На зламі між періодами входження до складу різних держав Україна змогла, хоч і на короткий час, але стати єдиною
В умовах повномасштабної війни українці показали дивовижну єдність. Спільна волонтерська робота, спільна підтримка тилу та спільне утримання лінії оборони — усі зробили свій внесок у боротьбу. Утім, історично склалося так, що Україна дуже довгий час перебувала у складі різних держав: Російській та Австро-Угорській імперії або у Радянському Союзі та Польщі.
Далі – детальніше про те, як українським землям вдалося об'єднатися та чому 22 січня, День Соборності, історично важливе свято.
Між двох вогнів
На зламі між періодами входження до складу різних держав Україна змогла, хоч і на короткий час, але стати єдиною. 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки. Цей документ та ця дата є дуже важливими для України, адже насправді у той час це було неймовірним досягненням. Тоді, 104 роки тому, Західноукраїнська народна та Українська народна республіки об'єдналися у одну державу, хоча мали й різні соціальні, політичні та зовнішньополітичні вектори розвитку. Причиною цього були різні історичні умови, у яких розвивалися це регіони.
Подією, яка забезпечила можливість об'єднання, стало падіння Російської та Австрійської імперій внаслідок Першої світової війни. Фактично, вперше питання про необхідність злуки усіх регіонів сучасної України у одну державу постало тільки у 1918 році після проголошення четвертого універсалу Центральної Ради. Рівно через рік після того, як про це почали говорити на офіційному рівні, було проголошено Акт Злуки.
Шлях до Злуки
Загалом, саме існування УНР справило значний вплив на території Західної України. В листопаді 1918 року відбувся Листопадовий зрив, який передував створенню Західноукраїнської народної республіки, яке відбулося 13 листопада. Тоді почався процес руху до злуки двох державних утворень. Наприкінці листопада, 30 числа, Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький, представники ЗУНР, прибули на станцію «Фастів», де зустрілися з Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою та іншими членами Директорії.
Вже наступного дня було підписано "Передвступний договір". Це сталося близько полудня у Фастові.
Злука двох держав в одну активно підтримувалася з обох боків. Зокрема, лідер ЗУНР Євген Петрушевич зазначав, що це рішення стане «однією із найкращих карт». Володимир Винниченко, зі свого боку, в одній зі своїх промов говорив, що від галичан можна взяти дисциплінованість, орієнтованість на Європу та вміння аналізувати і тоді «буде з нас добра нація».
Фактично, злука відбулася значно раніше, на початку січня, однак саме 22 січня 1919 року її було урочисто проголошено на Софійській площі у Києві.
Лонгин Цегельський писав у своїх спогадах: «Злука доконана була вже раніше. А то, що діялося на Софійській площі дня 22 січня 1919 року, було лиш урочисте, удраматизоване та символічне ствердження її назовні, для уяви широких мас і світу. Це було тільки небувале всенаціональне свято. І був не заразом поклін традиції».
Вперше святкування проголошення Акту Злуки відбувалося у дуже непростий час. Тоді Україна страждала від наступу більшовицьких військ. На той момент вже було захоплено Харків, Чернігів та Полтаву. Винниченко у своїх спогадах називав цей час сумним, а дружина одного із міністрів УНР А.Лівіцького Марія Лівіцька писала, що настрій був піднесений, хоч дуже тривожний.
Доля свята
У час активної національної боротьби за незалежність демократичні сили пропагували пам’ять про Злуку.
22 січня 1990 року навіть було організовано акцію під назвою «Живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, участь у заході взяли від 0,5 до 3 мільйонів українців.
Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року, однак 30 грудня 2011 року колишній президент Віктор Янукович видав указ, яким скасував святкування Дня Свободи 22 листопада (присвяченого подіям Помаранчевої революції) та встановлення Дня соборності 22 січня. Янукович чомусь оголосив 22 січня Днем Соборності та Свободи.
Утім, вже 13 листопада 2014 року указом президента Петра Порошенка відзначення Дня Соборності було офіційно відновлено і цей день є державним святом та вихідним і дотепер.
Минуле — теперішнє — майбутнє
Історичну паралель між 1919 та 2023 провести дуже легко. Минуло 104 роки. Ми знову воюємо проти тоталітарного режиму, який намагається загарбати собі нашу землю, історію, культуру, мову та ідентичність. Українці знову єднаються перед обличчям ворога, попри минулі протиріччя. Єдність необхідна нам історично, тому важливо пам'ятати про День Соборності, день, коли Україна стала єдиною вперше за дуже довгий час.
Парадоксально, але минуле завжди тісно пов'язане із майбутнім. У минулому в нас століття боротьби та століття суперечностей та непорозумінь. А що в майбутньому? В теперішньому ми боремось за можливість бути тією соборною та незалежною Україною, тому в майбутньому нас обов'язково чекає перемога та розвиток, але потрібно пам'ятати про єдність та робити усе необхідне для того, аби зберегти її.
Вікторія Кульженко, для «Гал-інфо»
