Усі ми знаємо, що алхіміки працювали над тим, щоб з допомогою «філософського каменю» отримувати золото. Але не тільки на цим!
Якими ж були їхні успіхи розповіла авторка «Симболону» Соломія Козак у матеріалі опублікованому на Facebook.
Ми асоціюємо середньовічну алхімію із пошуками «філософського каменю», який би перетворював будь-який метал на золото. Та ці пошуки, зрозуміло, не приводили до бажаного результату. А щоб мати змогу здійснювати різноманітні експерименти, алхіміки змушені були шукати фінансової протекції у правлячої еліти, а ще частіше – саме правителі, заради свого збагачення, ці пошуки золота ініціювали.
Тому пропоную поговорити про закулісся середньовічного алхіміка – про те, як алхіміки з різними успіхами обертали «золоту гарячку» правителів на користь науковому прогресу.
Важливою ідеєю алхімії була трансмутація – перетворення неблагородних металів на дорогоцінні. Вона не могла відбутися без гіпотетичного хімічного реактива – філософського каменю (еліксиру). Його пошуками займались численні покоління алхіміків. Та їхні пошуки не толерувались церквою, тому вони працювали таємно, поєднуючи свої досліди з іншою професією.
Фінансування цього недешевого хобі було для алхіміків вкрай бажаним, і за нагоди вони пробували презентувати свій «бізнес-план» із створення філософського каменю тому чи іншому правителю. Королі, князі та герцоги – своєрідні інвестори алхімії – завжди були не проти спробувати щастя і розбагатіти за рахунок алхімічного «золота».
Придворні шукачі золота були, наприклад, в англійського та французького королів Генріха VI та Карла VII. Чи не найбільш виразним було процвітання алхімії в Празі за чеського короля та римського імператора Рудольфа ІІ Габсбурга на зламі XVI – XVII століть.
Численні роки алхімічних дослідів, щедро фінансованих, або й ні, часто були безуспішними. Проте, іноді експериментаторам (не)випадково «щастило». Такі моменти, коли замість золота вони винаходили щось інше, часом не менш цінне, закарбовувалися в історії, та закладали основу для розвитку медицини, хімії чи металургії.
Алхіміки вперше виділили та описали такі хімічні елементи, як сурма, миш’як, вісмут і фосфор. Ними вперше були отримані азотна, соляна, сірчана кислоти. Крім того, вважається, що саме алхімікам можна завдячувати появу унікальних барв вітражів Шартрського собору.
Великим середньовічним алхіміком був монах-домініканець Альберт фон Больштедт (1200 – 1280), також знаний як Альберт Великий. У своєму трактаті «Малий алхімічний звід» він описав методи одержання лугу, речовини, яку використовували для виготовлення мила. Також часто йому приписують винайдення миш’яку, властивості якого він докладно описав, але, скоріш за все, цей елемент був відомий і до того.
Італійський алхімік Бонавентура у 1270 році одержав розчин, здатний розчинити золото, «короля металів», через що нова речовина здобула назву «aqua regis». Згодом, у XIV столітті, іспанський алхімік, відомий як Псевдо-Гебер, описав «aqua regis», а також сірчану та азотну кислоти. Це дало змогу середньовічним алхімікам здійснювати безліч нових реакцій і розчиняти речовини, які доти вважались нерозчинними.
Доволі відомими є два випадки, коли алхімічні досліди давали супутній успіх. Зокрема, німецький алхімік Генніґ Бранд, зазнавши невдачі в спробах із сечі отримати золото, у 1669 році випадково відкрив фосфор, і відразу почав ним активно торгувати, зберігаючи спосіб отримання в таємниці.
Інший випадок стосується відкриття європейського рецепту порцеляни, щоправда вже на початку ХVIII століття, яке здійснив алхімік-фальшивомонетник Йоган Фрідріх Беттгер. Умови, які передували цьому відкриттю, вельми промовисті: алхімічні досліди проводились вимушено при дворі курфюрста Саксонії Августа та на його кошти.
Беттгеру пощастило, і його талант приніс свої плоди, хоч і не на «золотій ниві». Знаменита мейсенська порцеляна, названа за місцем виготовлення (місто Мейсен неподалік Дрездена), певний час не мала конкурентів, принесла не меншу вигоду, ніж золото, і стала однією із культурних візитівок європейського рококо.
Нагадаємо, раніше Гал-інфо розповідало про середньовічні скриньки таємниці яких досі не розгадані.
