Гал-інфо продовжує цикл інтерв’ю про Івана Турша, приурочений до 150-ліття від дня народження видатного українського художника, мистецького критика, редактора, видавця, організатора й активного учасника культурно-громадського життя Львова зламу ХІХ–ХХ століть.
Завдяки мистецькому проекту Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького - «Відомий і невідомий Труш» (який триватиме до 24 лютого), журналістка Гал-інфо мала нагоду познайомитись з творчістю Івана Труша.
Цього разу разом з мистецтвознавицею Оксаною Білою ми говорили про серію творів львівського художника об’єднаних під назвою «Подорожі Кримом», які він писав на пів-острові.
«Кримські сонети»
Особливу сторінку в трансляції мистецьких візій І. Труша становлять «Кримські сонети» – своєрідні мальовничі нотатки, виконані у 1901, 1903–1904 роках під час трьох його мандрівок на півострів. Віддаючи перевагу натурному етюду, художник стає шукачем нової, неоромантичної, концепції образу природи.
«Подорожі Кримом»
Представлені на виставці мініатюри з тематичної серії «Подорожі Кримом»: «Весна в Криму», «Осінній пейзаж із Криму», «Кримський берег», «Пейзаж із тополями», «Сосна під горою», «Пейзаж із мечеттю», «Узбережжя моря з кущем скумпії» – мимоволі пробуджують почуття маляра, які він так віртуозно трансформував у цих композиціях.
Імпульси бентежного настрою наскрізь пронизують канву робіт, яку творять тони яскравих, насичених кольорів, посилених ефектами мерехтіння сонячних променів. Глибина поетичного натхнення художника й очікування майбутніх змін в особистому житті відобразились у загальній образній системі кримських пейзажів, зокрема в яскравих колористичних акордах, наближених до музичних алегорій, у змалюванні образів природи, сповнених особливої лірики та емоційно-психологічної домінанти, що характерно для естетики неоромантизму.
Листи до нареченої – Аріадни Драгоманової
Не менш промовистими свідками кримських мандрівок Івана Труша є його листи до нареченої – Аріадни Драгоманової. З особливим ліризмом художник передавав красу кипарисового гаю, порослих старими лаврами гірських стежок, загадкового Воронцовського парку і посрібленого місячним сяйвом спокійного моря, яке зачаровувало митця так само, як очі та зворушливий голос коханої.
Кипариси на заході сонця як переосмислення неоромантизму
Переосмислюючи концепцію неоромантизму, І. Труш матеріалізує її в мальовничих пейзажах Кримського півострова, в яких досягає особливої гармонії. Винятково виразно ці інтонації прочитуються у краєвидах із кипарисами, намальованих під час заходу сонця. У цих етюдах художник створює сповнені смутку, меланхолії та водночас епічної величі образи згасання дня, коли багряно-золотий диск сонця – персоніфікація сили й жаги життя – зникає за темними, урочисто-мінорними силуетами кипарисів, символізуючи невидимий драматичний контекст буття.
Цей філософсько-споглядальний зміст Трушевих творів наближує його образну поетику до лірики польських поетів-неоромантиків Казимира Тетмаєра, Яна Каспровича, Леопольда Стаффа. Багато спільних інтонацій лучить пейзажне малярство І. Труша також із поезією «молодомузівців».
Художник несподівано вводить потужний акорд
У своїх роздумах про життєві цінності митець підпорядковує художню форму як поетичний синтез переданню індивідуального сприйняття певного стану природи. Для цього він послуговується всіма засобами художньої виразності: експресивним мазком, динамічністю ліній, використанням декоративних площин. Своєрідною спробою в цьому напрямі стало застосування одного з колористичних прийомів: у стриману живописну палітру художник несподівано вводить потужний акорд яскравої червоної барви, що посилює емоційне звучання краєвидів «Хатка» та «Рання осінь».
Свідчення виваженого розвитку теми в серії
І. Труш умів бачити звичайні мотиви в несподіваних ракурсах, надаючи їм композиційної динаміки, певного емоційно-образного вислову. Серед робіт, написаних у період 1910–1930-х років, багато сюжетів, до яких митець часто повертався. Наприклад, тему кримської сосни, кипарисів чи скелястих гір – від етюду до монументального твору – представляють «Скелі над морем», «Кипариси», «Південний пейзаж», «Мис Фіолент», «Крим. Краєвид із сосною», «Кримський берег».
Використовував вохристо-сіро-зеленкувату гаму
Вони свідчать не так про довільне повернення до улюбленого сюжету, як про виважений розвиток теми в серії. У їхньому трактуванні помітний перехід від камерних пейзажів до узагальнених, епічних за характером образів природи, які художник передає тонкими градаціями кольору та пластичністю форми. Бездоганне відчуття барви, використання вохристо-сіро-зеленкуватої гами, сміливий експресивний мазок, власні прийоми передання ефектів сонячного світла – все це властиво роботам серії «Подорожі Кримом». У пленерних розробках того часу І. Трушеві вдалося досягти високої майстерності у світлотіньовому й кольоровому відтворенні природи.
Авторська світлина як код пам’яті
Під час кримських мандрівок художник уперше застосував авторську світлину як своєрідний код пам’яті – допоміжний засіб у творчій праці. На зламі ХІХ–ХХ ст. такий метод сприймали як один із позитивних наслідків технічного поступу. Зокрема, в Україні, крім І. Труша, його використовували С. Васильківський, П. Левченко, М. Ткаченко, О. Кульчицька, М. Сосенко та інші художники.
Відомий і невідомий Труш: подорожував від Дніпра до Йордану
Львівський художник присвятив Дніпру майже 200 картин
Гуцульщина – одна із найпринадніших тем для малярів, – Іван Труш
Портрети для НТШ варто зачислити до його ліпших праць, - Франко про Труша
