30 червня 1941 р. у Львові Я. Стецько зачитав Акт про відновлення Української Держави.
Про це інформує Календар українця у Facebook.
У понеділок, 30 червня, о 18 годині у Львові в приміщенні “Просвіти” (пл. Ринок, 10) ще до приходу в місто німецької окупаційної адміністрації відбулись Народні Збори, в яких взяло участь понад 100 представників української громадськості як Львова, так і різних регіонів України, а також представники Української Греко-Католицької Церкви. Збори відкрив заступник провідника ОУН(р) Я. Стецько, який після короткої промови зачитав Акт про відновлення Української Держави. Присутні стоячи вислухали виголошення Акту, одностайно схвалили його і заспівали “Ще не вмерла Україна”. Українське суспільство і увесь світ про хід зборів поінформувала Львівська радіостанція, на якій Акт прочитав диктор, член ОУН, Юліан Савицький.
З того, як українські націоналісти провели виголошення Акту, і з того як розгортались усі їхні подальші дії, було видно добре продуманий і старанно підготований план, здійснення якого проведено в абсолютній таємниці від німецької сторони. Вже пізніше цей чин ОУН(р) у відношенні до Німеччини Лев Ребет назвав політикою доконаних фактів.
Підвалинами Акту 30 червня стали рішення Другого Великого Збору ОУН(р), що відбувся нелегально в квітні 1941 р. у Кракові. А далі розпочалась непомітна зовні, але напружена підготовча робота. З початком війни вслід за німецькими передовими військовими частинами вирушили, заздалегідь підготовані з членів ОУН, Похідні групи, які на відбитих від більшовиків територіях втілювали в життя положення Акту: творили українську адміністрацію, налагоджували побут цивільного населення, випускали газети, формували українську поліцію.
Усі ці несподівано активні самостійні дії українських націоналістів застали зненацька як німецьку адміністрацію на місцях, так і найвище керівництво Рейху. Німці, які не відзначались великою прозорливістю, а більше розраховували на грубу силу, вже у серпні розпочали спочатку мляві, а невдовзі масові і жорстокі репресії проти українських націоналістів. Бандера і Стецько були спочатку інтерновані, а коли відмовились відкликати Акт – заарештовані окупаційною владою. Заарештовані також всі члени українського уряду і тисячі українських патріотів, яких розстріляли або вивезли до німецьких концтаборів. Проте усе це уже не могло повернути хід історії назад, і Німецька імперія, тільки розпочавши війну, вже її програла, налаштувавши проти себе народи імперії радянської.
