11 січня 1848 року у селі Гірне на Львівщині народився Василь Нагірний, архітектор, спадщина якого налічує декілька сотень сакральних та інших будівель.
Півторарічним хлопчиком він утратив матір. «Батько і баба любили мене сироту то вже може аж забагато, бо коли на четвертому році мого віку звихнув собі ногу, не позволили поправити «щоби сирота не плакав, та щоби не взяли до війська», отже зостався я на ціле життя калікою на праву ногу», – 1888 році писав Нагірний у листі до письменника Івана Левицького.
Батько майбутнього архітектора помер, коли хлопець навчався у реальній школі. Доводилося самому заробляти на життя. Попри усі складності Василь Нагірний прагнув отримати гарну освіту. Він навчався у Львові, Вищій технічній школі у Цюриху.
До 1882 року він жив і працював у Швейцарії, обіймаючи різні посади в державному та приватному секторі, пов’язаному із архітектурою та будівництвом. Останні чотири роки, перед поверненням в Україну, входив до складу «будівельного уряду в Цюриху».
Потому Василь Нагірний включився в громадське життя Галичини. Він увійшов до складу директорів новоствореного Товариства «Народна Торгівля», був серед засновників товариства руських ремісників «Зоря», «Дністер», «Сокіл», «Народна Гостиниця». Протягом 1885 – 1890 років займав посаду головного редактора газети «Батьківщина».
1898 року, спільно з Іваном Трушем, Михайлом Грушевським та Юліаном Панькевичем заснував «Товариство для розвою руської штуки» і став його головою. У 1907 році у Львові створив товариство українських робітників «Сила», яке очолив.
Однак, найбільше сил він витрачав на професійну діяльність як архітектор, який створив майже 200 проектів церков. Кожна четверта церква в Галичині була збудована за його проектом. Найцікавішими є сільські церкви, створені на основі візантійського стилю.
Перша церква, взірцем для якої послужив Софійський Собор в Царгороді, була побудована в Яричеві Малому.
Східний стиль захоплював Василя Нагірного, тож у 1883 році він поїхав у Київ.
Там він оглядав церкви, комплекс Києво-Печерської Лаври. «Цей стиль так недбало трактують на заході в викладах з історії архітектури. В моїй практиці, як архітекта, бажав я бодай у дечому перенести цей стиль у Галичину, одначе матеріальні середники наших сільських громад на це не позволяли, бо тут завжди йшло про те, щоб церковна будівля була обширна, але дешево коштувала», – писав Василь Нагірний.
Василь Нагірний помер 21 лютого 1921 року у Львові й похований на Личаківському кладовищі.
