Архиєпископ Львівський звернувся до всіх вірних УГКЦ з Пасхальним словом
Слухай онлайн
Cуспільство

Архиєпископ Львівський звернувся до всіх вірних УГКЦ з Пасхальним словом

Високопреосвященніший Владика Ігор Архиєпископ Львівський звернувся до всіх вірних УГКЦ з Пасхальним словом. Про це сьогодні, 13 квітня, повідомила прес-служба Львівської єпархії УГКЦ.
„Христос Воскрес!
Дуже дивні були юдеї, котрі організовували смерть Ісуса Христа, стараючись позбутися Його через розп’яття на хресті. Насамперед робили це за гроші, бо Юда, учень Ісуса, подався до первосвящеників й запропонував видати їм Христа, а „ті відважили йому тридцять срібняків” (МТ 26,15). Коли Юда прийшов з відділом війська і первосвященицькими та фарисейськими учнями, щоб схопити Спасителя, той запитав: „Кого шукаєте?” „Ісуса Назарянина”, – відповіли ті. „Це я”, – каже їм Ісус, ... вони подалися назад і припали до землі (Йо 18,4-6). Потім Ісус зцілив вухо слузі Малхові, яке тому апостол Петро відрубав мечем (Йо 18,10). Спокійна й терпелива поведінка Христа перед Анною, Каяфою та Іродом – це ще одна обставина, що промовляла до катів. Христос дивував Пилата своїм спокоєм та проповідуванням „Царства й Правди” (Йо18,36-37), царства не з цього світу та істини, що протистоїть всякому насильству й брехні, і за проповідування Христос кладе своє життя. Ісус спокійно приймає несправедливий вирок смерті та страшенні катування, терпеливо несе важке дерево хреста на місце розп’яття. Смерть Юди, котрий повісився (Мт 27,5), знову дивний знак. Пізніше темрява настала, затьмарилося сонце і завіса у храмі роздерлася на двоє (Лк 23,44-45). Земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали (Мт 27,51-52). А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса..., налякалися і мовили: „Це справді був Син Божий” (Мт 27,54). А, коли Христос воскрес і сторожа оповіла первосвященикам про все, що сталося, вони порадилися зі старшими, дали гроші воїнам і веліли їм: „Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали” (Мт 28,13).
Для чого пригадую усе те, що сталося, як відбувалася страта Господа на хресті? Бажаю тим вказати на надмірну людську злобу, котра ні перед чим не зупиняється й котру нічого не дивує. Навіть, такі чисельні знаки, про які згадувалося на початку, котрі перевищують звичайні знаки природи, – вихід тіл з гробів, – багатьох це зовсім не зворушувало. Також і в першу чергу духовних людей, священиків, що старалися хитро прикрити свою злобу проти Христа. Як багато можливостей було у цих людей, щоб пізнати Господа й стати на дорогу спасіння! Але жахлива людська злоба, вбиває в особі Боже життя. Хотіла б розправитися з Господом в такий же спосіб, але Його не можна вбити, неможливо забрати Йому життя, тому що Він Бог, Творець усього видимого і невидимого. Це – той, хто запевняв за свого життя: „Я по трьох днях воскресну” (МТ 27,63). Лякаймося людської злоби, біймося себе самих, щоб не стати камінням, котре розпадається, але залишається кам’яним.
Подивляймо Бога, Його доброту і милосердя, Бога котрий дозволяв людям, незважаючи на їхнє твердосердя стосовно Нього, мати стільки нагод, щоб це усе бачити і покаятися, стати на шлях навернення й спасіння. Вони мали біля себе Господа, але залишалися бездушними та закам’янілими. Що можна думати про тих, хто бачив стільки знаків і залишився непорушним у своїй злобі? Мабуть потрібно повторити з одним із синів Макавейських, що відізвався перед смертю до царя-ката: „Для тебе ж воскресіння до життя не буде” (2 Мак 7,14). Ми не можемо сумніватися у нашому воскресінні, як про це пригадує нам апостол Петро: „Його Бог воскресив, порвавши пута смерті, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі” (Дія 2,24). Смерть не мала сили над Ісусом Христом, не має вона сили й над нами: „Цар світу воскресить нас, що вмираємо” (2 Мак 7,9). Але ми не повинні забувати: „... вийдуть ті, що чинили добро на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд” (Йо 5,29). Ми повинні жити так, щоб воскреснути до правдивого, щасливого життя. Немає сумніву щодо нашого воскресіння, та виникає питання про те, щоб воскреснути не для терпінь, а для вічного життя у небі. У розмові з Мартою, Спаситель каже їй: „Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме” (Йо 11,25). Святе Писання в багатьох місцях переконує нас про наше вічне життя, про наше воскресіння, що відбудеться немов воскресіння Господа, – всього за три дні, за недовгий період перебування нашого тіла у землі. Чому говоримо короткий період? Тому що псальмопівець так голосить: „Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув” (Пс 90,4).
Стараймося наше життя спрямувати у Боже русло: „Щоб спізнати його і силу його воскресіння” (Флп 3,10). Роздумуймо уважно над життям Ісуса Христа і стараймося якнайбільше уподібнити наше життя до Його життя. Завмираймо для себе, коли бажаємо доброго плоду життя: „Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме одно; коли ж завмре, то рясний плід принесе” (Йо 12,24). А ми так боїмося завмирати, так бажаємо давати життя й простір нашому “я”, котре нейтралізує ріст доброго плоду нашого життя. Пам’ятаймо, те що сіємо: „... не тіло, що має уродитись, а голе зерно, ... сіється у тлінні, а встає у нетлінні” (1 Кор 15,37; 42). Святий апостол Павло, щоб розбудити духа нашої віри пише наступне: „А як Христос не воскрес, то марна віра ваша...” (1 Кор 15,17).
Тому радіймо, особливо у ці дні, і пам’ятаймо: „Бог же і Господа був воскресив – та й нас воскресить своєю силою” (1 Кор 6,14). Приймаймо силу Божу за нашого життя на землі і вона розбудить нас зі сплячки нашого тіла після його смерті. Ми повинні наше тіло вчинити здібним носити у собі Божу силу. Бажаю, щоб усі стали носіями радості Божого воскресіння та Божого світла! Наповнюймося радістю Воскресіння Христового, щоб вона завітала у кожне людське серце, у кожну оселю багату чи бідну, засумовану чи радісну. У лікарні та в’язниці, на виробництво, у військо, у різні владні структури та до членів нашої Верховної Ради! Хай ця радість стає голоснішою і завітає в школи-інтернати, в будинки для покинених та бідних людей. Всюди, даймо місце радості у наших серцях, щоб вони очищені покаянням могли відчувати повноту насичення святом світлого Воскресіння Христового! Хай у народі України панує радість Воскресіння Христового! Обнімімося одні з одними сердечно духовно, простягнімо руку прощення та любові й грімко співаймо пісню перемоги Правди: Христос воскрес із мертвих смертю смерть подолав і тим, що у гробах життя дарував! Благословення Господнє на Вас!”
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...