15 лютого 1866 року у місті Кам'янець-Подільський на Хмельниччині народився Гнат Житецький - історик, педагог, громадський діяч.
Походив з родини одного із засновників українського мовознавства Павла Житецького.
Був старшим сином в сім’ї. Під впливом батька зацікавився українською історією й філологією.
Навчальні заклади, в яких Гнат отримував освіту були пов’язані з діяльністю його батька. У київській 2-й гімназії Житецький-старший викладав російську мову і словесність, а Житецький-молодший був гімназистом.
У 1880-му він вступив до колегії Павла Галагана, для якої розробив статут та майже двадцять років учителював його батько. Житецький мав успіхи у навчанні, отримував гарні оцінки, хоча грецька й латина давалися йому гірше за інші предмети.
Похвальний лист учня 2-ї київської чоловічої гімназії Г.П.Житецького. 18 вересня 1877. Фото: nbuv.gov.ua
Перебуваючи у вимушеному відрядженні в Петербурзі (протягом 1880-1882 років), Павло Житецький у листах до сина радив якомога більше читати. Особливо праці історика Миколи Костомарова. Отже, найближче оточення та прочитані книги, а також відвідини засідань історичного товариства Нестора–літописця сформували світогляд та переконання юнака.
У 1884 році Гнат Житецький вступає на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету св. Володимира. У цей час починає працювати помічником секретаря редакції журналу «Киевская старина».
1885-го у Києві він познайомився з Іваном Франком і залишив про це знайомство ось такий спогад:
«…ми вирушили до нашого помешкання на Львівській вулиці, за Сінним майданом. Доки йшли, я відповідав йому на запитання про різні місця, що переходили… Мене дивувало, що кого б я не зустрічав зі своїх знайомих (а їх у мене було чимало) і вітався з ними, Іван Якович теж ввічливо здіймав шапку і вітався з ними. «Ви всіх отих людей теж знаєте?» Запитався я. Франко усміхнувся і відповів: «Ні, нікого, це у нас такий закордонний звичай вітатися з усіма, хто вітається з супутником своїм…».
Після завершення навчання в університеті Житецький переїхав до Петербурга вчителювати. Для «Большой энциклопедии» підготував майже триста статей і довідок у відділ російської історії.
Титул доповіді Гната Павловича Житецького "Архівна справа та відділи рукописів по наукових бібліотеках". 7 червня 1926. Фото: nbuv.gov
У серпні 1918-го він переїжджає до Києва. Увійде до Тимчасового Комітету по заснуванню Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) і стане першим завідувачем її рукописного відділу. Він складе перші реєстри рукописних матеріалів бібліотеки, опише рукописні книги та збірки документів, створить перший алфавітний та хронологічний каталоги. Також він розробить інструкції з описування рукописних книг та документів й обґрунтує основи розподілу рукописного матеріалу між архівами, бібліотеками та музеями.
Останні роки Гнат Житецький жив у Бучі (нині районний центр на Київщині). Помер 8 квітня 1929 року.
Цінним бібліографічним джерелом є архівний фонд Гната Житецького Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Серед документів: праці з історії України ХІХ ст., доповіді, лекції, листування із Сергієм Єфремовим, Миколою Василенком, Борисом Грінченком, Іваном Стешенком.
