У Львові 13 січня народний артист України Борис Мірус презентуватиме свою другу книгу спогадів. Ця робота вийде у світ на честь100-річчя театру ім. Марії Заньковецької, якому відомий актор присвятив понад сімдесят літ свого життя.
У книжці автор розповідає про видатних і маловідомих заньківчан, про однокурсників-студійців та колег-режисерів, митців та партійніх бюрократів, кадебістів й вірних друзів. У споминах людини, що пройшла сталінські табори й підносилась до зенітів акторської слави — відчутне глибоко особистісне ставлення автора до кожного із них.
Твір є своєрідною сповіддю митця на порозі століття рідного театру та за крок до сімдесятип'ятилітнього ювілею служіння українській сцені адресована усім нам: професіоналам і любителям театру, зрілим майстрам та студентству.
Уривок з книги "Мої 70 заньківчанських літ":"...Коли я увійшов до Театру ім. М. Заньковецької у пошуках репетитора для вступу—що мене підкорило, так це запах гриму! Це був так званий «ляйх- нерівський» грим —найкращий у світі за якістю. Він залишився у театрі після відходу німців. Весь Театр ім. М. Заньковецької пропах ним, це був справді незабутній аромат! Цим ворожим «ресурсом» ми ще довго користувались, аж поки не почали отримувати «вітчизняний», радянський. У цей, без сумніву, найважливіший для мене вечір, коли я вперше потрапив за лаштунки незнайомого театру, заньківчани грали українську класику. Мабуть, це був «Назар Стодоля» Т. Шевченка, бо коридорами ходили загримовані актори в українських строях, а за ними стелився шлейф отого дивовижного запаху гриму. Мені перехопило подих від захвату, я був вражений у самісіньке серце! Як з'ясувалось невдовзі —на все життя...""
"
