13 січня 1919 року у с. Копань на Запоріжжі народилася Любов Мала – доктор медичних наук, одна із засновників Академії медичних наук України. Організаторка кардіологічних відділень для хворих на гострий інфаркт міокарда.
У 30-х роках ХХ ст. батько Трохим Малий перевіз сім'ю в Харків, щоб врятувати від голоду і дати дітям освіту. Вищу освіту Любов Мала здобула у Харківському медичному інституті у 1933-1938 рр. Отримавши фах терапевта, працювала у лікарні в с. Петровеньки на Луганщині. Із червня 1941 р. до вересня 1946 р. була лікарем фронтових шпиталів Південного, Закавказького, Північнокавказького фронтів Червоної Армії.
До вересня 1949 р. працювала у Харківському медичному інституті клінічним ординатором, а згодом асистентом кафедри факультетської терапії. У 1950 р. захистила кандидатську дисертацію. У 1952–1954 рр. – докторант цієї кафедри. У 1954 р. захистила докторську дисертацію на тему: «Зміни серцево-судинної системи при туберкульозі». До 1955 р. Л.Мала була доцентом кафедри факультетської терапії, у лютому 1955 р. – серпні 1961 р. – завідувачка кафедри факультетсько-шпитальної терапії, у 1961 – 1984 рр. – завкафедри шпитальної терапії, у 1984 –1986 – очолювала кафедру внутрішніх хвороб Харківського медичного інституту.
Основні наукові праці Любові Малої присвячені вивченню захворювання серцево-судинної системи при туберкульозі, ролі нейрогуральних механізмів регуляції в уникненні захворювань серцево-судинної системи при хронічній недостатності кровообігу, а також клінічної фармакології. Вона вперше в Україні організувала кардіологічні відділення для хворих на гострий інфаркт міокарда. Перша в Україні у 70-і рр. ХХ століття впровадила в практику систему поетапного лікування хворих з інфарктом міокарда (стаціонарний, санаторно-курортний і амбулаторно-поліклінічний етапи). Заснувала в Харкові (1981) філіал Київського НДІ кардіології ім. академіка М.Д.Стражеска, з 1986 p. – НДІ терапії МОЗУ, з 1993 р. – Інститут терапії АМН України.
Любов Мала – автор понад 600 наукових праць, в тому числі 24 монографій, 50 патентів та винаходів, 38 методичних рекомендацій. Підготувала 35 докторів і 186 кандидатів медичних наук. Удостоєна звання «Людина року» Американським автобіографічним інститутом (1996). Включена Міжнародним біографічним центром (Кембрідж, Велика Британія) у видання «2000 видатних учених ХХ ст.» (1998). Почесний громадянин м. Харків (1999). Нагороджена 14 медалями.
Померла 14 квітня 2003 року в Харкові, де й похована на алеї Героїв.
