24 лютого 1910 року в селі Спасів на Львівщині народився Василь Сидор (псевдо - Шелест, Конрад, Кравс), полковник УПА, Лицар Срібного Хреста бойової заслуги 1 класу.
Закінчив Перемиську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету, закінчив школу підхорунжих польської армії. У міжвоєнний період Василь Сидор був активним членом Пласту у місті Сокаль та членом Організації вищих класів українських гімназій (ОВКУГ). Входив до «Просвіти». До 1934 р. був у складі Сокальського повітового проводу ОУН.
Розбудовував мережу ОУН на Волині та Холмщині. З його ініціативи у 1937 році сформувався один з перших повстанських відділів «Вовки», які здійснювали рейди теренами Волині. У підпільній діяльності В.Сидор послуговувався псевдонімами – Верховинець, Вишитий, Зов, Конрад, Кравс, Крегул, Лісовик, Ростислав Вишитий, Чорноморець, Шелест, 75, 718, 778, 808.
За націоналістичну діяльність його двічі заарештовувала польська влада (1935-1936, 1937-1939). В казематах Львівської тюрми йому довелося сидіти до вересня 1939 р.
Після приходу радянської адміністрації Василь Сидор емігрував у м.Краків (Польща), де до літа 1940 р. працював у німецькому «уряді праці». Паралельно викладав на старшинських курсах, які проводив Провід ОУН. Зокрема, у 1940–1941 рр. читав лекції із підготовки військових спеціалістів для підпільників. Влітку 1940 р. Провід направив його у західні області УРСР, де до осені того ж року був військовим референтом крайового проводу ОУН. Після цього повернувся до м. Краків і там, до травня 1941 р. був комендантом курсів із підготовки військових спеціалістів і керівного складу ОУН для роботи на території радянської України.
Брав участь у роботі Другого Великого збору ОУН у Кракові (1941). Перед початком радянсько-німецької війни В.Сидор був командиром 2 сотні в батальйоні «Нахтігаль». У грудні 1941 – його перевели у 201 батальйон «Шуцманшафт», де служив до грудня 1942 р. і отримав звання поручника. На початку 1943 р. за діяльність в ОУН В. Сидора заарештували німці. Після звільнення В. Сидора у лютому 1943 року Роман Шухевич призначив його керівником військового осередку при Проводі ОУН.
Василь Сидор – один із активних творців і організаторів Української повстанської армії. У травні 1943 р. Провід ОУН призначив його шефом Крайового військового штабу на Волині. Перебуваючи на цій посаді Шелест отримав військове знання майора УПА (8.07.1943). Водночас, за посадою, був членом Головного військового штабу УПА (1943–04.1949). У січні 1944 р. В.Сидора призначили заступником крайового провідника ОУН на ЗУЗ Романа Кравчука-Петра і водночас військовим референтом цього ж проводу, тобто командиром найчисельнішого та найактивнішого відтинку групи УПА-Захід.
Був провідником Карпатського крайового проводу ОУН, членом Проводу ОУН (з 1947-го), заступником головного командира УПА. 15 лютого 1946 р. В.Сидора підвищили до звання полковника УПА. За визначні досягнення у бойовій діяльності він був нагороджений Срібним Хрестом бойової заслуги 1 класу (1945).
У першій половині літа 1947 р. Василь Сидор-«Шелест» став керівником одного із найбільших і найпотужніших підпільних об’єднань – Карпатського крайового проводу ОУН. Водночас за цією посадою він входив до складу Проводу ОУН та був обраний головним суддею організації.
Із 25 жовтня по 15 листопада 1946 р. на території Болехівського району Станіславської області була проведена військово-чекістська операція із ліквідації В. Сидора-Шелеста і Я. Мельника-Роберта. В ході неї були ліквідовані: крайовий провідник Роберт, заступник референта СБ крайового проводу Тирса, технічний референт СБ того ж проводу Скала. Захоплені зв’язкові крайового проводу. Чекістам вдалося встановити, що Шелест справді переховувався у районі гори Чорна-Сигла Болехівського району, проте він зумів втекти.
Василь Сидор загинув 14 квітня 1949-го разом із дружиною Надією Романів в бою з військами МҐБ біля села Осмолода на Івано-Франківщині.
