Цього дня, 6 червня 1847 року народився «хрещений батько» української граматики - Олександр Барвінський.
До кінця ХІХ століття галицькі українці переважно писали ”ярижкою” – абеткою, подібною до церковно-слов’янської. Барвінський відстоював фонетичний правопис, у якому написання літер відповідає їхній вимові. Також він запровадив термін ”український” взамін поширеного тоді в Галичині ”руський”.
Олександр Барвінський був здібним політиком - впродовж 16 років був депутатом австрійського парламенту і ще 10 років - Галицького крайового сейму. За його підтримки укладено угоду між польською та українською фракціями сейму, яку назвали "новою ерою". Був противником "москвофільства" – ідеї єднання українців із росіянами.
Активний громадський діяч: відколи переїхав до Львова у 1888-ому очолював Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, Руське педагогічне товариство, був заступником голови товариства "Просвіта". Ініціював створення Львівському університеті кафедри історії України, запросив очолити її Михайла Грушевського. Започаткував видання "Руської історичної бібліотеки", якої вийшло друком 24 томи.
Під час ЗУНР очолював державний секретаріат освіти і віросповідань.
Походив із села Шляхтинці біля Тернополя. Помер у віці 79 років у 1926-ому, похований на Личакові.
З роду Барвінських в історію увійшли також брати Олександра. Володимир - відомий як засновник і редактор «Діла», єдиної щоденної української газети, яка майже без перерви виходила від 1880 до 1939 року, один із найактивніших творців товариств “Просвіта” і “Рідна школа”. Осип - священик та письменник, автор історичних драм та повістей, опублікував також серію порадників для селянства, зокрема, в галузі господарства, лікування.
Син Олександра - Василь Барвінський знаменитий піаніст, композитор, директор Музичного інституту Лисенка та Львівської музичної консерваторії, жертва сталінських репресій, в'язень ГУЛАГу.
Проект Локальна Історія
