27 жовтня 1776 року – у родинному маєтку неподалік міста Пирятин на Полтавщині народився Яків Маркович (1776 – 1804) – історик, етнограф, фольклорист.
За інформацією УІНП, 1798-го у Петербурзі Маркович видав невелику за обсягом - 98 сторінок - книгу “Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях”. Її історики оцінювали як енциклопедію відомостей про Україну, її природу, історію, населення, мову і поезію.
Початкову освіту здобув у приватному пансіоні “мадам” Леянс у Глухові. Досконало вивчив французьку та німецьку мови. Протягом 1792-1794 навчався у московському шляхетському пансіоні. Після закінчення служив у гвардійському полку в Петербурзі. Невдовзі службу покинув і в грудня 1797-го влаштувався перекладачем у Колегію закордонних справ.
Зацікавився історією України, її географією та етнографією. 1795-го Яків Маркович здійснив наукову експедицію в Україну, де збирав інформацію для своєї енциклопедичної праці “Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях”.
Ця книжка - вершина української історіографії ХVІІІ ст., яка просякнута просвітницьким духом з використанням великої кількості літератури. Нині видання є раритетом і відсутнє у київських бібліотеках. Один примірник зберігається в бібліотеці Харківського національного університету імені Василя Каразина.
Як видно з титульної сторінки, ця книжка була лише першою частиною великої праці, що її задумав автор. Передчасна смерть (самогубство) не дозволила завершити плани. Подейкували, що Маркович постійно просив у матері гроші. Заборгувавши чималу суму не міг розрахуватись. Мати відмовилась надсилати ще. Поховати 27-річного Якова було складно. Церква забороняла відспівувати самогубцю. Жалівся Марковичів родич, який займався похороном.
Похований Яків Маркович у Петербурзі.
