12 серпня 1877 р. народився дослідник історії України, літературознавець, етнограф, археограф, журналіст. Дійсний член НТШ, член Центральної Ради. Син Сергія Грушевського, брат Михайла Грушевського та Ганни Шамрай-Грушевської.
Про це пише Укрінформ.
Після закінчення історико-філологічного факультету Київського університету перебував у тривалому науковому відрядженні в Австрії та Німеччині. Згодом – викладач історії, професор.
Олександр Грушевський входив до складу Української Центральної Ради. Голова архівно-бібліотечного відділу Міністерства освіти УНР.
За совєтів в біографії науковця спочатку все складалося нібито благополучно. Він – автор наукових праць з історії, історіографії, етнографії, історії літератури.
Від 1930 року не було видано жодної прижиттєвої роботи. У розпал Голодомору, 31 липня 1933 Олександр Грушевський був звільнений з роботи, а згодом заарештований як: «один з керівних учасників антирадянської української націоналістичної терористичної організації. 5 жовтня 1939 Особлива нарада при НКВД СССР засудила його до п’яти років заслання до Казахстану.
Офіційних даних про смерть науковця та місце поховання не знайдено.
Дружина вченого, Ольга Грушевська, зберегла його архів. У добу «відлиги» документи Олександра Грушевського передано до Центрального державного архіву України.
Реабілітований лише в 1989 році.
