста та підняли державний прапор над міською радою.
Окрім того, втеча бойовиків дала змогу українським військовим протягом 5-6 липня встановити контроль над містами Краматорськ, Артемівськ, Дружківка та Костянтинівка. Після цього українські військові розпочали надавати допомогу мирним мешканцям та відновили життєдіяльність цих міст.
Додамо, що бої за Краматорськ Донецької області тривали з 12 квітня по 5 липня 2014 року.
Сьогодні, 5 липня, голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський написав на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук: «Минає 3 роки з часу звільнення Слов’янська, Краматорська, Дружківки та інших населених пунктів північної частини Донеччини від російських окупантів. Ще 4 роки тому подібна фраза викликала б подив, несприйняття і обурення. Путін одним «вмілим» рухом розбив те, що понад 200 років так трепетно ліпили покоління ідеологів російської імперії. Найближчі десятиліття саме це буде відправною точкою українсько-російських стосунків. «Скрєпи» «переяславської ради» та «золотого вересня» розрубано назавжди.
Сьогодні найбільшим моїм бажанням є те, щоб вже наступного року ми відзначали першу річницю звільнення Донецька, Сніжного, Новоазовська та інших міст краю від криваво-чорного мороку найбезглуздішої людиноненависницької ідеології 21 століття – «руского міра».
